Рішення № 39896440, 25.07.2014, Краснодонський міськрайонний суд Луганської області

25.07.2014 Справа№412/2028/14-ц

Провадження № 2/412/1145/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 червня 2014 року м. Краснодон

Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого судді: Маньковської О.О., при секретарі Каріковій О.О., розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Краснодона цивільну справу за позовом ПАТ «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 29.12.2007 року з відповідачем по справі ОСОБА_1 був укладений договір № АВ83RХ09210263, у відповідності до якого позивач надав відповідачеві кредит в розмірі 2086.80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості. Однак, відповідачем умови договору належно не виконувалися, в результаті чого станом на 26.02.2014 року виникла заборгованість в розмірі - 18514.46 грн. Добровільно відповідач заборгованість не сплачує. У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по кредитному договору в розмірі - 18514.46 грн., та судовий збір у розмірі 243.60 грн.

Від представника позивача ПАТ «Акцент-банк» надійшла письмова заява, в якій він на позовних вимогах наполягав, просив суд їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності, проти постановлення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце та час слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суду не повідомив. Заяв про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило.

Відповідно до ч.4 ст. 169, 224 ЦПК України якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача на підставі матеріалів, які додані до справи, та постановити заочне рішення.

10 червня 2014 року відповідно до ст. 225 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Перевіривши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Встановлено, що 29.12.2007 року відповідач по справі ОСОБА_1 звернулася до ЗАТ «Акцент-банк», правонаступником якого є ПАТ «Акцент-банк», з письмовою заявою, якій був присвоєний № АВ83RХ09210263 та просила надати кредит в розмірі 2086.80 грн. на придбання товару, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості по кредиту в обмін на зобов'язання по поверненню кредиту та сплати відсотків, винагороди, комісії, обумовлених у Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту (надалі - Умови).

Умовами був встановлений обов'язок відповідача сплачувати відсотки за користування кредитом, штрафи, пеню у разі виникнення заборгованості.

Згідно п. 2.4.5.5 Умов при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш, ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості.

Через порушення взятого на себе зобов'язання ОСОБА_1 має заборгованість станом на 26.02.2014 року в розмірі 18514.46 грн., яка складається з: 1481.60 грн. - заборгованість за кредитом; 12.78 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 153.39 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 15508.86 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. штраф (фіксована частина); 857.83 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується відповідним розрахунком.

За правилами ст. ст. 525 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, тобто повернення всієї суми кредиту.

Так, судом встановлено, що між сторонами дійсно існують договірні кредитні відносини; відповідач належно не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором; заборгованість, яка становить предмет позову, утворилася у результаті неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання за кредитним договором.

За таких обставин, враховуючи, що під час розгляду справи встановлено, що вищезазначена заборгованість утворилася у результаті неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання за кредитним договором, та те, що законом встановлено право позивача вимагати повернення кредиту та інших передбачених договором платежів у разі неналежного виконання відповідачем умов договору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача - 1481.60 грн. - заборгованість за кредитом; 12.78 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 153.39 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 500 грн. штраф (фіксована частина); 857.83 грн. - штраф (процентна складова).

Розглянувши заявлені вимоги в частині стягнення пені за невиконання грошового зобов'язання за договором в сумі 15508.86 грн., суд встановив наступне.

Відповідно до Закону України „Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року " 1023-ХІІ з наступними змінами, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів", між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Цивільним кодексом також передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір

збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

Таким чином, правовідносини про надання споживчого кредиту є договірними, до яких мають бути застосовані, зокрема, як загальні положення Кодексу про зобов'язання та договір, так і приписи його частини другої статті 627 щодо необхідності врахування вимог законодавства про захист прав споживачів.

Положеннями частин першої, другої статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів" встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Законом України „Про захист прав споживачів" встановлено, що для цілей застосування цього закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

В своєму Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР з наступними змінами Конституційний Суд України виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Із розрахунків розміру пені, пред"явленої позивачем до стягнення, вбачається, що пеня розрахована за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов"язання.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналіз зазначеної правової норми свідчить про те, що судом може бути самостійно зменшений розмір неустойки, який пред"являється до стягнення, при наявності для цього певних підстав.

При визначенні розміру пені, яка має бути стягнута з відповідача за неналежне виконання зобов"язання, суд враховує, що розмір нарахованої позивачем пені (15508.86 грн.) значно перевищує розмір заборгованості за кредитом (1481.60 грн). Також суд приймає до уваги, що позивачем тривалий час не здійснювались заходи щодо витребування з відповідача заборгованості за кредитним договором, сума пені нарахована за весь період прострочення грошового зобов"язання. Оцінивши в сукупності всі обставини, які мають значення для розгляду справи по суті, враховуючи відсутність у позові посилань на реальні збитки, понесені позивачем через невиконання відповідачем грошового зобов"язання в обгрунтування розміру пені, суд вважає можливим зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 1481.60 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 4487.20 грн., яка складається з: 1481.60 грн. - заборгованість за кредитом; 12.78 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 153.39 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 1481.60 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. штраф (фіксована частина); 857.83 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За приписами ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, за подання до суду позовних заяв майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подається до суду відповідна заява.

Таким чином, оскільки судовий збір не може бути меншим, ніж 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана до суду дана заява, стягненню з відповідача на користь позивача також підлягає судовий збір у розмірі 243.60 грн.

Керуючись ст. ст. 5 - 15, 60, 61, 79, 88, 212 - 215, 292 ЦПК України, на підставі ст. ст. 525- 527, 530, 1050 ЦК України, ЗУ «Про судовий збір», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь на користь ПАТ «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080 рах. № 64994919400001, МФО № 307770) заборгованість по кредитному договору від 29.12.2007 року № АВ83RХ09210263 в сумі 4487.20 ( чотири тис. чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь на користь ПАТ «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080 рах. № 64994919400001, МФО № 307770) судовий збір в розмірі 243.60 ( двісті сорок три гривні 60 коп.) грн.

В задоволенні позову ПАТ «Акцент-банк» в іншій частині - відмовити.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На заочне рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, через Краснодонський міськрайонний суд.

Суддя: О.О.Маньковська