Постанова № 39886435, 23.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 910/24739/13

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал"

на рішення господарського суду міста Києва від 07.03.2014 р. та

постанову Київського апеляційного господарського суду від

07.05.2014 р.

у справі № 910/24739/13 господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал"

до Комунального підприємства по утриманню житлового

господарства Печерського району міста Києва

"Печерська брама"

про стягнення 394 433,00 грн.

за участю представників:

ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"- Герасименко І.В.;

КП УЖГ Печерського району міста Києва "Печерська брама" - Шуліка М.О., Кравченко Н.Є.;

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Печерська брама" про стягнення з останнього 394 433,00 грн., у т.ч. 363 344,39 грн. основної заборгованості, 2 186,82 грн. процентів річних, 10 734,57 грн. пені та 18 167,22 грн. штрафу.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг з водопостачання та водовідведення, наданих у період з 01.04.2013 р. по 30.09.2013 р., згідно договору від 25.09.2006 р. № 06917/2-06. Крім того, позивач вказує на приписи ст. 525, 527, 625 ЦК України і ст. ст. 19, 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (т.1 а.с.5-9).

Відповідач у справі - КП УЖГ Печерського району міста Києва "Печерська брама" у відзиві на позов просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Відхиляючи заявлені вимоги, відповідач посилається на те, що він у повному обсязі розрахувався за надані послуги (т.3 а.с.185-186, т.4 а.с.1-2).

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.03.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 186,82 грн. процентів річних та 10 734,57 грн. пені (т.4 а.с.78-85).

Частково задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції, зарахував кошти, які відповідач перерахував у жовтні 2013 року, в рахунок погашення заборгованості за послуги з водопостачання питної води та водовідведення, надані у спірний період, оскільки першочергове зарахування сплачених коштів в рахунок погашення заборгованості передбачене п. 2.2.2. договору. Крім того, позивачем не доведено порушення відповідачем п. 4.6. договору щодо безпідставної відмови від оплати рахунків, у зв'язку з чим, підстави для стягнення штрафу відсутні. Разом з цим, за порушення строків виконання грошового зобов'язання з відповідача стягнуто пеню та проценти річні.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 07.03.2014 р. залишено без змін (т.4 а.с.154-160).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а заявлені вимоги задовольнити у повному обсязі (т.5 а.с.2-6).

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

25.09.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Водоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Печерська брама" укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06917/2-06.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод.

Згідно п.2.1 договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показниками лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена плоша поливу.

Зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням ) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (п.2.1.2 договору).

Згідно п. 2.1.4 договору, кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показниками лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показниками лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил прийому.

Пунктом 2.2.2 договору встановлений обов'язок абонента оплачувати вартість послуг щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

Укладений договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати послуг, наданих відповідно до умов вказаного договору у період з 01.04.2013 р. по 30.09.2013 р.

Позивач стверджує, що у спірний період ним надано відповідачу послуг на суму 3 071 665,49 грн., при цьому, відповідачем оплачено лише 2 708 321,10 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на наявність заборгованості по оплаті відповідних послуг у розмірі 363 344,39 грн.

Розглядаючи зазначену вимогу, суди дійшли обгрунтованого висновку про її безпідставність.

Так, згідно п. 2.2.2 договору, оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Положеннями п. 2.2.3 договору визначено, що в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Позивачем, на виконання п. 2.2.2 договору, було виставлено відповідачу платіжні вимоги-доручення для оплати спожитих у період з 01.04.2013 р. по 30.09.2013 р. послуг, проте, як встановлено судами, докази отримання відповідачем вказаних платіжних вимог в матеріалах справи відсутні. У зв'язку з відсутністю доказів, які б вказували на можливість здійснення відповідачем попередньої оплати вартості наданих послуг, а також, зважаючи на п. 2.2.2 договору, яким передбачено, що зарахування позивачем грошових коштів, що надходять від відповідача, здійснюється першочергово в рахунок погашення боргу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що грошові кошти, які надійшли у жовтні 2013 р. у розмірі 376 318,69 грн., сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості за заявлений позивачем у позовній заяві період.

З огляду на наведене, суди дійшли обгрунтованого висновку про те, що, відповідачем за спірний період сплачено 376 318,69 грн., тобто більше, ніж заявлено позивачем до стягнення (363 344,39 грн.).

З огляду на викладене, судами правомірно відмовлено у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 363 344,39 грн.

Разом з цим, грошові кошти сплачені з прострочкою, лише у жовтні 2013 року, що встановлено судами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судами факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, ними зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 2 186,82 грн.

Крім того, в силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф та пеня (ст.230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність у випадку порушення строків оплати наданих послуг у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.4.2.).

Враховуючи зазначене, судом правомірно задоволена вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 734,57 грн.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.

Оскільки судами встановлено, що позивачем не надано доказів направлення платіжних вимог та отримання їх відповідачем, то безпідставна відмова відповідача від оплати рахунків є недоведеною, у зв'язку з чим, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача штрафу.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 р., якою залишене без змін рішення господарського суду міста Києва від 07.03.2014 р. у даній справі, немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 р. у справі № 910/24739/13 залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.