Ухвала суду № 39888171, 03.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року м. Київ К/9991/80641/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екодім»

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.05.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011

у справі № 2а-2938/10/2470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екодім»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екодім» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Екодім») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Чернівці) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.05.2011, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Екодім» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт №2651/23-2/33173580.

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлені порушення: вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 95635,00 грн., в тому числі за четвертий квартал 2008 року на 95635,00 грн.; пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України 03.04.1997 №168/97 «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 76508,00 грн. в тому числі, за листопад 2008 року - 61897,00 грн., за грудень 2008 року - 14611,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: від 03.09.2010 №0000330350/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання 143452,50 грн., в тому числі за основним платежем - 95635,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 47817,50 грн.; від 03.09.2010 №0000800232/0, яким визначено суму податкового зобов'язання 114762,00 грн., в тому числі за основним платежем - 76508,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 38254,00 грн.; від 16.09.2010 №0000800232/1, яким визначено суму податкового зобов'язання 114762,00 грн., в тому числі за основним платежем - 76508,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 38254,00 грн.; від 19.09.2010 №0000330350/1, яким визначено суму податкового зобов'язання 143452,50 грн., в тому числі за основним платежем - 95635,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 47817,50 грн.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позову дійшли висновку про недопустимість та недостовірність відомостей в первинних бухгалтерських документах ТОВ «Екодім», обов'язковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, що дало підстави стверджувати про правомірність дій податкового органу при визначенні податкових зобов'язань за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями

Колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, при здійсненні господарської діяльності скаржник формував валові витрати та податковий кредит на підставі укладених і наданих документів з контрагентами ТОВ ВБК «М.Д.Т.-Буд» та ТОВ «Реалстрой» керівниками, яких були ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку Затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі по тексту - Положення №88), це Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (далі по тексту - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (далі по тексту - установи).

Відповідно до п. 2.4 розділу 2 цього Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Частиною 1 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 цього Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем під час перевірки так і в ході розгляду адміністративної справи надано документи в яких зазначено реквізити, від імені керівників контрагентів, які не відповідають дійсності, а також не дотримано порядок складення цих документів, що є основною вимогою цих норм.

Правомірність включення вартості виконаних робіт до складу валових витрат та податкового кредиту повинно підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами. З урахуванням вказаних вище висновків, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про недостовірність відомостей в первинних бухгалтерських документах позивача, а тому податковим органом вірно визначено податкові зобов'язання за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екодім» відхилити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров