Ухвала суду № 39893660, 15.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17925/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Епель О.В.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лідер» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Лідер» (далі - позивач або ТОВ «Компанія Лідер») звернулося до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/400114/2 від 15.08.2013року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2014 року позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвали нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, 15.08.2013 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/400114/2, яким митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до ст.64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість імпортованих товарів ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснено за митною декларацією від 07.08.2013 №50006000/2013/33529.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття вказаного спірного рішення про коригування митної вартості стали наступні обставини, про що зазначено в графі 33 рішення.

Так, коригування митної вартості товарів здійснено відповідно до положень ст. 55 Митного кодексу України у зв'язку із тим, що надані документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності). В результаті контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості.

Водночас як правильно встановлено судом першої інстанції, митним органом жодним чином не вказано, які саме з наданих позивачем документів містять неповні відомості та/або розбіжності. Аналогічним чином митним органом не вказано, які саме документи, на думку суб'єкта владних повноважень, не містять в собі всіх даних на підтвердження обраного методу визначення митної вартості.

В подальшому, зазначаючи в гр.33 рішення про наявність обґрунтованих сумнівів у правильності обраного декларантом методу визначення митної вартості, відповідач посилається на інформаційні ресурси, які знаходяться у віданні митного органу та відомості, а також дані, оброблені під час декларування товарів іншими, аніж позивач особами.

За таких обставин, митну вартість товарів визначено із застосуванням митної вартості подібних товарів на підставі МД від 07.08.2013 року №50006000/2013/33529.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що у травні 2009 позивачем укладено з Компанією «Chongqing Policomp International Corp.» Китай, зовнішньоекономічний контракт від 14.05.2009 року №1, відповідно до умов якого суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює на користь позивача поставку товарів відповідно до додатків, які є невід'ємними частинами даного контракту.

У серпні 2013 позивачем заявлено до митного оформлення отриманий від Компанії «Chongqing Policomp International Corp.» за вказаним вище контрактом товар: 1) склотканину: EWR400-1000(MM) у кількості 829,950кг.; EWR580-1270(MM) у кількості 764,30кг.; EWR800-1270(ММ) у кількості 1542,30кг.; біаксальну тканину: EKV600 (+45,-45)-1260 у кількості 1032 кг.; ровінг для напилення ER 10VC-2400 (ТЕХ)-1088 кг.; 2) ровінг для намотки (прямий ровінг) ER469L-2400-801 у кількості 801,42 кг. виробництва компанії «Chongqing Policomp International Corp.» та подано до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів вантажну митну декларацію від 15.08.2013 №1002700000/2013/227569 та декларацію митної вартості товару за формою ДМВ-1 від 15.08.2013.

На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем у декларації форми ДМВ-1 митної вартості товарів Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лідер» подано митному органу:

зовнішньоекономічний контракт від 14.05.2009 року №1;

облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності;

міжнародну автомобільну накладну (CMR) №019264 від 12.08.2013 року;

коносамент (Bill of Lading) №M242503478 від 25.06.2013 року;

банківський платіжний документ, що стосується товару №(MUR)246 від 06.08.2013року;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару №0908-ТС від 09.08.2013 року;

прейскурант (прас - лист) виробника товару №б/н від 15.07.2013 року, завірений Торгово-промисловою палатою Китаю;

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №ЧЦ-189 від 12.08.2013 року;

розрахунок ціни (калькуляція) №б/н від 15.07.2013 року;

рахунок - фактура (інвойс) №00193101 від 18.06.2013 року;

пакувальний лист № б/н від 18.06.2013 року;

доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 09.07.2009року;

доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 09.07.2009 року;

доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №35 від 18.06.2013 року;

зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1 від 14.05.2009 року;

сертифікат про походження товару загальної форми №ССРІТ125323848 від 31.07.2013 року;

копію митної декларації країни відправлення №801020130103521772 від 21.06.2013року.

На підставі частини 3 статті 53 Митного кодексу України митним органом запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме:

1. виписку з бухгалтерської документації;

2. каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару;

3. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів;

4. митну декларацію країни відправлення.

Задовольняючи позовні вимоги та надаючи аналіз нормативним актам, що регулюють спірні правовідносини суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості, а тому рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 15.08.2013 року №100270000/2013/400114/2.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною 1 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини 6 статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем до митного оформлення імпортованих товарів було надано повний пакет необхідних документів, згідно з переліком частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Втім, як вже зазначалось, під час митного оформлення товару та визначенні митної вартості товарів приводом для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що документи які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять неповні відомості у наданих документах (містяться розбіжності).

Як уже раніше встановлено, митним органом запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

Проте, посадовою особою контролюючого органу залишено поза увагою той факт, що копія митної декларації країни відправлення №801020130103521772 від 21.06.2013 року, прейскурант (прас - лист) виробника товару №б/н від 15.07.2013 року та висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №ЧЦ-189 від 12.08.2013 року вже були надані позивачем під час подачі митної декларації 15.08.2013 року, згідно з переліком документів, який вказано вище.

При цьому, оскільки гр.33 оскаржуваного рішення не містить в собі викладення обставин наявності розбіжностей, ознак підробки в конкретних наданих позивачем документах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про передчасність та помилковість витребування у позивача додаткових документів.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на неналежність експертного висновку, відсутність в прас-листі характеру тари та недоліки в оформленні прас-листа країни-експортера, колегія суддів звертає увагу, що даним обставинам дано належну оцінку судом першої інстанції.

Зокрема, судом вірно зазначено, що дані обставини відсутні в гр.33 оскаржуваного рішення, а визначення митної вартості товарів за іншим, аніж основний методом визначення митної вартості ґрунтується виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, що не може мати більше значення (перевагу) над змістом та обсягом інформації, що міститься в наданих позивачем документах.

В той же час, незважаючи на відсутність викладення даних обставин в гр.33 рішення, суд відзначив, що прас-листи продукції складаються виробником товару в процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупроводжувальними документами або документами, що засвідчують якість товару. В розумінні частини 2 статті 53 Митного кодексу України, що залишено поза увагою митного органу, прайс-лист не має імперативного характеру та може бути прийнятий митним органом як додаткове джерело інформації при наявності обґрунтованих сумнівів вважати недостовірними відомості, що містяться в обов'язкових до надання під час митного оформлення документах, чого в даному випадку судом не встановлено.

Більш того, посилання представника відповідача на відсутність в прас-листі зазначення характеру тари та упаковки є безпідставними, адже згідно п.А10 FOB Incoterms2000 продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки), Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Таким чином, в даному випадку, пакування (тара) включено у вартість імпортованого товару, що саме по собі виключає необхідність зазначення в прас-листі додаткових витрат, пов'язаних з пакуванням продукції.

Відтак, зазначеним вище обґрунтуванням відповідача на необхідність задоволення апеляційної скарги, надано правильну оцінку судом першої інстанції, а недоліки в документах, на які вказує відповідач, самі по собі не можуть бути виключно-достатньою підставою для неврахування вказаної у таких документах інформації.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що, наведені відповідачем доводи щодо обґрунтованості прийнятого ним рішення про коригування митної вартості, не спростовують правильність визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору, не ставлять під сумнів достовірність і точність відомостей про вартість товару, які містяться в передбачених законом і доданих до декларації для митного оформлення товару основних документах.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 15.08.2013 року №100270000/2013/400114/2.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 21.07.2014 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Епель О.В.