Ухвала суду № 39888189, 09.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2014 р. м. Київ К/800/12399/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Лазарєва М.О.,

представника відповідача - Мартинюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської регіональної митниці

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року

у справі № 2а-7412/12/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «Макрохім»

до Київської регіональної митниці

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство «Макрохім» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Київської регіональної митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними дій Київської регіональної митниці щодо прийняття на підставі акту перевірки №н/12/12/100000000/24720905 від 06 березня 2012 року податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 19 квітня 2012 року № 102 та № 103; скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 19 квітня 2012 року № 102 та № 103.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними дії Київської регіональної митниці щодо прийняття на підставі акту № н/12/12/100000000/24720905 від 06 березня 2012 року про результати невиїзної документальної перевірки дотримання ПАТ «Макрохім» законодавства з питань митної справи податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 19 квітня 2012 року: № 102 за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності - код платежу 020, 1151604,47 грн.; № 103 за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності - код платежу 028, 230321,11 грн. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Київської регіональної митниці форми «Р» від 19 квітня 2012 року: № 102 за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності - код платежу 020, 1151604,47 грн.; № 103 за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності - код платежу 028, 230321,11 грн. Зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146,00 грн. на користь ПАТ «Макрохім» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Київської регіональної митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2012 року залишено без задоволення.

В касаційній скарзі Київська регіональна митниця, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ПАТ «Макрохім» згідно вантажних митних декларацій від 20 травня 2009 року №100000018/2009/093369, від 15 червня 2009 року №100000018/2009/094230, від 18 серпня 2009 року №100000018/2009/096946, від 12 серпня 2009 року №100000018/2009/096718, від 21 вересня 2009 року №100000018/2009/098303, від 25 вересня 2009 року №100000018/2009/098520, від 25 вересня 2009 року №100000018/2009/098549, від 01 лютого 2010 року №100000017/2010/590503, від 22 лютого 2010 року №100000017/2010/591283, від 25 лютого 2010 року №100000017/2010/591393, від 13 квітня 2010 року №100000017/2010/593300, від 19 квітня 2010 року №100000017/2010/593534, від 26 травня 2010 року №100000017/2010/594653, від 24 червня 2010 року №100000016/2010/596054, від 20 серпня 2010 року №100000016/2010/598481, від 25 серпня 2010 року №100000016/2010/598633, від 31 серпня 2010 року №100000016/2010/598890, від 13 грудня 2010 року №100000016/2010/604011, від 12 січня 2011 року №100000016/2011/157181, від 24 лютого 2011 року №100130003/2011/159040, від 24 лютого 2011 року №100130003/2011/159041, від 29 квітня 2011 року №100170000/2011/161997, від 04 липня 2011 року№100170000/2011/164560 був імпортований товар: «Холін хлорид 60%», який було класифіковано за кодом товару згідно УКТ ЗЕД 3824909900.

Декларування товару та зазначення коду товару у вказаних вище вантажних митних деклараціях здійснювалось на підставі рішень Київської регіональної митниці про визначення коду товару, сертифікатів походження товару. Вантажні митні декларації були прийняті митним органом без будь-яких зауважень, а товар було допущено до подальшого митного оформлення та використання позивачем на митній території України, що підтверджується відбитком особистої номерної печатки в графі D усіх аркушів вказаних вище вантажних митних декларацій.

Київська регіональна митниця провела невиїзну документальну перевірку дотримання ПАТ «Макрохім» законодавства України з питань митної справи при декларуванні товарів «Холін хлорид 60%» за період з 01 березня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої був складений акт №н/12/12/100000000/24720905 від 06 березня 2012 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги Закону України «Про Митний тариф України» в частині невірної класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, що призвело порушення Закону України «Про митний тариф України та, відповідно, вимог пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», вимог статті 190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість для товарів, які ввозяться на митну території України. Вказані порушення призвели до несплати податкових зобов'язань ПАТ «Макрохім» у сумі 972213,74 грн., у тому числі: по сплаті мита - 810178,11 грн., по сплаті податку на додану вартість - 162035,63 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що товар «Холін хлорид 60%», який класифіковано за кодом товару згідно УКТ ЗЕД 3824909900 зі ставкою ввізного мита 0%, повинен класифікуватись у товарній підкатегорії 2309909500 згідно УКТ ЗЕД, для яких встановлена ставка ввізного мита 10 % з митної вартості товару, з урахуванням складу та підходів до класифікації товарів, що місять у своєму складі холіну хлорид (60%), доведених листом Державної митної служби України від 21 жовтня 2011 року № 11.1/2-16.2/14566-ЕП.

19 квітня 2012 року Київська регіональна митниця на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення форми «Р» № 102, яким згідно з підпунктами 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, абзацом 4 пункту 123.1 статті 123, пунктами 7, 11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначила ПАТ «Макрохім» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 1151604,47 грн., у тому числі: 810178,11 грн. - за основним платежем, 341426,36 грн. - за штрафними санкціями.

19 квітня 2012 року Київська регіональна митниця на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення форми «Р» № 102, яким згідно з підпунктами 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, абзацом 4 пункту 123.1 статті 123, пунктами 7, 11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначила ПАТ «Макрохім» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 230324,11 грн., у тому числі: 162035,63 грн. - за основним платежем, 68288,48 грн. - за штрафними санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що якщо митний орган, приймаючи вантажні митні декларації, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за виключенням випадку коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема, зазначення у вантажних митних деклараціях недостовірних відомостей.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно пункту 35 статті 1 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

У пункті 19 статті 1 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) наведено визначення терміна «митні процедури» - це операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Згідно статті 313 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Отже, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу України відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Відповідно до статті 265 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Абзацом 2 статті 25 Закону України «Про Єдиний митний тариф» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що мито, не сплачене у строки, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України у безспірному порядку.

Наведені норми права дають підстави вважати, що за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути донараховані обов'язкові платежі.

Разом з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, під час митного оформлення товарів згідно вказаних вище вантажних митних декларацій порушень в оформленні чи недостовірних відомостей у вантажних митних деклараціях митним органом встановлено не було.

Відповідно до підпункту 16 пункту 3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 року № 314 України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при прийнятті вантажної митної декларації для оформлення здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів.

Частиною 2 статті 78 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до частини 4 статті 86 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що якщо митний орган, приймаючи вантажні митні декларації, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за виключенням випадку коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема, зазначення у вантажних митних деклараціях недостовірних відомостей.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог на наявність підстав для їх задоволення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Київської регіональної митниці підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна