Ухвала суду № 39888164, 15.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2014 р. м. Київ К/800/41146/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року

у справі №2а/1570/9237/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алакозай» (надалі – ТОВ «Алакозай»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби (надалі – СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі ДПС)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 21.10.2011 року форми «П» №0000491520 та форми «Р» №0000501520.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 21.10.2001 року форми «П» №0000491520 та форми «Р» №0000501520.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, СДПІ з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального ГУ Міндоходів звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що контролюючим органом була проведена камеральна перевірка позивача уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за Iкв. 2011р., про що складено акт №395/15-2/31432553/87 від 07.10.2011 року.

За наслідками проведеної перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.150.1 ст.150 ПК України, а саме, підприємство повинно було врахувати висновки акту від 13.05.2011 року №203/15-2/31432553/34, в наслідок чого, було завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, та занижено грошове зобов’язання з податку на прибуток.

На підставі вищезазначеного акта перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.10.2011 року:

- форми «П» №0000491520, яким ТОВ «Алакозай» зменшено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток;

- форми «Р» №0000501520, яким ТОВ «Алакозай» збільшено суму грошового зобов’язання по податку на прибуток та застосовані штрафні (фінансові) санкції.

В акті перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі зазначає, що, згідно даних уточнюючої декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року підприємством задеклароване в рядку 08 «об’єкт оподаткування» від’ємне значення 9864547,00грн. Згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 «Податкового кодексу» підприємство повинно було врахувати висновки акту від 13.05.2011 року №203/15-2/31432553/34. Проведеною перевіркою було встановлено завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування у сумі - 12077378,00грн. за період з 01.01.2010р.-31.12.2010р., що знайшло своє відображення в акті документальної перевірки №203/15-2/31432553/34 від 13.05.201 року та враховане в рядку 06.6 «від’ємне значення об’єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від’ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від’ємне значення об’єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року) за 1 квартал 2011 року в сумі 9864547,00грн. Таким чином, підприємством внаслідок методологічних помилок завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування в сумі 6288386,00грн. занижено об’єкт оподаткування в 1 кварталі 2011 року в сумі 3576161,00грн.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься акт перевірки №203/15-2/31432553/34 від 13.05.2011 року, за результатами якої податковий орган, зокрема, дійшов до висновку щодо завищення позивачем від’ємного значення об’єкта оподаткування у сумі. За наслідками зазначеної перевірки, позивачу було зменшене від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 12077378,00грн. згідно податкового повідомлення – рішення №0000221520 від 31.05.2011р.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем у судовому порядку були оскаржені висновки вищезазначеної перевірки, про що була повідомлена СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.10.2011р. у справі №2а/1570/4254/2011 позов задоволено частково: податкові повідомлення – рішення від З1.05.2011р. №0000181520, від 31.05.2011р. №0000211520, від 31.05.2011р. №000233170 скасовані частково, податкові повідомлення – рішення від 31.05.2011р. №0000221520, від 31.05.2011р. №0000231520 – повністю, у решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного від 19.2013р., залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.11.20013р. (К/9991/77829/12), рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги товариства задовольнив частково: податкові повідомлення – рішення від 31.05.2011р. №0000181520, від 31.05.2011р. №0000211520, від 31.05.2011р. №0000221520, від 31.05.2011р. №0000231520, від 31.05.2011р. №0000191520 скасував повністю, податкове повідомлення – рішення від 31.05.2011р. №000233170 скасував в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 295251,67грн. та фінансових санкцій – 73812,92грн., в решті позовних вимог відмовено.

Відповідно до п.56.1, п.56.3, п.56.11, п.56.15, п.56.18 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Скарга, подана із дотриманням 10-денного строку зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оскільки податкове повідомлення-рішення №0000221520 від 31.05.2011 року про зменшення позивачу від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, було оскаржене позивачем у судовому порядку, воно вважається неузгодженим, а тому до узгодження такого податкового зобов’язання у позивача відсутній обов’язок враховувати його при поданні звітної декларації.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.