Ухвала суду № 39888166, 15.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2014 р. м. Київ К/800/12496/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року

по справі №1570/1436/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра» (надалі – ТОВ «Ісіра»)

до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м.Іллічівську Одеської області ДПС)

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

встановив:

У лютому 2012 року позивач звернувся до суду з позовом в якому поставлено питання про: визнання протиправними дії ДПІ у м.Іллічівську Одеської області ДПС по проведенню документальної позапланової перевірки ТОВ «Ісіра» та складанню за результатами перевірки акта від 27.04.2011 року №1041/23-0304/37305738 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Ісіра», з питання правомірності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, по самовільному без прийняття та надіслання позивачу податкового повідомлення рішення корегуванню бази даних, що міститься у системі співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту на рівні ДПА України з ПДВ позивача за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 рік; зобов’язання ДПІ у м.Іллічівську Одеської області ДПС внести необхідні зміни до бази даних, що містяться у системі співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту на рівні ДПА України за період з 0112.2010 року по 31.01.2011 рік у відповідності з поданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ за грудень 2010 року та січень 2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у м.Іллічівську по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ісіра» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, оформленої актом №1041/23-0304/37305738 від 27.04.2011 року; зобов'язано ДПІ у м.Іллічівську Одеської області ДПС поновити дані податкової звітності відносно податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Ісіра» за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року відповідно до поданих ТОВ «Ісіра» податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у м.Іллічівську Одеської області ДПС звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, на підставі рішення начальника ДПІ у м.Іллічівську, оформленого наказом №423 від 21.04.2011 року, та відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1. ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, контролюючим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ісіра» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, про що складено акт №1041/23-0304/37305738 від 27.04.2011 року.

За наслідками проведеної перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем вимог: п.185.1 ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до завищення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на відповідну суму та завищення суму податкового кредиту; п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ісіра» з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями.

Згідно з п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Так, згідно з п.п.78.1.1 п.78 ст.78 ПК України якої документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

При розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що при проведенні перевірки, контролюючим органом не направлявся, передбачений вищезазначеними нормами права, запит позивачу.

Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Поряд з цим, пунктом 79.2. ст.79 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Слід зазначити, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач не був повідомлений про проведення перевірки, оскільки податковим органом не було встановлено місцезнаходження ТОВ «Ісіра», відповідно до Довідки від 12.04.2011 року.

Однак, у матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.10.2011 року, в якому зазначено місцезнаходження позивача, а судами попередніх інстанцій було встановлено, що ТОВ «Ісіра» з моменту реєстрації 21.10.2010 року та на час судового розгляду справи не змінювало своє місцезнаходження.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що податковий орган при здійсненні спірної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року та складанні акту перевірки №1041/23-0304/37305738 від 27.04.2011 року діяв в межах повноважень, але не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України.

Щодо вимог позивача про скасування акту спірного акту перевірки, слід зазначити, що відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Отже, при складанні акту перевірки відповідач діяв в межах повноважень, передбачених вищезазначеною нормою права.

Що ж стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених угод між позивачем з його контрагентами, то слід зазначити наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Податковим органом не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об’єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що усі контрагенти позивача за спірний період були належним чином зареєстровані, як платники ПДВ, надані ними податкові накладні були належним чином оформлені, товар був придбаний з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що підтверджено відповідними первинними документами, наявними у позивача на час проведення перевірки, зокрема, договори поставки, укладені ТОВ «Ісіра» з ТОВ «Снек експорт», ТОВ «Море», ТОВ «Південьмортранс», ТОВ «Агрос-КНК», договори складського зберігання та поставки, укладені між позивачем та ТОВ «Грот», а також первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, складені позивачем за результатами цих господарських операцій з вказаними контрагентами, в тому числі: податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківські виписки.

Також судами обґрунтовано зазначено, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов’язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов’язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб’єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Крім того, право платника податку на бюджетне відшкодування не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов’язків щодо сплати податків іншими контрагентами. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови.

Підсумовуючи викладене судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ДПІ у м.Іллічівську Одеської області ДПС поновити дані податкової звітності відносно податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Ісіра» за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року відповідно до поданих Товариством податкових декларацій з ПДВ за грудень 2010 року та січень 2011 року.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.