Ухвала суду № 39888161, 15.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2014 р. м. Київ К/800/11582/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року

по справі №2а-1670/6274/12

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба»

до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (Чутівське відділення)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000032301 від 04.05.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов’язання за сплати податку на додану вартість в сумі 2621858,09грн. основного платежу та 614241,04грн. штрафних санкцій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Карлівська міжрайонна державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби (Чутівське відділення) звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що приватне сільськогосподарське підприємство «Дружба», відповідно до свідоцтва №100189706, зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та перебуває на обліку у Чутівському відділенні Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби.

Контролюючим органом була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по31.12.201 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.201 року по 31.12.2011 року, про що складено акт №32/22/30652745 від 13.04.2012 року.

За наслідками проведеної перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.185.1 ст185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.209.17 ст.209 Податкового кодексу України податкової декларації з податку на додану вартість за результатами операцій з реалізації продукції, товарів (робіт, послуг), що відповідає критеріям встановлених статтею 209 «Спеціальний режим оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства» відповідно Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2723747,32грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби (Чутівське відділення) було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032301 від 04.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 2732747,32грн. та за штрафними санкціями 639713,34 грн. За результатами апеляційного оскарження податкове повідомлення-рішення №0000032301 від 04.05.2012 року в частині застосування штрафних фінансових санкцій в сумі 4,00грн скасовано в іншій частині залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, судами попередніх інстанції на підставі наявних матеріалів справи встановлено, що між позивачем (виробник) та ВАТ «Ланнівськиий цукровий завод» (замовник) було укладено договір №1Г-(Ч)-09 від 06.08.2009 року, щодо поставки цукрових буряків для виробництва цукру квоти «А» в 2009 році. Також, між Приватним сільськогосподарським підприємством «Дружба» та ВАТ «Ланнівськиий цукровий завод» було укладено договір №1Г-(Ч)-10 від 15.09.2010 року, щодо поставки цукрових буряків для виробництва цукру квоти «А» в 2010 році. За умов зазначених договорів виробник зобов'язується поставити на ВАТ «Ланнівський цукровий завод» цукрові буряки вирощені з сертифікованого насіння сортів і гібридів цукрових буряків, придбаних у суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на оптову торгівлю насінням. Поставка вирощених цукрових буряків на переробку здійснюється з метою виробництва цукру квоти «А». Виробник розраховується з замовником за технічну переробку цукрових буряків цукровим буряком. Розрахунки здійснювались наступним чином замовнику 45 % цукрових буряків замовнику та 55 % цукрових буряків виробнику.

Відповідно до акту перевірки, підставою для збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на суму 2621858,09грн. основного платежу, є висновок відповідача про те, що реалізація цукру за договорами, укладеними позивачем з контрагентами згідно КВЕД не відноситься до виду діяльності, передбаченої кодом 01.11.0, вказаної у свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Зазначений висновок, на думку відповідача, випливає з того, що згідно Національного класифікатора України ДК 009:2005 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 року №375, діяльність з виробництва цукру не є сільськогосподарською діяльністю, а відноситься до розділу 15 «Виробництво харчових продуктів, напоїв» підкласу 15.83.0 «Виробництво цукру», та не відноситься до виду діяльності, передбаченої кодом 01.11.0, вказаної у свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п.209.1 ст.209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з п.209.13 Податкового кодексу України сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Слід зауважити, що в акті перевірки зазначено, що питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу позивача за попередній звітний рік становить 95,7 %.

Пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.209.16 ст.209 Податкового кодексу України обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб) (05.01.0, 15.11.0, 15.12.0, 15.13.0, 15.20.0, 15.31.0, 15.32.0, 15.33.0, 15.41.0, 15.42.0, 15.43.0, 15.51.0, 15.61.0, 15.62.0, 15.71.0, 15.81.0, 15.83.0, 15.85.0 КВЕД).

Згідно до п.п.209.15.5 п.209.15 ст.209 ПК України виробництво продукції на давальницьких умовах із сировини, яка вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку, - це операція з постачання сільськогосподарської сировини замовником (власником) - суб'єктом спецрежиму виробникові (переробникові) та прийняття останнім для переробки (обробки, збагачення чи використання) на готову продукцію на виробничих потужностях такого виробника (переробника) за відповідну плату без отримання права власності на таку продукцію.

Як вбачається зі змісту пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України, дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані, зокрема, від реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

Слід також зауважити, що відповідно до чинного на час формування спірних сум ПДВ Національного класифікатору України - Класифікації видів економічної діяльності (Наказ Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. №375) - у випадку, коли власники давальницької сировини беруть на себе ризик, пов'язаний із виробництвом, то їх (замовників) класифікують так, немов би вони самі виробляють цю продукцію (а саме, у промисловості чи в сфері послуг).

Відповідно до пункту 2 Розділу VІ Наказу ДПА України від 25.01.2011р. №41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності», (чинний на час виникнення формування спірних сум ПДВ) «Особливості заповнення декларації (скороченої)», у рядку 1 «Податкові зобов'язання» вказуються виключно операції з постачання сільськогосподарським підприємством вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з цілком правильними висновками судів попередніх інстанції про те, що позивачем обґрунтовано та законно було відображено в скороченій декларації з ПДВ суму цього податку в розмірі 2621858,09грн., що утворилась в результаті здійснення поставки сільськогосподарського товару власного виробництва.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.