Ухвала суду № 39887909, 16.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/800/32076/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області та приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 року

у справі № 812/1697/13-а

за позовом приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі - позивач, ПРАТ «ЛИНІК»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (далі - відповідач-1, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС)

та Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України у Луганській області)

про стягнення бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

ПРАТ «ЛИНІК» звернулась у лютому 2013 року до суду з адміністративним позовом до відповідачів про визнання протиправною бездіяльність, стягнення бюджетної заборгованості за січень-лютий 2012 року в розмірі 284 261 783,00 гривні та зобов'язання нарахувати пеню в розмірі 10 423 591,68 гривня за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за уточнюючою декларацією за січень-лютий 2012 року та відобразити у картці особового рахунку нараховану суму пені на розмір заборгованості з бюджетного відшкодування.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС щодо ненадання до ГУ ДКС України в Луганській області висновку про відшкодування ПРАТ «ЛИНІК» податку на додану вартість за деклараціями за січень-лютий 2012 року в розмірі 284 261 783,00 гривні; стягнуто з Державного бюджету на користь ПРАТ «ЛИНІК» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 284 261 783,00 гривні; зобов'язано СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС нарахувати пеню в розмірі 10 423 591,68 гривня за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за уточнюючою декларацією за січень-лютий 2012 року та відобразити у картці особового рахунку ПРАТ «ЛИНІК» нараховану суму пені на розмір заборгованості з бюджетного відшкодування; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПРАТ «ЛИНІК» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2294,00 гривні.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 року скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову: визнано протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС щодо ненадання до ГУ ДКС України в Луганській області висновку про відшкодування ПРАТ «ЛИНІК» податку на додану вартість за деклараціями за січень-лютий 2012 року; стягнуто з Державного бюджету на користь ПРАТ «ЛИНІК» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за січень - лютий 2012 року в розмірі 212 677 593,00 гривні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету на користь ПРАТ «ЛИНІК» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1656,00 гривень.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Також просить розглянути справу без участі їх представника

Позивач, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, також подав касаційну скаргу, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати повністю, а рішення суду першої інстанції змінити частково, зазначивши стягнути з Державного бюджету України в особі ГУ ДКС України у Луганській області на користь позивача 212 677 593,00 гривні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зобов'язати СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС нарахувати та облікувати у карточці платника податку пеню в розмірі 10 423 591,68 гривня. Вважає, що судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 16.02.2012 року ПРАТ «ЛИНІК» подала уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2011 року, якою були уточнений показник за грудень 2011 року з 163 908 405,00 гривень на 170 027 357,00 гривень.

20.02.2012 року ПРАТ «ЛИНІК» подала декларацію з ПДВ за січень 2012 року, яка була прийнята, що підтверджується квитанцією № 2. В рядку 23 зазначеної декларації позивачем було заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 170 027 357,00 гривень. Разом з податковою декларацією позивачем було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток № 4) у розмірі 170 027 357,00 гривень.

20.03.2012 року ПРАТ «ЛИНІК» подала декларацію з ПДВ за лютий 2012 року, яка була прийнята, що підтверджується квитанцією № 2. В рядку 23 зазначеної декларації позивачем було заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 114 731 492,00 гривні. Разом з податковою декларацією позивачем було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток № 4) у розмірі 114 731 492,00 гривні.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що оскільки у судовому засіданні було встановлено, що відповідачем СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС не було своєчасно надано висновок про відшкодування суми ПДВ за деклараціями за січень-лютий 2012 року в сумі 284 261 783,00 гривні, яка була підтверджена під час перевірки, та не відшкодована на початок розгляду справи, така сума вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, та на день прийняття судового рішення є підстави для нарахування пені на така суму бюджетної заборгованості, відповідно до вимог п. 200.23 ст. 200 ПК України. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС нарахувати пеню в розмірі 10 423 591,68 гривня, за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за уточнюючою декларацією за січень-лютий 2012 року та відобразити у картці особового рахунку ПРАТ «ЛИНІК» нараховану суму пені на розмір заборгованості з бюджетного відшкодування є законними та обґрунтованими. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджетну України на користь ПРАТ «ЛИНІК» бюджетної заборгованості в сумі 284 261 783,00 гривні, яка заявлена за січень-лютий 2012 року, та наявність підстав для нарахування пені на розмір заборгованості з бюджетного відшкодування.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, з висновками якого погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступного.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано ст. 200 ПК України, згідно до п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 якої, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами п. 200.7, п. 200.8 наведеної норми платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

У п. 200.10, п. 200.11, п. 200.12 ст. 200 ПК України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби(п. 200.13 ст. 200 ПК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в період з 15.08.2012 року по 23.08.2012 року СПДІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПРАТ «ЛИНІК» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2012 року та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень-лютий 2012 року, за наслідками якої було складено акт від 05.09.2012 року № 91/23-102/32292929.

За висновками проведеної перевірки не встановлено порушень при відображенні ПРАТ «ЛИНІК» у декларації за січень 2012 року від'ємного значення з ПДВ у сумі 114 731 492,00 гривні; на порушення абз.«а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивачем завищено суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2012 року на суму 497 066,00 гривень; перевіркою підтверджено відображене ПРАТ «ЛИНІК» бюджетне відшкодування за січень 2012 року в сумі 169 530 291,00 гривня та за лютий 2012 року бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 114 731 492,00 гривні; на порушення п. 187.1 ст. 187 ПК України та п. 3.3 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.11.2011 року № 1492, в результаті чого ПРАТ «ЛИНІК» занижено обсяг експортних операцій за січень 2012 року на суму 2 912 914,00 гривень.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем-1 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2012 року № 0000278022, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2012 року на суму 497 066,00 гривень.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14.01.2013 року було відкрито провадження у справі № 812/326/13-а за позовом ПРАТ «ЛИНІК» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС про визнання протиправним та скасування наведеного вище податкового повідомлення-рішення.

Предметом позову по цій справі є стягнення суми бюджетного відшкодування за січень 2012 року в розмірі 169 530 291,00 гривня та за лютий 2012 року в розмірі 114 731 492,00 гривні, яка була підтверджена податковим органом за наслідками проведеної перевірки.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що податковим органом в порушення вимог п. 200.12 ст. 200 ПК України у п'ятиденний строк після закінчення перевірки не було подано до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, у зв'язку з чим суму бюджетного відшкодування за січень 2012 року та за лютий 2012 року не було перераховано позивачеві.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України, у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що наведена норма регулює питання порядку зупинення та поновлення процедури відшкодування податку на додану вартість органами Державного казначейства України тільки в частині оскаржуваної суми, а тому правомірно не прийнято до уваги наявність процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 27.09.2012 року № 0000278022, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2012 року в розмірі 497 066,00 гривень.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який правомірно вважає, що судом першої інстанції невірно визначено суму бюджетного відшкодування, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивачем до податкового органу було подано декларації з податку на додану вартість, у яких самостійно визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, а саме: за травень 2012 року в розмірі 44 120 088,00 гривень; за червень 2012 року в розмірі 48 500 213,00 гривень; за липень 2012 року в розмірі 4 055 334,00 гривні; за вересень 2012 року в розмірі 6 521 436,00 гривень. Податковим органом сплата наведених сум податкового зобов'язання була здійснена за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень-лютий 2012 року.

Судом апеляційної інстанції були досліджені надані під час апеляційного провадження податковим органом довідки про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості позивача, станом на 13.02.2013 року, згідно до яких:

із суми, заявленої до відшкодування в декларації за січень 2012 року, фактично відшкодовано 10 577 253,00 гривні, з яких у рахунок платежів з ПДВ у розмірі 10 576 769,05 гривень по деклараціям № 9049175336 від 15.08.2012 року, № 9064189430 від 18.10.2012 року, в сумі 483,95 гривні в рахунок погашення пені по податковому повідомленню-рішенню від 04.03.2011 року. Залишок бюджетної заборгованості за січень 2012 року становить 159 450 104,00 гривні;

із суми, заявленої до відшкодування в декларації за лютий 2012 року, фактично відшкодовано 61 503 519,00 гривень, з яких у рахунок платежів з ПДВ у розмірі 61 503 519,00 гривень по деклараціям № 9041438357 від 19.07.2012 року, № 9035272768 від 20.06.2012 року. Залишок бюджетної заборгованості за лютий 2012 року становить 53 227 973,00 гривні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при складанні акту від 13.12.2012 року звіряння розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2012 року по 13.12.2012 року та під час апеляційного провадження позивач заперечував щодо нарахування пені в розмірі 483,95 гривні та зменшення на цю суму бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2012 року, а податковим органом не надано належних доказів на підтвердження нарахування позивачеві пені в розмірі 483,95 гривні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно вважає, що стягненню на користь позивача підлягає сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за січень 2012 року в розмірі 159 449 620,00 гривень, за лютий 2012 року в розмірі 53 227 973,00 гривні.

Щодо вимог позивача про зобов'язання СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС нарахувати пеню в розмірі 10 423 591,68 гривня за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за уточнюючою декларацією за січень-лютий 2012 року та відобразити її у картці особового рахунку ПРАТ «ЛИНІК», то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який вірно зазначив наступне.

Пунктом 200.23 ст. 200 ПК України встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Строк відшкодування суми податку на додану вартість визначено у п. 200.13 наведеної статті і становить п'ять операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Аналіз наведені норми суд апеляційної інстанцій вірно зазначив про те, що у п. 200.23 ст. 200 ПК України встановлена відповідальність саме за порушення зазначених строків відшкодування суми податку на додану вартість органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, податковим органом не було подано до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування за січень-лютий 2012 року, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а тому відсутні правові підстави для нарахування пені.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що жодним нормативним актом не передбачено обов'язку податкового органу нараховувати пеню за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та відображати її у картці особового рахунку платника податків.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позов в цій частині.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області та приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» - залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 року у справі № 812/1697/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько