Рішення № 39901672, 23.07.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 липня 2014 р. Справа № 902/864/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засідання Віннік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод" (вул. Заводська, 17, с. Лебедин, Шполянський р-н, Черкаська обл., 20635, код ЄДРПОУ 00388932)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" (вул. Чкалова, 16Б, смт. Крижопіль, Вінницька обл., 24600 код ЄДРПОУ 36327881)

про стягнення 18769421,97 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача: Якшин С.О. - за довіреністю;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Публічного акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" про стягнення 18769421,97 грн. поворотної фінансової допомоги, з яких: 12526217,77 грн. поворотної фінансової допомоги, 5636797,99 грн. штрафу, 606406,21 грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 23.06.14 р. порушено провадження у справі №902/864/14 та призначено засідання на 14.07.14 р.

Ухвалою суду від 14.07.14 р. в зв''язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 23.07.14 р.

23.07.14 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява (вх.№08-46/7084/14), згідно якої останній зменшує позовні вимоги на суму 2505243,55 грн. та просить суд врахувати даний факт при прийнятті рішення по справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з урахуванням поданого до суду клопотання про зменшення позовних вимог.

Відповідач до суду не з''явився, відзиву по справі не надав, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст.55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Судом прийнято зменшення позивачем розміру позовних вимог, відтак, справа розглядається з урахуванням його змісту.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд встановив наступне.

Між ПАТ "Лебединський насіннєвий завод" (позивач) та ТОВ "Подільські цукроварні" (відповідач) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 03/6-2 від 10.04.2012 р. (далі по тексту - "Договір фінансової допомоги").

Згідно пункту 1.1. Договору фінансової допомоги Позикодавець (позивач) надає Позичальнику (відповідачу) поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Із змісту статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Приписами статті 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В пунктах 2.1. та 3.1. Договору фінансової допомоги з врахуванням змін внесених Додатковою угодою № 1 від 11.04.2012р., якою сторони змінили редакцію пунктів укладеного договору фінансової допомоги щодо умов надання допомоги та порядку її повернення встановлено грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Зокрема, сторони передбачили, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі, що еквівалентна сумі Євро за фіксованим курсом продажу міжбанківської валютної біржі згідно сайту Міністерства фінансів України, що складав 10,4975 грн. за 1 Євро.

Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню в строк не пізніше 01 листопада 2012 року. Поверненню підлягає сума поворотної фінансової допомоги в гривнях, еквівалента сумі отриманої фінансової допомоги в Євро.

Згідно пункту 3.3. Договору фінансової допомоги, якщо курс євро на день повернення буде вище або нижче, ніж курс євро на день підписання даного Договору, сторони для визначення суми фінансової допомоги, що підлягає поверненню використовують середній курс продажу євро на міжбанківському валютному ринку України на час закриття торгів на день, що передує даті повернення суми фінансової допомоги.

На виконання умов укладеного договору фінансової допомоги позивач перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 8 257 856,11 грн. (еквівалент 786 649,78 Євро) наступними платежами:

- 25.04.2012р. згідно платіжного доручення № 1186 - 5 781 584,44 грн.;

- 26.04.2012р. згідно платіжного доручення № 1190 - 1 176 271,67 грн.;

- 28.04.2012р. згідно платіжного доручення № 1321 - 400 000,00 грн.;

- 10.05.2012р. згідно платіжного доручення № 1387 - 900 000,00 грн.;

В установлений Договором фінансової допомоги (пункт 3.1.) строк, а саме до 01.11.2012р. відповідач не повернув позивачу отриману суму фінансової допомоги.

Станом на день звернення з позовом до суду фінансова допомога не повернута і заборгованість відповідача перед позивачем становить еквівалент 786 649,78 Євро, що становить 12 526 217,77 грн.

Неповернення відповідачем отриманих коштів фінансової підтримки (допомоги) в добровільному порядку спонукала позивача звернутись з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Надаючи правову кваліфікацію договору № 03/6-2 про надання поворотної фінансової допомоги ТОВ "Подільські цукроварні" від 10.04.2012 р., суд з огляду на його зміст та положення цивільного законодавства приходить до висновку, що останній є договором позики, правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Договору , а саме пункту 3.1, відповідач отримував кошти від позивача терміном до 01.11.2012 р. та повинен був їх повернути у встановлений сторонами строк, що ним зроблено не було.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що на день розгляду справи в суді відповідач не надав суду доказів щодо повернення решти суми позики в розмірі 12526217,77 грн., позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3131554,44 грн. 25% штрафу та 606406,21 грн. річних за період з 02.11.12 р. по 13.06.14 р. за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно пункту 4.2. Договору фінансової допомоги, за несвоєчасне повернення одержаної поворотної фінансової допомоги Позичальник сплачує Позикодавцю штраф в розмірі 20% від суми, простроченої до повернення, за перші 10 днів прострочення. В разі прострочення повернення одержаної поворотної фінансової допомоги понад 10 днів, Позичальник сплачує 25 % від суми прострочення.

За прострочення повернення фінансової допомоги понад 10 днів відповідач повинен сплатити передбачений договором штраф в розмірі 3131554,44 грн. (786 649,78 Євро х 25% х 15,9235 грн./Євро).

Згідно статті 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком позивача, відтак, 606406,21 грн. сума річних теж підлягає до задоволення.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача, в тому рахунку доказів проведення розрахунків згідно заявлених вимог (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог від 23.07.14р.).

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 86, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити в сумі 16264178,42 грн. (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог від 23.07.14р.)

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" (вул. Чкалова, 16Б, смт. Крижопіль, Вінницька обл., 24600 код ЄДРПОУ 36327881) на користь Публічного акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод" (вул. Заводська, 17, с. Лебедин, Шполянський р-н, Черкаська обл., 20635, код ЄДРПОУ 00388932) 12526217,77 грн. поворотної фінансової допомоги, 3131554,44 грн. штрафу, 606406,21 грн. 3 % річних та 73080,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 25 липня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Заводська, 17, с. Лебедин, Шполянський р-н, Черкаська обл., 20635, код ЄДРПОУ 00388932)

3 - відповідачу (вул. Чкалова, 16Б, смт. Крижопіль, Вінницька обл., 24600 код ЄДРПОУ 36327881)