Ухвала суду № 39888199, 07.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2014 р. м. Київ К/9991/12159/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Донецькій області та Державної податкової інспекції у Тельманівському районі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011

у справі № 2а-25909/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал»

до 1. Державної податкової інспекції у Тельманівському районі Донецької області,

2. Державної податкової адміністрації у Донецькій області

про визнання протиправними дій, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Тельманівському районі від 18.01.2008 № 0000122300/0, від 20.02.2008 № 00001223001/1, від 29.05.2008 № 0000122300/2, від 08.07.2008 № 0000122300/3 про визначення ТОВ «Кристал» податкового зобов'язання з податку на прибуток, податкові повідомлення-рішення від 18.01.2008 № 0000132300/0, від 20.02.2008 № 0000132300/1, від 29.05.2008 № 0000132300/2 та від 08.07.2008 № 0000132300/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податкові повідомлення-рішення від 18.01.2008 № 0000011700/0, від 20.02.2008 № 0000011700/1, від 29.05.2008 № 0000011700/2 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб. Визнано протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.01.2008 № 0000142300, від 20.02.2008 № 0000292300, від 29.05.2008 № 0000712300 та від 08.07.2008 № 0000922300.

Державна податкова адміністрація у Донецькій області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині визнання протиправними рішень та першої податкової вимоги від 17.09.2008 № 1/95,

Державна податкова інспекція у Тельманівському районі Донецької області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

Відповідачі в касаційних скаргах посилаються на порушення судами норм матеріального і процесуального права: п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 3.4 ст. 3, п. 6.3 ст. 6, ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР, ст.ст. 9, 69, 71, 72, 79, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Тельманівському районі проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Кристал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2007, за результатами якої складено акт від 09.01.2008 № 27/23-013/32715712, на підставі якого складено оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Підставою для визначення ТОВ «Кристал» за податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Тельманівському районі від 18.01.2008 № 0000122300/0, від 20.02.2008 № 00001223001/1, від 29.05.2008 № 0000122300/2, від 08.07.2008 № 0000122300/3 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1358397 грн. основного платежу та 989537 грн. штрафних (фінансових) санкцій та за податковими повідомленнями-рішеннями від 18.01.2008 № 0000132300/0, від 20.02.2008 № 0000132300/1, від 29.05.2008 № 0000132300/2 та від 08.07.2008 № 0000132300/3 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 145062 грн. основного платежу та 72531 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, відповідно.

Порушення цих норм Законів полягало у тому, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат та податкового кредиту витрати та податок на додану вартість, відповідно, сплачені за операціями з придбання товарів (робіт, послуг), не підтверджені первинними документами. Зокрема, відповідач виходив з того, що позивачем не надано до перевірки будь-яких документів за період з 01.10.2005 по 30.09.2007, що позбавляє податковий орган можливості перевірити правильність визначення за цей період валових витрат і податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією судів попередніх інстанцій про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2005 по 30.09.2007.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинного на час формування податкового кредиту за квітень-грудень 2010 року) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, у податковому обліку валові витрати та податковий кредит мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відсутність податкової накладної та відсутність первинних бухгалтерських документів, якими підтверджується здійснення господарської операції, безспірно позбавляє платника податку права на включення до валових витрат та податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум витрат та податку у звітному періоді.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Як достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем до перевірки були надані всі наявні в нього первинні документи за три перші квартали 2007 року. Первинні документи за 2005-2006 роки позивачем надані до перевірки не були через вилучення їх податковою міліцією м.Маріуполя згідно з протоколом виїмки та огляду від 27.07.2007, про що позивач повідомив відповідача письмово.

Постановою Тельманівського районного суду Донецької області від 01.02.2008 у справі № 3-125 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 163-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (невиконання керівником підприємства законних вимог посадових осіб органу державної податкової служби з надання до перевірки документів бухгалтерського і податкового обліку за 2005 і 2006 роки) стосовно директора ТОВ «Кристал» ОСОБА_2 за відсутності складу правопорушення. При цьому суд встановив, що директором підприємства не виконані вимоги податкового органу з поважних причин - документи вилучено згідно з протоколом вилучення.

Обставина щодо відсутності у позивача об'єктивної змоги надати податковому органу до перевірки витребувані документи через їх відсутність на підприємстві та щодо надання позивачем до перевірки документів за три перші квартали 2007 року встановлена також постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2008 у справі № 1-а-2839/08 за позовом ДПІ у Тельманівському районі до ТОВ «Кристал» про зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені вище обставини не потребують доказування при розгляді справи № 2а-25909/10/0570.

Отже, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо надання позивачем до перевірки за три перші квартали 2007 року первинних документів останні дійшли правильних висновків про безпідставне залишення їх поза увагою відповідачем та невикористання під час перевірки. Крім того, за встановлених цими судами обставин щодо ненадання позивачем до перевірки первинних документів за 2005-2006 роки через їх вилучення податковою міліцією останні дійшли правильних висновків про необґрунтованість висновків про непідтвердження валових витрат та податкового кредиту позивача за цей період первинними документами, оскільки виїмка документів або інше вилучення правоохоронними органами, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не є підставою для висновку про те, що такі документи були відсутні у платника податків на час вчинення господарської операції та складання звітності.

Враховуючи все вищенаведене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованою позицію судів попередніх інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень про визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для застосування до позивача за рішеннями відповідача від 18.01.2008 № 0000142300, від 20.02.2008 № 0000292300, від 29.05.2008 № 0000712300 та від 08.07.2008 № 0000922300 відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2147,15 грн. слугували висновки перевірки про порушення вимог ст. 1 вказаного Закону. За висновками перевірки порушення позивачем цієї норми Закону полягало у тому, що валютна виручка не надійшла від нерезидента на валютний рахунок позивача протягом 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується за контрактом з Артіллю «Сансетор» (Білорусь) від 21.12.2006 № 93. Граничним терміном надходження валютної виручки згідно з цим контрактом є 08.05.2007.

Позивач 08.05.2007 подав до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України позовну заяву про стягнення з Артіллі «Сансетор» (Білорусь) всієї суми заборгованості за контрактом, а 21.05.2007 судом було прийнято постанову про прийняття справи до провадження. Рішенням від 26.09.2007 позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач нарахував позивачеві за оспорюваним рішенням пеню за період з 09.05.2007 по 21.05.2007, тобто за період, коли позовна заява була в поштовому обігу.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі Закон), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Частиною першою статті 4 Закону встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно з частиною другою цієї ж статті Закону у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Зі змісту частини четвертої статті 4 Закону вбачається, що в разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Таким чином, підставою для зупинення нарахування пені за порушення термінів, передбачених статтями 1, 2 Закону № 185/94-ВР, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про задоволення позову.

Згідно з підпунктом 5.1 пункту «б» розділу IV «Арбітражне провадження» Регламенту МКАС при ТППУ провадження у справі порушується поданням належно оформленої позовної заяви до Арбітражного суду.

Днем подання позову до Арбітражного суду вважається день його вручення Арбітражному суду, в разі відправлення поштою - дата штемпеля на конверті поштового відомства місця відправлення.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти висновку, що дата звернення резидентом із позовом до МКАС при ТППУ про стягнення з нерезидента заборгованості за експортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених статтями 1, 2 Закону № 185/94-ВР, і пеня за їх порушення не сплачується.

Така позиція узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 07.02.2011 у справі за позовом корпорації Науково-виробничої інвестиційної групи «Інтерпайп» до СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованою позицію судів попередніх інстанцій про протиправність рішень відповідача про визначення позивачеві пені на підставі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР.

Підставою для визначення позивачеві за податковими повідомленнями-рішеннями від 18.01.2008 № 0000011700/0, від 20.02.2008 № 0000011700/1, від 29.05.2008 № 0000011700/2 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 68,94 грн. основного платежу та 137,88 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки про порушення вимог п. 3.4 ст. 3, п. 6.3 ст. 6, ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, що, за висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, призвело до недобору податку з доходів фізичних осіб в сумі 68,04 грн.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність зазначеного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що відповідачем в акті перевірки чітко не викладено зміст порушення з посиланням на докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення позивачем наведених вище норм Закону.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Донецькій області та Державної податкової інспекції у Тельманівському районі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун