Рішення № 39888970, 14.07.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2014 р.Справа № 916/2139/14

За позовом: приватного підприємства "Ал'янс-1"

до відповідача: Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про розірвання договору оренди

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 - адвокат;

Єфгієв Д.І. за довіреністю № б/н від 28.04.2014 року;

Від відповідача: Моджук І.О., довіреність №146/вих

Від третьої особи: ОСОБА_1 - особисто

СУТЬ СПОРУ: Позивач, приватне підприємство "Ал'янс-1", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради, в якій просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 08.05.2003р., укладений між приватним підприємством "Ал'янс-1" та Одеською міською радою.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2014р. позовну заяву (вх.№2166/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/2139/14, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання позивача про об'єднання однорідних справ (вх.№15006/14 від 11.06.2014р.) судом не задоволено, з підстав його необґрунтованості.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 18.06.2014р. (вх.№15761/14) судом задоволено.

08.07.2014р. позивача звернувся до суду із заявою про уточнення змісту заявлених позовних вимог (вх.№17741/14), відповідно до якої просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки земельної ділянки, загальною площею 400 кв.м., що знаходиться у місті Одесі, АДРЕСА_1 укладений 8 травня 2003р., між укладений між приватним підприємством "Ал'янс-1" та Одеською міською радою, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий номер 593, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 26.05.2003р. за №797/97, яка судом прийнята до розгляду.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, однак письмовий відзив на позов до суду не надав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача заявлені позивачем позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

08 травня 2003р. між Одеською міською радою (Орендодавець) та приватним підприємством "Ал'янс-1" (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов п.1.1. якого, Орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради №1020-ХХІVвід 20 січня 2003р. надає, а Орендар приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, загальною площею 400 (чотириста) кв.м., що знаходиться у місті Одесі, АДРЕСА_1, за рахунок земель міста (земель автомобільного транспорту), раніше не переданих у власність не наданих у користування, згідно з планом земельної ділянки (Додаток №1), який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору зазначена земельна ділянка площею 400 (чотириста) кв.м., надається у володіння і користування Орендаря, а саме:

- земельна ділянка площею 240 (двісті сорок) кв.м., терміном на 25 (двадцять п'ять) років, для будівництва (терміном на один рік), експлуатації та обслуговування автомийки;

- земельна ділянка площею 160 кв.м., терміном на 1 (один) рік, для організації будівництва та благоустрою території.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що цей Договір може бути достроково розірваний за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї із сторін Договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов'язків, передбачених Законом України "Про оренду землі", цим Договором, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому Договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими Законами України.

Цей Договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації в порядку, передбаченому Законодавством України. Договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації (п.6.9 Договору).

28 листопада 2008р. між приватним підприємством "Ал'янс-1" (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно п.1.1. якого, за цим Договором Продавець передає майно у власність Покупця, а Покупець приймає майно і сплачує за нього обговорену грошову суму.

Відповідно до п.3.1. Договору продаж будівлі автомийки за домовленістю сторін вчиняються за 32 800,00 (тридцять дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, які отримані Продавцем від Покупця повністю до підписання цього Договору. Зміст ч.3 ст.631 ЦК України нотаріусом сторонам роз'яснено.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що сторони домовились, що під передачею майна за цим Договором слід вважати символічну передачу майна. Прийняття Покупцем від Продавця ключів від будівлі автомийки свідчить про те, що передача майна відбулась.

На підставі вищенаведеного договору купівлі-продажу ФОП ОСОБА_1 зареєструвала право власності на нерухоме майно, підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21175993 від 08.12.2008р.

Автомийка знаходиться на земельній ділянці, яка знаходиться у комунальній власності та орендується ПП "Ал'янс-1".

Рішенням Одеської міської ради №3385-VI від 16.04.2013р. вирішено розірвати, за згодою сторін, договір оренди землі, за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, між Одеською міською радою та ПП "Ал'янс-1", який зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 26.05.2003р. за №797/97, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надати ФОП ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0415 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, у довгострокову оренду терміном на 10 років.

Однак, як стверджує позивач договір оренди земельної ділянки, загальною площею 400 кв.м., що знаходиться у місті Одесі, АДРЕСА_1 укладений 8 травня 2003р., між укладений між приватним підприємством "Ал'янс-1" та Одеською міською радою, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий номер 593, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 26.05.2003р. за №797/97 не припинив свою дію, та зв рахуванням бездіяльності відповідача щодо вирішення питання про розірвання договору оренди земельної ділянки що і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1,4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із системного аналізу тексту, укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою оспорюваний договір є договором оренди.

Умовами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Приписами ст.652 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Із змісту ст.653 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Пунктом 1 ст.760 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Положеннями п.1 ст.761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У відповідності до ч.1 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Стаття 141 Земельного кодексу України визначає, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

У відповідності до ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи-орендаря;

відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не

допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Стаття 32 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України. У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань. У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Крім того, приписами ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, за умови встановлення судом, що так як від ПП "Ал'янс-1" до ФОП ОСОБА_1 перейшло право власності на об'єкт нерухомості (автомийку), отже й мало відбутись перехід відповідних прав на користування земельною ділянкою на якій розташовано цей об'єкт, та з врахуванням добровільної відмови позивача від права користування цією земельною ділянкою є істотною умовою для розірвання договору в судовому порядку, тому на думку суду є правомірними та обґрунтованими заявлені позивачем позовні вимоги щодо розірвання оренди земельної ділянки земельної ділянки, загальною площею 400 кв.м., що знаходиться у місті Одесі, АДРЕСА_1 укладений 8 травня 2003р., між укладений між приватним підприємством "Ал'янс-1" та Одеською міською радою, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий номер 593, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 26.05.2003р. за №797/97, у зв'язку з чим, суд задовольняє їх в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні Департаменту комунальної власності Одеської міської ради є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, а саме 4 63,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства "Ал'янс-1" - задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки земельної ділянки, загальною площею 400 кв.м., що знаходиться у місті Одесі, АДРЕСА_1 укладений 8 травня 2003р., між укладений між приватним підприємством "Ал'янс-1" (65110, Одеська обл, м. Одеса, вул. Балківська, 35, код ЄДРЮОФОП 31829925) та Одеською міською радою (65004, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРЮОФОП 26597691), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий номер 593, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 26.05.2003р. за №797/97.

3. Стягнути з Одеської міської ради (65004, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРЮОФОП 26597691) на користь приватного підприємства "Ал'янс-1" (65110, Одеська обл, м. Одеса, вул. Балківська, 35, код ЄДРЮОФОП 31829925) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 21.07.2014р.

Суддя Цісельський О.В.