Ухвала суду № 39888272, 10.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2014 року м. Київ К/9991/16547/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2012

у справі № 2а/0570/20473/11

за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля»

до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Макіїввугілля» (далі по тексту - позивач, ДП «Макіїввугілля») звернулось до суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі по тексту - відповідач, Макіївська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2011 №0000361602.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2012, позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії Макіївської ОДПІ щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.08.2011 №0000361602 протиправними в частині зобов'язання сплатити штрафу у розмірі 15299,60 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.08.2011 №0000361602 в частині зобов'язання сплатити штрафу у розмірі 15299,61 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сумі 3,40 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість ДП «Макіїввугілля», за результатами якої складено акт №3930/15/32442295 від 04.08.2011.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 12.08.2011 №000361602, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 564544,06 грн. за платежем податок на додану вартість за затримку на 211 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 28225220,24 грн.

Підставою для застосування до позивача штрафу слугував висновок про порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, в наслідок несвоєчасної сплати позивачем податкового зобов'язання декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, нарахування яких склали 7920496,00 грн. з граничним терміном сплати 30.11.2010 та за листопад 2010 року, нарахування яких склали 28448815,00 грн. з граничним терміном сплати 30.12.2010. При цьому, податковий орган виходив з того, що сума податкового боргу по декларації за жовтень 2010 року у розмірі 4367890,63 грн. сплачена з затримкою на 62 календарних днів, а також сума податкового боргу по декларації за листопад 2010 року, сплачена на 01.08.2011 склала 23857329,62 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

У п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 126 Податкового кодексу України, у разі , якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судами встановлено, що позивачем у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року №9005204853 від 19.11.2010 було самостійно визначено суму до сплати 7920496,00 грн., граничний термін сплати якої 30.11.2010, при цьому було сплачено у сумі 4367890,63 грн. з затримкою на 62 календарних дні. Також у декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року №9005779929 від 20.12.2010 було самостійно визначено суму до сплати 28448815,00 грн., граничний термін сплати якої 30.12.2010, яку було сплачено на 01.08.2011 у розмірі 23857329,62 грн. з затримкою від 32 до 211 днів.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідачем правомірно були застосовані штрафні (фінансові) санкції до позивача за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2010 року, оскільки, у вищезазначений термін позивач не сплатив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2010 року.

Разом з тим, дії податкового органу щодо спрямування платежів, стягнутих з рахунків банків позивача за рішеннями судів на погашення заборгованості за жовтень-листопад 2010 року, є неправомірними і, як наслідок, неправомірним є нарахування штрафних (фінансових) санкцій в цій частині.

Згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, розмірі суми податкового боргу, або його частини.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2011 по адміністративній справі №2а/0570/1885/2011 позов Макіївської ОДПІ до ДП «Макіїввугілля» про стягнення коштів за податковим боргом в розмірі 22371218,00 грн. було задоволено та стягнуто з ДП «Макіїввугілля» в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом в розмірі 22371218,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.04.2011 по адміністративній справі №2а/0570/3885/2011 позов Прокурора м. Макіївки в інтересах держави в особі Макіївської ОДПІ до ДП «Макіїввугілля» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 14508177,33 грн., було задоволено та стягнуто кошти ДП «Макіїввугілля» з рахунків у банках обслуговуючого такого платника, в рахунок погашення частини податкового боргу перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 14508177,33 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2011 по адміністративній справі №2а/0570/6947/2011 подання Макіївської ОДПІ до ДП «Макіїввугілля» про стягнення коштів за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 8599991,00 грн. задоволено та стягнуто з ДП «Макіїввугілля» податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 8599991,00 грн. з розрахункових рахунків, відкритих у обслуговуючих банках цього платника податків на користь Державного бюджету України.

На виконання вимог п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України податковим органом здійснювалось погашення податкового боргу з рахунків у банках позивача по вищезазначеним судовим рішенням у сумі 76498,06 грн., але відповідач самостійно здійснював перерозподіл та зараховував платежі у погашення податку на додану вартість за жовтень-листопад 2010 року.

Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на території України.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Оскільки, судовими рішеннями було стягнуто суми з банківських рахунків позивача за визначений податковий період, а відповідач відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України є виконавцем цих рішень суду, та не має повноважень самостійно визначати строки та порядок виконання судових рішень.

З огляду на зазначене, судами попередніх інстанцій вірно не взято до уваги посилання відповідача на п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу.

Таким чином, зміну призначення платежів, які сплачувались позивачем на підставі судових рішень, здійснено відповідачем у порушення вимог ст. 124 Конституції України, ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та вищезазначених рішень суду, що призвело до зміни строків та порядку їх виконання.

Отже, суди дійшли вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафної (фінансової санкції) в сумі 15299,60 грн. підлягає скасуванню.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров