Ухвала суду № 39888173, 15.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2014 р. м. Київ К/800/14735/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року

у справі №2а-0870/1219/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (надалі - ВАТ «Запоріжжяобленерго»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У березні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000020805 від 15.02.2011 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя податкове повідомлення-рішення №0000020805 від 15.02.2011 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, працівниками контролюючого органу була проведена документальна невиїзна перевірка ВАТ «Запоріжжяобленерго» з питань своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за період 31.05.2010р. по 28.12.2010р., про що складено акт №32/08-05/00130926 від 01.02.2011р.

За наслідками проведеної перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ по декларації за квітень 2010 року у сумі 7535746,00грн. та уточнюючих розрахунків від 11.06.2010 №2597 на суму 214,00грн. та №2593 на суму 192,00грн., з затримкою більше 30 календарних днів включно.

На підставі вищезазначеного акта перевірки контролюючим органом було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000020805 від 15.02.2011 року, яким позивачу нарахована штрафна санкція за порушення граничного строку сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу у сумі 1507230грн.40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, суть даного спору полягає у тому, чи є правомірними дії податкового органу щодо зміни призначення платежу, у тому числі щодо сплати самостійно визначених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 7535746,00грн.

В акті перевірки представниками контролюючого органу зазначено, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» подано податкову декларацію за квітень 2010 року №2404 від 20.05.2010 року, відповідно до якої визначено податкові зобов'язання до сплати в сумі 7535746,00грн., граничний термін сплати зазначеного у податковій декларації податкового зобов'язання, відповідно п.п.5.3.1, п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», припадає на 31.05.2010 року та уточнюючі розрахунки від 11.06.2010 року №2597 на суму 214,00грн. та №2593 на суму 192,00грн., за якими зобов'язання були сплачені із затримкою граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Згідно з п.5.1, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в податковій декларації №2404 від 20.05.2010 року з податку на додану вартість за квітень 2010 року позивач, по рядку 27 декларації, задекларував суму 7535746,00грн., які підлягали нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду. Дана сума була перерахована позивачем до бюджету у встановлені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строки наступними платіжними дорученнями: №6499 від 25.05.2010 року з призначенням платежу - «податок на додану вартість за квітень 2010 року» на суму 2300000,00грн.; №6711 від 26.05.2010 року з призначенням платежу - (податок на додану вартість за квітень 2010 року» на суму 700000,00грн.; №6818 від 27.05.2010 року з призначенням платежу - «податок на додану вартість за квітень 2010 року» на суму 2100000,00грн.; №6870 від 28.05.2010 року з призначенням платежу - «податок на додану вартість за квітень 2010 року» на суму 2435746,00грн.

Однак, на думку податкового органу, сплата позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2010 року здійснювалась відповідно до інших платіжних доручень, а саме: платіжним дорученням №14781 від 27.10.2010 року з призначенням платежу - (податок на додану вартість за вересень 2010 року» на суму 3373845,00грн. (в частині); платіжним дорученням №14780 від 27.10.2010 року з призначенням платежу - «податок на додану вартість за вересень 2010 року» на суму 1000000,00грн. (в частині); платіжним дорученням №14761 від 27.10.2010 року з призначенням платежу - «податок на додану вартість за вересень 2010 року на суму 950000,00грн. (в частині); платіжним дорученням №16172 від 22.11.2010 року з призначенням платежу - «податок на додану вартість за жовтень 2010 року» на суму 1000000,00грн. (в частині); платіжним дорученням №16264 від 23.11.2010 року з призначенням платежу - «податок на додану вартість за жовтень 2010 року» на суму 500000,00грн. (в частині); платіжним дорученням №16293 від 24.11.2010 року з призначенням платежу - «податок на додану вартість за жовтень 2010 року» на суму 60000,00грн. (в частині); платіжним дорученням №16465 від 25.11.2010 року з призначенням платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень» на суму 216,00грн. (в частині); платіжним дорученням №16566 від 29.11.2010 року з призначенням платежу - «податок на додану вартість за жовтень 2010 року» на суму 511468,00грн. (в частині); платіжним дорученням №18172 від 23.12.2010 року з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» на суму 100000,00грн. (в частині); платіжним дорученням №18141 від 23.12.2010 року з призначенням платежу - «податок на додану вартість, перерахований у зв'язку з проведенням уточнень» на суму 12201,00грн. (в частині); платіжним дорученням №18140 від 23.12.2010 року з призначенням платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень» на суму 615,00грн. (в частині); платіжним дорученням №18240 від 24.12.2010 року з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» на суму 1150000,00грн. (в частині); платіжним дорученням №18280 від 27.12.2010 року з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» на суму 750000,00грн. (в частині); платіжним дорученням №18291 від 28.12.2010 року з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» на суму 4300000,00грн. (в частині); шляхом подання «Уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійної виявлених помилок»: 25.11.2010 року на загальну суму 6163,00грн. та 24.12.2010 року на суму 85,00грн.

Слід зазначити, що як встановлено судами попередніх інстанцій та відповідно до матеріалів справи, позивач взагалі не сплачував до бюджету податкові зобов'язання з ПДВ у зв'язку із поданням до податкового органу зазначених в акті перевірки від 01.02.2011 «Уточнюючих розрахунків» від 25.11.2010 та від 24.12.2010, та як за результатами виправлення самостійно виявлених помилок в наявності було зменшення сум, які підлягали сплаті до державного бюджету (показники рядків 5,6 та 8.2).

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.06.2010 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» були надані до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі «Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок» №2597 на суму 214,00грн. та №2593 на суму 192,00грн., якими виправлялись помилки в податкових деклараціях з ПДВ, які подавались позивачем за грудень 2009 року та червень 2008 року. В зв'язку з виправленням «Уточнюючими розрахунками» самостійно виявлених помилок в деклараціях за вказані податкові періоди, а також враховуючи зміст всіх, а не лише зазначених в акті перевірки від 01.02.2011 «Уточнюючих розрахунків», які були надані ВАТ «Запоріжжяобленерго» відповідачу 11.06.2010 року (тобто і тих, відповідно до яких суми, які підлягали сплаті до бюджету, були зменшені), а тому у позивача взагалі не виникли податкові зобов'язання перед бюджетом. Крім цього, штрафні санкції, відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», були сплачені позивачем до бюджету за уточнюючими розрахунками від 11.06.2010 №2597 та №2593, платіжним дорученням №7307 від 10.06.2011 року з призначенням платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована у зв'язку з проведенням уточнень» на суму 21,00грн.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, відповідач фактично змінив призначення платежів, які були самостійно визначені позивачем у платіжних дорученнях під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум поточних податкових зобов'язань з ПДВ за вересень - листопад 2010 року, та самостійно спрямував (врахував) зазначені суми як погашення податкових зобов'язань позивача за інший податковий період (зокрема, за квітень 2010 року).

Однак, слід зазначити, що нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення поточних податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу, або податкових зобов'язань за інший податковий період.

Крім того, слід зазначити, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 року, у справі № 2а-4932/10/0870 визнані протиправними дії СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» у платіжних дорученнях №6499 від 25.05.2010 року на суму 2300000,00грн., №6711 від 26.05.2010 року на суму 700000,00грн., №6818 від 27.05.2010 року на суму 2100000,00грн., №6870 від 28.05.2010 року на суму 2435746,00грн., №7307 від 10.06.2010 року на суму 21,00грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2010 року, залишеною без змін Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 року, у справі №2а-9413/10/0870 визнані протиправними дії СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» в платіжних дорученнях №14781 від 27.10.2010 року на суму 3373845,00грн., №14780 від 27.10.2010 року на суму 1000000,00грн., №14761 від 27.10.2010 року на суму 950000,00грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 року, у справі № 2а-0870/268/11 визнані протиправними дії СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» в платіжних дорученнях № 16172 від 22.11.2010 року на суму 1000000,00грн., №16261 від 23.11.2010 року на суму 500000,00грн., №16293 від 24.11.2010 року на суму 600000,00грн., №16465 від 25.11.2010 року на суму 216,00грн., №16566 від 29.11.2010 року на суму 511468,00грн., №18172 від 23.12.2010 року на суму 100000,00грн., №18141 від 23.12.2010 року на суму 12201,00грн., №18140 від 23.12.2010 року на суму 615,00грн., №18240 від 24.12.2010 року на суму 1150000,00грн., №18282 від 27.12.2010 року на суму 750000,00грн., №18291 від 28.12.2010 року на суму 4300000,00грн.

Згідно зі статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанції дійшли цілком правильного висновку, що позивачем не було допущено несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань протягом граничних строків, визначених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлені обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.