Ухвала суду № 39888437, 12.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/9991/30426/11

№ К/9991/30426/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.11.2010

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011

у справі № 2а-6792/10/0670 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Дочірнього підприємства «Агрофірма «ЯН» приватного підприємства «ЯН»

до Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.11.2010, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011, позов задоволено: скасовано рішення ДПІ у Ружинському районі Житомирської області від 28.07.2010 № 0000232301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

У касаційній скарзі Попільнянська МДПІ (правонаступник ДПІ у Ружинському районі Житомирської області), посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати ухваленні у справі судові рішення із постановленням нового про відмову у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення проти касаційної скарги..

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 19.07.2010 № 127-2301/30847917, про порушення підприємством норми ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон № 185/94-ВР), а саме: порушення термінів проведення розрахунків в іноземній валюті у зв'язку з надходженням на митну територію України товарів, імпортованих на умовах сплати авансових платежів, при виконанні контракту від 27.06.2007 № 2 з фірмою «IM R&P Bolgar Farm» s.r.l. (Молдова) на поставку лікарського засобу поза межами терміну, встановленого цією статтею.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято рішення від 28.07.2010 № 0000232301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 153447,00 грн.

Відповідно до частині 1 ст.2 Закону № 185/94-ВР (у редакції Закону України від 31.05.2007 № 1108-V) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (частина 1 ст. 4 цього Закону).

У судовому процесі встановлено, що позивачем був укладений зовнішньоекономічний контракт від 27.06.2007 № 2 з фірмою «IM R&P Bolgar Farm» s.r.l. (Молдова) на поставку лікарського засобу «Ехінацеї настойка». СПД ОСОБА_4 здійснив попередню оплату на суму 23800,00 доларів США. згідно з платіжними дорученнями від 15.04.2008, від 08.05.2008, від 05.06.2008, від 01.08.2008 та від 08.08.2008. При цьому поставка товару була оформлена за тимчасовими вантажно-митними деклараціями від 25.04.2008 №101050023/8/000519, від 14.05.2008 №101050023/8/000593, від 11.06.2008 №101050023/8/000753 та від 01.08.2008 №101050023/8/0001029, а товар на суму 7500 дол.США не розмитнений, однак, як свідчить копія міжнародної товарно-транспортної накладної № 009041 ввезено на територію України - 18.08.2008 (відмітка Дністрянської та Житомирської митниць «під митним контролем»)

При цьому спірним питанням є момент імпорту, тобто дата, з настанням якої закінчується термін відстрочення поставки, який передбачений ст.2 Закону № 185/94-ВР. За висновком контролюючого органу датою імпорту є дата закінчення оформлення вантажної митної декларації в режимі імпорту (ВДМ).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-ХІІ момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Частинами 1 та 2 статті 43 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. № 92-IV (втратив чинність згідно з Законом України від 13.03.2012 р. № 4495-VI) встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України..

Відповідно до ст. 44 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

Суд враховує, що відповідно до частини 3 ст. 71 цього Кодексу митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.

Також згідно з частиною 1 ст. 95 вказаного Кодексу переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку..

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, ВМД є письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує наявність у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим, підтверджує, а не встановлює права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій, тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну. При цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаро - супровідного документа (CMR), наявність на якому запису митного органу «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України. За таких обставин датою імпорту (надходження на митну територію України) є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.11.2010 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош