Постанова № 39890015, 23.07.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23 липня 2014 року

(12 год. 20 хв.)

Справа № 808/3622/14

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Мащенко Д.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до Публічного акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат» про стягнення податкового боргу.

04.06.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - позивач), до Публічного акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат» (далі – відповідач), в якому позивач просить: стягнути з банківських рахунків, обслуговуючих відповідача, в рахунок погашення заборгованості перед бюджетом податковий борг з орендної плати за земельні ділянки у розмірі 59756,76 грн.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідач має податковий борг перед бюджетом з орендної плати з юридичних осіб у сумі 59756,76 грн. Борг виник внаслідок несплати самостійного визначених відповідачем у деклараціях сум зобов’язань з орендної плати з юридичних осіб.

Через невідповідність позову вимогам ст. 106 КАС України, ухвалою від 06.06.2014 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову до 23.06.2014.

У визначений судом строк позивач усунув недоліки позову.

Ухвалою від 24.06.2014 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 10.07.2014.

У судове засідання, призначене на 10.07.2014, представники сторін не прибули.

10.07.2014 від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду, обґрунтоване зайнятістю представника відповідача в іншому судовому процесі.

Ухвалою від 10.07.2014, оскільки станом на 10.07.2014 у суду були відсутні відомості про вручення судової повістки позивачу, розгляд справи було відкладено на 23.07.2014.

23.07.2014 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, на задоволенні позовних вимог наполягає.

У судове засідання 23.07.2014 представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не прибув.

За приписами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За змістом ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи відповідача 20.06.1998 зареєстровано в якості юридичної особи.

16.09.2006 між відповідачем та Запорізькою райдержадміністрацією Запорізької області було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого відповідачу була надана в строкове платне користування земельна ділянка із земель водного фонду загальною площею 678,5927 га, що розташована на території Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області для розведення, вирощування та вилову риби із земель колишнього сільськогосподарсько-рибоводного підприємства «Запоріжрибгосп». Строк дії договору до 16.09.2018. Орендна плата складає 193821,94 грн. на рік.

16.09.2006 між відповідачем та Запорізькою райдержадміністрацією Запорізької області було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого відповідачу була надана в строкове платне користування земельна ділянка із земель водного фонду загальною площею 322,3354 га, що розташована на території Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області для розведення, вирощування та вилову риби із земель колишнього сільськогосподарсько-рибоводного підприємства «Запоріжрибгосп». Строк дії договору до 16.09.2018. Орендна плата складає 92066,52 грн. на рік.

За результатами проведення господарської діяльності відповідачем була подана позивачу податкова декларація з плати за землю від 03.02.2014 №9003797544, відповідно до якої відповідачем самостійно були визначені податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки за 2014 рік в розмірі 358540,46 грн., з щомісячним платежем – 29878,38 грн.

Згідно даних облікової картки відповідача та розрахунку заборгованості станом на 02.06.2014 за останнім рахується сума заборгованості з орендної плати за землю у сумі 106694,19 грн.

Новостворений податковий борг з орендної плати виник у зв’язку з несплатою самостійно нарахованих податкових зобов’язань за березень 2014 року (термін сплати 30.04.2014) у сумі 29878,38 грн. та за квітень 2014 (термін сплати 30.05.2014) у сумі 29878,38 грн.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача з орендної плати з юридичних осіб становить 29878,38 грн. + 29878,38 грн. = 59756,76 грн.

Вищезазначена сума грошового зобов’язання відповідачем не була сплачена.

25.04.2012 позивачем була сформована податкова вимога №28, яка визначала суму податкового боргу відповідача за узгодженим грошовим зобов’язанням у розмірі 34718,22 грн. Вказана податкова вимога 11.06.2014 була отримана уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис наявний на корінці податкової вимоги.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно п. 286.2 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За правилами п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно п.п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У зазначені строки нараховані податкові зобов’язання не сплачено, тому згідно п.п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, це є податковим боргом; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Відповідно до п.п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами п.п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов’язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Підпунктом 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов’язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що у зв’язку з несплатою податкових зобов’язань позивачем було сформовано податкову вимогу №28 від 25.04.2012 на суму 34718,22 грн. Вказана податкова вимога була вручена посадовій особі позивача 11.06.2012, про що свідчить підпис наявний на корінці податкової вимоги.

Пунктом 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначені обставини за наявності яких податкова вимога вважається відкликаною.

Оскільки відповідач не надав заперечень проти вимог заявленого позову, то у суду відсутні підстави вважати податкову вимогу №28 від 25.04.2012 відкликаною. Крім того, наданою заявником обліковою карткою відповідача підтверджується, що податковий борг з моменту направлення вказаної податкової вимоги збільшився та повністю не погашений. Відтак, податкова вимога заявника №28 від 25.04.2012 є чинною.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно п.п. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктами 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, на підставі вищезазначеного суд приходить до висновку, що оскільки узгоджені грошові зобов'язання відповідачем не сплачено, суд вважає позовні вимоги правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов позовом Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до Публічного акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат» про стягнення податкового боргу – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат» (код ЄДРПОУ 00476642, місцезнаходження: 69600, м. Запоріжжя, вул. Луначарського, буд. 21) на користь Державного бюджету України на р/р 33212812700130, код платежу 13050200, банк ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, одержувач – місцевий бюджет Григорівської сільської ради Запорізького району – заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у сумі 59756,76 грн. (п’ятдесят дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят шість гривень 76 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль