Рішення № 39901743, 21.07.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2014 р.Справа № 916/507/14

За позовом: підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ"

про стягнення 96 474,00 грн.

та за зустрічним позовом товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ"

до підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело"

про визнання недійсним договору

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Судді Демешин О.А.

Малярчук І.А.

Представники сторін:

від позивача (за первісним позовом): Соболевський С.В., довіреність від 01.07.2014р.

від відповідача (за первісним позовом): Мілошевич А.С., довіреність від 10.10.2013р.

Відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва в судовому засіданні з 12.03.2014р. до 14 год. 00 хв. 02.04.2014р., з 02.04.2014р. до 12 год. 00 хв. 14.04.2014р., з 14.04.2014р. до 15 год. 40 хв. 16.04.2014р., з 28.05.2014р. до 10 год. 30 хв. 04.06.2014р., з 18.06.2014р. до 11 год. 30 хв. 01.07.2014р.,

СУТЬ СПОРУ: Позивач, підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" 96 474,00 грн., де 911,28 грн. - заборгованість, 4 452,44 грн. - пеня, 892,57 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.02.2014р. позовну заяву (вх.№505/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/507/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання відповідача про призначення експертизи (вх.№2-1017/14 від 12.03.2014р.), (вх.№2-1376/14 від 10.04.2014р.) судом не задоволені, з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№6217/14 від 12.03.2014р.) судом не задоволено з підстав його недоведеності.

04.04.2014р. відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою (вх.№1308/14), в якій просить суд визнати недійсним договір укладений з підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело", яка судом прийнята до спільного розгляду з первісним позовом по справі №916/507/14 та об'єднана в одне провадження із первісним позовом.

Письмове клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи (вх.№-1420/14 від 14.04.2014р.) та (вх.№2-2242/14 від 04.06.2014р.) - судом задоволені, у зв'язку з чим термін розгляду справи було продовжено на 15 днів.

Заява позивача (вх.№2-1419/14 від 14.04.2014р.) про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача - судом не задоволена, з підстав її необґрунтованості.

Клопотання відповідача про витребування документів (вх.№933/14 від 14.04.2014р.) та (вх.2-2994/14) судом не задоволені, з підстав його недоведеності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.04.2014р. справу №916/507/14 призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 16.04.2014р. визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Мостепаненко Ю.І., Демешин О.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.04.2014р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Мостепаненко Ю.І., Демешин О.А. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду в судовому засіданні.

З підстав перебування судді Мостепаненко Ю.І. з 23.06.2014р. по 11.07.2014р. у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Одеської області від 01.07.2014р. №328, справу №916/507/14 призначено до повторного автоматичного розподілу.

На підставі повторного автоматичного розподілу справ, визначено наступний склад колегії: головуючий суддя - Цісельський О.В., судді Демешин О.А., Малярчук І.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.07.2014р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Демешин О.А., Малярчук І.А. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, заявлені відповідачем зустрічні позовні вимоги не визнає з підстав викладених у запереченнях на зустрічний позов (вх.№18756/14 від 18.07.2014р.).

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на (вх.№18991/14 від 21.07.2014р.), зустрічні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

10 квітня 2013р. між підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" (Постачальник) та філєю "Юніпродукт Алкоінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродкут" (Покупець) було укладено договір поставки №002252НП, згідно умов п.1.1. якого, вбачається, Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю продукцію в асортименті, згідно накладним документів, (надалі Товар), а Покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно його сплачувати на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. Договору поставка товару Покупцю здійснюється транспортом Постачальника та за його рахунок. Адреса поставки товару зазначається Покупцем в заявці на поставку Товару. Датою поставки товару вважається дата приймання Товару Покупцем та підписання накладної (або товарно-транспортної накладної) уповноваженими представниками сторін.

Із змісту п.5.3. Договору, вбачається, що асортиментний перелік товару, що поставляється за цим Договором, його штриховий код та ціна за одиницю товару, узгоджується сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Зміна, будь-яких даних, узгоджених сторонами в специфікації, допускається не менш ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до таких змін, шляхом підписання обома сторонами Специфікацій в новій редакції.

Згідно п.7.1. Договору оплата поставленого за цим Договором товару здійснюється Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника, на умовах оплати по факту прийняття товару на складі Покупця. Після прийняття та оплати трьох поставок товару, сторони по взаємній домовленості можуть перейти до умови оплати - відстрочка платежу: 30 (тридцять) календарних днів з моменту поставки товару Покупцю та підписання уповноваженими представниками сторін відповідною накладною.

У відповідності до п.8.2. Договору у разі порушення строків оплати або поставки товару, визначених в цьому Договорі , винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошових коштів за кожен день прострочки.

Цей Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31 грудня 2013р. У разі, якщо за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії Договору, жодна і сторін не надала іншій стороні письмову заяву про намір розірвати договір, останній вважається пролонгованим ще на один рік (п.п.9.1., 9.2. Договору).

На виконання умов договору поставки позивачем філії "Юніпродукт Алкоінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" було здійснено поставку товару на загальну суму 234 591,85 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних №1000158718 від 05.08.2013р. на суму 50 384,08 грн., №1000158592 від 09.08.2013р. на суму 87 321,14грн., №1000159438 від 09.08.2013р. на суму 17 307,20 грн., №1000159439 від 09.08.2013р. на суму 1 988,80 грн., №3000170470 від 09.08.2013р. на суму 24 742,20 грн., №1000164221 від 17.09.2013р. на суму 20 384,82 грн., №1000165388 від 26.09.2013р. на суму 1620,96 грн., №3000178097 від 26.09.2013р. на суму 14229,48 грн., №1000166476 від 07.10.2013р. на суму 16 612,84 грн., товарно-транспортними накладними №1000158718 від 05.08.2013р., №1000158592 від 09.08.2013р., №1000159438 від 09.08.2013р., №1000159439 від 09.08.2013р., №3000170470 від 09.08.2013р., №1000164221 від 17.09.2013р., №1000165388 від 26.09.2013р., №3000178097 від 26.09.2013р., №1000166476 від 07.10.2013р., що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, однак відповідачем частину отриманого товару було повернуто позивачу, що підтверджується копіями накладних на повернення товару №ВП-Б016649 від 22.11.2013р., №ВП-Б016648 від 22.11.2013р., №ВП-Б016647 від 22.11.2013р., №ВП-Б016645 від 22.11.2013р., №ВП-Б016650 від 22.11.2013р., №ВП-Б016651 від 22.11.2013р., та з врахуванням часткової оплати товару, про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка, за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 91 128,99 грн.

З підстав неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки в частині здійснення оплати, позивач, 09.12.2013р. звернувся до відповідача з претензією (вих.№4263), відповідно до якої запропонував відповідачу здійснити оплату суми боргу в розмірі 91 128,99 грн. протягом 10 днів, яка відповідачем була залишена без відповіді.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №002252НП від 10.04.2013р. в частині оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних правових висновків:

Щодо первісного позову підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" суд зазначає наступне:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару на загальну суму 234 591,52 грн. не виконані належним чином, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка позивачем зазначена в розмірі - 91 128,99 грн., у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" на користь позивача підлягає сума заборгованості за отриманий товар, встановлена судом в розмірі 91 128,99 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 452,44 грн. та 3% річних в розмірі 892,57 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором поставки.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 892,57 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочки9755.1806.08.2013 - 12.08.201377.0000 %0.038 %*26.199755.1813.08.2013 - 29.12.20131396.5000 %0.036 %*482.9510623.2710.08.2013 - 12.08.201337.0000 %0.038 %*12.2210623.2713.08.2013 - 29.12.20131396.5000 %0.036 %*525.928752.7210.08.2013 - 12.08.201337.0000 %0.038 %*10.078752.7213.08.2013 - 29.12.20131396.5000 %0.036 %*433.321988.8010.08.2013 - 12.08.201337.0000 %0.038 %*2.291988.8013.08.2013 - 29.12.20131396.5000 %0.036 %*98.4618140.5010.08.2013 - 12.08.201337.0000 %0.038 %*20.8718140.5013.08.2013 - 29.12.20131396.5000 %0.036 %*898.0816937.6418.09.2013 - 24.12.2013986.5000 %0.036 %*591.191620.9627.09.2013 - 29.12.2013946.5000 %0.036 %*54.277147.2527.09.2013 - 29.12.2013946.5000 %0.036 %*239.2916162.6708.10.2013 - 29.12.2013836.5000 %0.036 %*477.80

Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 3 873,43 грн., у зв'язку чим, стягненню з відповідача на користь позивача сума пені в розмірі 3 873,43 грн. В іншій частині заявленої до стягнення суми пені в розмірі 579,01 грн. суд відмовляє.

Щодо зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1,4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз.3 п.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99).

За положеннями абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Дана позиція також викладена ВАСУ у Роз'ясненні "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99р.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, тому обов'язком позивача, відповідно до ст.33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги, дійшов висновку про відсутність підстав для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на наступне:

В довіреності №2509/12 від 25.09.2012 р. зазначено, що на виконання наданих повноважень директор Філії "Юніпродукт Алкоінвест" ОСОБА_4 має право без попереднього узгодження з директором товариства укладати (підписувати, виконувати) наступні договори (угоди): договори (угоди) щодо придбання та відпуску товарів, які реалізуються філією у встановленому порядку тощо.

Отже, посилання ТОВ "Юніпродукт" на те, що директор Філії "Юніпродукт Алкоінвест" ТОВ "Юніпродукт" ОСОБА_4 повинен був отримати попереднє узгодження на укладення з підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" договору поставки №002252НП від 10.04.2014р. є безпідставним, оскільки при укладенні цього договору поставки, сторони не узгоджували конкретну кількість або вартість товару, яка буде поставлена за цим договором, так як відповідно до умов договору поставки, поставка товару здійснювалася на підставі замовлень відповідача, а тому при укладенні договору поставки сума такого договору не перевищувала та не могла перевищувати 500 000,00 грн.

ТОВ "Юніпродукт" схвалило укладення директором Філії "Юніпродукт Алкоінвест" ТОВ "Юніпродукт" ОСОБА_4 з позивачем договору поставки №002252 від 10.04.2013р., що підтверджується отриманням товару, частковим його поверненням та частковою оплатою його вартості.

Крім того, на увагу суду не заслуговує посилання ТОВ "Юніпродукт" на необхідність проведення експертизи з метою встановлення справжності підпису ОСОБА_5 на накладних №1000158718 від 05.08.2013р. на суму 50 384,08 грн., №1000158592 від 09.08.2013р. на суму 87 321,14грн., №1000159438 від 09.08.2013р. на суму 17 307,20 грн., №1000159439 від 09.08.2013р. на суму 1 988,80 грн., №3000170470 від 09.08.2013р. на суму 24 742,20 грн., №1000164221 від 17.09.2013р. на суму 20 384,82 грн., №1000165388 від 26.09.2013р. на суму 1620,96 грн., №3000178097 від 26.09.2013р. на суму 14229,48 грн., №1000166476 від 07.10.2013р. на суму 16 612,84 грн., товарно-транспортними накладними №1000158718 від 05.08.2013р., №1000158592 від 09.08.2013р., №1000159438 від 09.08.2013р., №1000159439 від 09.08.2013р., №3000170470 від 09.08.2013р., №1000164221 від 17.09.2013р., №1000165388 від 26.09.2013р., №3000178097 від 26.09.2013р., №1000166476 від 07.10.2013р., оскільки в матеріалах справи наявна копія наказу №05/01-ОК від 20.05.2013р., яким 20.05.2013р. ОСОБА_5 було звільнено із займаної посади, що в свою чергу унеможливлює забезпчити його явку в судове засідання для отримання есперементальних, вільних та умовно-вільних зрасків його підпису.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вважає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело", у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 91 128,99 грн., пеня в розмірі 3873,43 грн., 3% річних в розмірі 892,57 грн. В іншій частині позовних вимог підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" суд відмовляє. У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" суд відмовляє за необґрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1 917,90 грн. судового збору. Судовий збір в сумі 1 218,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України за розгляд зустрічної позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" (68500, Одеська обл., Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Краснова, буд. 188/2, код ЄДРЮОФОП 37947260) на користь підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Грушевського 41, код ЄДРФЮОФОП 25029967) 91 128 (дев'яносто одна тисяча сто двадцять вісім) грн. 99 коп. - заборгованості, 892 (вісімсот дев'яносто дві) грн. 57 коп. - трьох процентів річних, 3 873 (три тисячі вісімсот сімдесят три) грн. 43 коп. - пені, 1 917 (одна тисяча дев'ятсот сімнадцять) грн. 90 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" - відмовити повністю.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" (68500, Одеська обл., Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Краснова, буд. 188/2, код ЄДРЮОФОП 37947260) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору за розгляд зустрічної позовної заяви.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 24.07.2014р.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Суддя Демешин О.А.

Суддя Малярчук І.А.