Ухвала суду № 39889869, 22.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 р. Справа № 876/1802/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.,

за участі секретаря: Шуптар Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Калуської об»єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ВКФ «Промтехінвест» до Калуської об»єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ПП «ВКФ «Промтехінвест» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - Калуської ОДПІ у якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0002352301 від 12.12.2011 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 180838 грн., №0002362301 від 12.12.2011 року про донарахування ПДВ в сумі 129035 грн. та №0002372301 від 12.12.2011 року, яким зменшено від»ємне значення ПДВ в сумі 12508 грн. (т. 1 а.с. 5-12).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі помилкових висновків про порушення позивачем вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість». Зокрема позивач вказує, що висновки Калуської ОДПІ про нікчемність, недійсність укладених правочинів із контрагентами є помилковими, оскільки реальність здійснених господарських операцій спростовуються належним чином укладеними договорами, актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, податковими накладними, що повністю відповідає умовам договорів і підтверджує саме направлення викладених у договорах правочинів на реальне настання правових наслідків. Крім цього, позивач вказує на те, що податковий орган безпідставно свої висновки ґрунтує на поясненнях директора ПП «МілкоЛайф» Ярмоша А.В., який стверджує, що підприємство зареєстрував на своє ім»я за винагороду, фінансово-господарською діяльністю не займався, жодних договорів та бухгалтерських документів не підписував, оскільки для таких висновків необхідно з»ясувати можливу обізнаність такого платника податків щодо відсутності у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних. На момент укладення позивачем договорів з ПП «МілкоЛайф», правоздатність якого як юридичної особи підтверджуються його установчими документами, підприємство було внесене до ЄДРПОУ, мало свідоцтво платника ПДВ, керівником якого є Ярмош А.В. Як вказує позивач їм не було відомо про те, що директор ПП «МілкоЛайф» Ярмош А.В. зареєстрував підприємство на своє ім»я за винагороду, фінансово-господарською діяльністю підприємства не займався, ніяких документів та доручень не підписував.

Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанції (т. 1 а.с. 163-172, т. 2 а.с. 123-130, 175-178).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року позов задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення Калуської ОДПІ №0002352301, № 0002362301, № 0002372301 від 12.12.2011 року (т. 3 а.с. 62-73).

Дана постанова суду мотивована тим, що у позивача наявні усі первинні документи, які за формою та змістом повністю відповідають вимогам чинного законодавства України, господарські зобов»язання по договорах з ПП «МілкоЛайф» мали реальний характер, фактично здійснені, було досягнуто певного запланованого та фактичного господарського ефекту і наслідків. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). Крім цього, ПП «ВКФ "Промтехінвест» не може нести відповідальності за допущені порушення своїх контрагентів при укладенні ними інших договорів, а також формування своїх податкових зобов»язань. Також суд першої інстанції вказав, що посилання відповідача на порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ПП «МілкоЛайф» судом до уваги не беруться, оскільки відповідачем не було представлено доказів яке рішення прийнято по даній справі. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Калуська ОДПІ подала на неї апеляційну скаргу в якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги те, що оскільки предметом договору № 9/09 від 25.09.2008 року укладеного між позивачем та ПП «МілкоЛайф» є габаритні товари, які згідно з п. 4.1 вказаного договору мали бути відвантажені в транспорт покупця - позивача, то на виконання умов договору та у відповідності до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затвердженим наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, у позивача повинні бути у наявності шляхові листи, товарно-транспортні накладні та інші документи, які підтверджують факт транспортування товару. Однак, дані документи позивачем не були представлені ні для перевірки, ні в судовому засіданні. Також, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що акти виконаних робіт за листопад 2008 року, які затверджені ТзОВ «Відділом капітального будівництва Косівської РДА» по відновленню автодоріг підписані швидше, ніж були поставлені будівельні матеріали та надано транспортно-експедиційні послуги.

Крім цього, апелянт вказує на те, що згідно з відібраних працівниками податкової міліції пояснень у директора ПП «МілкоЛайф» Ярмоша А.В., останній зазначив, що дане підприємство він зареєстрував на своє ім»я за винагороду, жодних договорів з суб»єктами господарювання, які мали відносини з цим підприємством не укладав та доручень іншим особам не видавав. Крім цього, в даних поясненнях Ярмош А.В. зазначив, що будь-яких первинних бухгалтерських документів, трудових договорів чи буд-яких інших документів не оформляв, не підписував, в тому числі документів щодо отримання дозволів, ліцензій, оренди транспортних засобів, іншого майна.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі і з»явилися в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «ВКФ «Промтехінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ПП «Мілко Лайф» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, результати якої оформлені актом №3237/23-01/32128563 від 29.11.2011 року (т. 1 а.с. 26-48).

Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем ПП «ВКФ «Промтехінвест»:

-ч.ч. 1, 5 ст.ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, прийнято до виконання документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам;

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 , 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 року «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ від 16.07.1999 року із змінами та доповненнями, п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2, п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №168/704 від 05.06.1995 року в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 144670 грн.;

- п.п. 7.2.3, 7.2.6, п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» (з наступними змінами і доповненнями) в результаті чого ПП «ВКФ «Промтехінвест» включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 115736 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з наступних обставин.

У акті перевірки зазначено, що між ПП «ВКФ «Промтехінвест» та ПП «Мілко Лайф» було укладено два договори: №8/09 від 25.09.2008 року, відповідно до якого ПП «Мілко Лайф» (виконавець) зобов»язувалося надати послуги ПП «ВКФ «Промтехінвест» (замовнику) по роботі машин та механізмів на об»єктах будівництва, а саме: екскаватора міст. ковша 0,25 м. куб.; компресори пересувні; бульдозери пот. 79 квт.; бульдозери пот. 59 квт.; автогрейдери пот. 99 квт.; котки дорожні маса 8 т.; котки дорожні маса 13 т.; машини поливально-мийні; №9/09 від 25.09.2008 року, предметом якого є купівля-продаж продукції (товару), відповідно до якого ПП «Мілко Лайф» (продавець) зобов»язувалося відвантажити ПП «ВКФ «Промтехінвест» (покупець) будівельні матеріали: асфальтобетон, бітум БН 90/10, бітум рідкий МГ і СГ, бордюр дорожній, відсів, суміш бетонна, бруски обрізні, поковки з квадратних заготовок, пісок природний, розчин цементний М 100. Згідно даного договору продавець відвантажує продукцію в транспорт покупця (т. 1 а.с. 62, 63).

ПП «Мілко Лайф» виписано ПП «ВКФ «Промтехінвест» податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт. Витрати по придбанню у сумі 578680 грн. були включені до складу валових витрат у відповідних періодах протягом перевіреного періоду. Податок на додану вартість у сумі 115736 грн. було включено до складу податкового кредиту, а саме за грудень 2008 року - 101783 грн., липень 2009 року - 13953 грн. Послуги, будівельні матеріали використані ПП «ВКФ «Промтехінвест» у власній господарській діяльності. Станом на 01.01.2010 року дебіторська заборгованість по рахунку №631 «Розрахунку з вітчизняними постачальниками» становить 135,6 тис.грн. За даними Інформаційно-аналітичної системи ДПА України стан платника ПП «Мілко Лайф» - 14 «Визнано банкрутом». Однак, в ході перевірки встановлено, що товар (роботи, послуги) не був отриманий ПП «ВКФ «Промтехінвест», оскільки у ПП «Мілко Лайф» встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, відсутність факту передачі товару (робіт, послуг), що підтверджується актом перевірки від 28.02.2011 року №560/23-2/335856820. У ході документальної перевірки ПП «Мілко Лайф», проведеної працівниками ДПІ у м. Черкаси встановлено факт здійснення нікчемних (недійсних) правочинів ПП «Мілко Лайф» з контрагентами-постачальниками. Згідно пояснення від 04.02.2011 року директора ПП «Мілко Лайф» Ярмоша А.В., видно, що підприємство за винагороду зареєстроване на його ім»я, жодних документів та договорів з СГД він не бачив і не підписував, жодних первинних бухгалтерських, звітних документів, які стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства він не оформляв і не підписував, в тому числі документів щодо отримання дозволів, ліцензій, оренди транспортних засобів, іншого майна. За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі ПП «Мілко Лайф», даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність трудових ресурсів (форма 1-ДФ не подається), торгівельного обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого та нерухомого майна, яке необхідно для ведення фінансово-господарської діяльності (дані декларації на прибуток), а також відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресами, відсутні працівники, які б забезпечували господарську діяльність. З урахуванням викладеного, податковий орган прийшов до висновку, що ПП «Мілко лайф» здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов»язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Головним слідчим управлінням МВС України 27.09.2010 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 та ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України порушено кримінальну справу відносно посадових осіб ПП «Мілко Лайф».

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження в сумі 144670 грн., в тому числі за 2008 рік у сумі 127229 грн., 2009 рік - 17441 грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат встановлено їх завищення в загальній сумі 578680 грн. в тому числі за 2008 рік - 508917 грн., 2009 рік - 69763 грн. Позивачем безпідставно завищено податковий кредит за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року на загальну суму 115736 грн. в тому числі за грудень 2008 року - 101783 грн., липень 2009 року - 13953 грн. Перевіркою повноти визначення різниці між сумою податкового зобов»язання та податкового кредиту з ПДВ (ряд. 18.1) та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від»ємного значення попереднього звітного періоду (ряд. 27) за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року встановлено її заниження в сумі 115736 грн. в тому числі грудень 2008 року - 101783 грн., липень 2009 року - 13953 грн.

На підставі вказаних вище висновків викладених в акті перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №0002352301 від 12.12.2011 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 180838,00 грн. (144670,00 грн. основного боргу та 36168,00 грн. штрафних санкцій), №0002372301 від 12.12.2011 року, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 12508,00 грн. та №0002362301 від 12.12.2011 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 129035,00 грн. (103228,00 грн. основного платежу та 25807,00 грн. штрафних санкцій) (т. 1 а.с. 49-51).

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний, позов виходив з того, що твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ПП «Мілко Лайф», а також висновки про заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість не обґрунтовані належними та допустимими доказами. У позивача наявні усі відповідні первинні документи, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на реальність проведення господарських операцій, і їх відповідність господарській меті.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов»язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

-п. 5.1 - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

-п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

-п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв»язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

- п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв»язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 цієї статті Закону, платник податку зобов»язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім»я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об»єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Вимоги до первинних документів передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов»язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов»язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

-неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов»язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

-відсутність первинних документів обліку.

У відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Як видно з матеріалів справи, між ПП «ВКФ «Промтехінвест» та ПП «Мілко Лайф» був укладений договір №8/09 від 25.09.2008 року про надання послуг по роботі машин та механізмів на об»єктах будівництва (т. 1 а.с. 62) та договір купівлі-продажу будівельних матеріалів №9/09 від 25.09.2008 року, за яким продавець був зобов»язаний продати покупцю необхідні для виконання дорожніх робіт будівельні матеріали. (т. 1 а.с. 63)

На виконання вказаних договорів позивач надав накладні №78/12 від 03.12.2008 року, №83/12 від 24.12.2008 року, податкові накладні №78/12 від 03.12.2008 року, №83/12 від 24.12.2008 року, платіжні доручення №72 від 18.12.2008 року, №78 від 19.12.2008 року, №88 від 19.12.2008 року, №125 від 10.07.2009 року, №132 від 14.07.2009 року (т. 1 а.с. 65-71).

На виконання договору №9/09 від 25.09.2008 року про надання ПП «Мілко Лайф» послуг позивачу по роботі механізмів на об»єктах по будівництву подано акт №019 від 24.12.2008 року (т. 1 а.с. 64), а виконання ПП «Мілко Лайф» робіт наведених в вищезазначених договорах підряду - акти приймання виконаних підрядних робіт (т. 1, а.с. 72-88).

У відповідності до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Оскільки предметом договору №9/09 від 25.09.2008 року є купівля-продажу продукції (габаритного товару) та те, що відвантаження продукції здійснюється в транспорт позивача (покупця), то на кожну партію продукції, що поставляється згідно договору, позивач - ПП «ВКФ «Промтехінвест» повинен представити дорожні листи, товарно-транспортні накладні, інші документи для підтвердження транспортування товару.

Із поданих суду позивачем товарно-транспортних накладних від 11.11.2008 року, 19-21.11.2008 року, 24-25.11.2008 року, 27.11.2008 року, 29.11.2008 року, 02.12.2008 року та 05.12.2008 року видно, що частину перевезень будівельних матеріалів здійснювало ТОВ «ТТК» (т. 2 а.с. 2-38).

Щодо інших товарно-транспортних накладних, то автопідприємством - перевізником будівельних матеріалів вказано ПП «Мілко Лайф» - продавця за договором №9/09 від 25.09.2008 року, який згідно п.п. 4.1 даного договору мав відвантажувати продукцію в транспорт покупця, тобто ПП «ВКФ «Промтехінвест».

Відповідно до п. 11.3 вищезазначених Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів прийшла до переконливого висновку про те, що матеріалами справи стверджується здійснення платником податків зазначених операцій.

Також під час судового розгляду відповідачем не було надано будь-яких інших переконливих нових доказів на підтвердження своєї позиції, а тому колегія суддів обґрунтовує свої висновки наявними матеріалами справи.

Разом з цим, відповідачем до матеріалів справи долучено копію постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2012 року, згідно якої ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії. З даної постанови видно, що невстановлені слідством особи, шляхом наслідування підпису директора ПП «Мілко Лайф» Ярмоша А.В. проставили підроблені підписи від імені останнього на документах, які були підроблені для проведення державної реєстрації змін до установчих документів ПП «Мілко Лайф», поставки на облік в органах державної податкової служби та створення вигляду законності діяльності підприємства, а також отримання ліцензії на господарську діяльність, пов»язану із створенням об»єктів архітектури.

Із поданих позивачем документів, які підтверджують господарську діяльність з контрагентом ПП «Мілко Лайф» видно, що такі відсутні у переліку, які зазначені в постанові суду і які вважаються підробленими.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2012 року, в основу якої покладено обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, не ставить під сумнів вчинення угод між ПП «ВКФ «Промтехінвест» та ПП «Мілко Лайф».

Колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд України у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10 прийшов до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов»язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) цей суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов»язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб»єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про протиправність донарахування позивачу податкових зобов»язань з податку на прибуток та ПДВ, який зроблений з посиланням на те, що наявність у ПП ВКФ «Промтехінвест» податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Калуської об»єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року у справі №809/2023/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Гудим Л.Я.

Судді: Довгополов О.М.

Ільчишин Н.В.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23.07.2014 року.