Постанова № 39884257, 23.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17008/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 10 жовтня 2013 року № 65826552203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2014 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на недоведеність судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2014 року та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укрінформсервіс» взято на облік в органах державної податкової служби 20 червня 1995 року, перебуває на обліку в ДПІ Печерського району міста Києва.

Головним державним податковим ревізором-інспектором, державним службовцем 13 рангу відділу проведення камеральних перевірок управління податкового аудиту Малежик Н.В., на підставі п. 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, була проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на додану вартість за липень 2013 року.

По результатам камеральної перевірки був складений акт № 5/26-55-22-03/21643340 від 23 вересня 2013 року, яким встановлено порушення позивачем пп. 14.1.11 п. 14.1 статті 14, п. 102.5 статті 102, пп. 135.5.4 п. 135.5 статті 135, п. 198.3 статті 198, статті 200 ПК України, в наслідок чого ТОВ «Укрінформсервіс» завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за липень 2013 року на 1 557 470, 00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем 10 жовтня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 65826552203, яким позивачу, за порушення пп. 14.1.11 п. 14.1 статті 14, п. 102.5 статті 102, пп. 135.5.4 статті 135.5, статті 135 п. 198.3 статті 198, статті 200 ПК України, було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 557 470, 00 грн.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

В серпні 2013 року позивачем було подано до податкового органу декларацію з ПДВ за липень 2013 року.

Як вбачається з вказаної декларації, залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) складає 1 557 470, 00 грн.

Відповідно до п.198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.4 статті 200 ПК України - якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 102.1 статті 102 ПК України - контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Пунктом 102.5 статті 102 ПК України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що норми п.102.5 статті 102 ПК України регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін.

Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.

З огляду на встановлене, суд зазначає про необґрунтованість висновків відповідача щодо відсутності права у позивача на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1 557 470, 00 грн.

Також, в листі Державної податкової служби України від 12 січня 2012 року № 808/7/15-3417-16 зазначено про те, що платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2014 року скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10 жовтня 2013 року № 65826552203.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.