Постанова № 39900261, 22.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7149/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Стандарт» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Стандарт» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів в місті Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Стандарт» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів в місті Києві ( далі - відповідач ) про визнання протиправним дій відповідача, вчинених ним при складанні та підписанні акту перевірки від 09.12.2013 року № 1821/26-51-15-01-11/37447429, визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень від 23.12.2013 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 24 червня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі ( у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження ), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Стандарт» ( далі - ТОВ «Техно-Стандарт» ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів в місті Києві ( далі - ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів в місті Києві ), як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів в місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Техно-Стандарт» бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних звітних ( податкових ) періодах за квітень 2012 року, за результатами якої складено акт від 09.12.2013 №1821/26-51-15-01-11/37447429.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до завищення ним податкового кредиту та, як наслідок, до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту, до заниження позитивного значення між вказаними показниками, а також до неправильного обчислення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

На підставі та на виконання акту від 09.12.2013 №1821/26-51-15-01-11/37447429 ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів в місті Києві винесені відповідні податкові повідомлення-рішення від 23.12.2013 року № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 2 687 770,00 грн. та накладено штрафні ( фінансові ) санкції у розмірі 671 943,00 грн.; № НОМЕР_2, яким товариству збільшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 4 780 333,00 грн.; № НОМЕР_3, яким ТОВ «Техно-Стандарт» зменшено від'ємне значення ПДВ на 2 112 671,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин ( далі - Порядок № 1492 ).

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

П. 192.1 ст. 192 ПК України передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.3, 200.4, 200.6 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тему числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

У п.п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України закріплено, що визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова, накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно з пп. 4.6.3-4.6.5 п. 4.6 Порядку № 1492, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума у загальній податковій декларації з ПДВ враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Залишок від'ємного значення (для - загальної податкової декларації з ПДВ - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається додаток 2.

Платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають додаток 3.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що у випадку виявлення порушень вимог податкового законодавства при здійсненні перевірки платника податків контролюючий орган складає відповідний акт.

Разом з тим, дії податкових органів, пов'язані зі складанням та підписанням такого акту перевірки не є кінцевим результатом реалізації суб'єктом владних повноважень своєї компетенції, який може бути об'єктом судового оскарження, а складають лише процес її реалізації, а сам акт перевірки є лише формою фіксації обставин та не являється рішенням суб'єкту влади. Тому, ані зазначені дії, ані такий акт не несуть жодних негативних наслідків для платника податків, мають лише доказове значення та, виходячи з приписів ст. 17 КАС України, не можуть бути оскаржені в адміністративному судовому порядку.

Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду України від 24 вересня 2013 року у справі № 21-255а13, яке у відповідності з приписами ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Виходячи з викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним дій відповідача, вчинених ним при складанні та підписанні акту перевірки від 09.12.2013 року № 1821/26-51-15-01-11/37447429.

Досліджуючи правомірність/протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 23.12.2013 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Так, з наведених вище правових норм вбачається, що основною правовою підставою виникнення у суб'єкта господарювання права на включення сум ПДВ до податкового кредиту є наявність відповідної податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі податкових накладних ( далі - ЄДРПН ), і встановлення товарності господарських операцій, на підставі яких платником податків складено відповідні первинні документи та сформовано податковий кредит. При цьому, розбіжності між даними, вказаними платником у податковій декларації та/або в податковій накладній за відповідний звітний період, та відомостями у ЄДРПН впливають на правовий стан платника податків, який в такому випадку визначається у відповідності до презумпції інформаційних даних, що містяться в ЄДРПН.

Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що в акті перевірки від 09.12.2013 року № 1821/26-51-15-01-11/37447429 самим відповідачем встановлено, що податкова звітність ТОВ «Техно-Стандарт» у період, за який проводилася перевірка податкової звітності даного платника податків, складена на підставі податкових накладних, зареєстрованих в ЄДРПН, а також зазначено, що станом на дату проведення перевірки за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, не встановлено включення товариством до складу податкового кредиту за квітень-вересень 2011 року та за квітень 2012 року податкових накладних, не зареєстрованих в ЄДРПН, та вказано, що за результатами перевірки не виявлено серед постачальників суб'єктів господарювання, які б надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання.

Крім того, ані в самому акті перевірки, ані в запереченнях на даний адміністративний позов відповідачем не ставиться під сумнів товарність господарських операцій ТОВ «Техно-Стандарт», за результатами яких ним була складена податкова звітність за звітні періоди, що підлягали перевірці податковими органами, та сформовано податковий кредит.

Виходячи з викладеного та з урахуванням доказів, які містяться в матеріалах справи, судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо обчислення позивачем податкової звітності на підставі податкових накладних, які не були зареєстрованими в ЄДРПН, які були складені за результатами окремих господарських операцій між позивачем і ТОВ «Лінкорн», ТОВ «Венбест», ТОВ «Кримсторгстройінвест».

Судова колегія також звертає увагу на те, що ТОВ «Техно-Стандарт» при складанні податкової звітності, зокрема, формуванні податкового кредиту та обчисленні бюджетного відшкодування у звітні періоди, за які відповідачем було проведено перевірку позивача, дотримано строки, установлені п. 102.5 ст. 102 ПК України, що не спростовано контролюючим податковим органом, а не використання платником податків його права на отримання бюджетного відшкодування, у відповідності з приписами чинного податкового законодавства, не може вважатися достатньою та необхідною правовою підставою для застосування до нього штрафних санкцій, оскільки з приписів податкового законодавства вбачається, що платник податків може зазначити суму податкового кредиту як до бюджетного відшкодування, так і до зменшення податкового боргу майбутнього періоду.

Таким чином, відповідач, діючи у порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 23.12.2013 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та не переконав суд апеляційної інстанції у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2013 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 і приходить до висновку про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування в цій частині.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Стандарт» задовольнити частково, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2014 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2013 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та ухвалити нове рішення в цій частині.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Стандарт» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2014 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2013 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Стандарт» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів в місті Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2013 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлень-рішень від 23.12.2013 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

У решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

ОСОБА_2