Рішення № 39883679, 23.06.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/6001/14-ц

н/п 2/640/1829/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

при секретарі Левченко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Регіон-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи- Київський районний відділ у місті Харкові Головного управління ДМС у Харківській області, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, виселити з вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення зі зняттям з реєстраційного обліку та стягнути з відповідачів судові витрати. В обґрунтування своїх вимог посилався на наступне. 14.06.2010 року між позивачем та ТОВ «Торговий будинок «АКВІЛОН» був укладений договір кредиту №06-1-05-59. Відповідно до умов вказаного договору позивачем був наданий кредит ТОВ «Торговому будинку «АКВІЛОН» в розмірі 1 025 000,00 грн. до 31.05.2012 року. В забезпечення виконання зобов'язань зо договором кредиту була передана в іпотеку відповідачем ОСОБА_1 п'ятикімнатна квартира АДРЕСА_1 згідно договору іпотеки №06-1-05-59/з1 від 14.06.2010р., посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_5 за реєстровим № 484. Рішенням Виконавчого комітету ХМР «Про зміну та впорядкування адрес об'єктам нерухомого майна на території, що включена до меж м. Харкова» №480 від 24.07.2013 року адресу АДРЕСА_1. У зв'язку з систематичним невиконанням ТОВ «Торговий будинок «АКВІЛОН» умов договору кредиту та виникненням простроченої заборгованості, позивач надіслав боржнику за договором кредиту та відповідачу письмові вимоги про усунення порушень, повідомляв про можливість примусового звернення стягнення на предмет іпотеки, але вказані вимоги залишились без задоволення та заборгованість погашена не була. Тому позивач направляв відповідачам вимогу про добровільне виселення та зняття з реєстраційного обліку. Але вимога виконана не була. Відповідачі в спірній квартирі були зареєстровані вже після укладення договору іпотеки. Наявність осіб, зареєстрованих у спірній квартирі та їх фактичне проживання в ній негативно відображається на ціні квартири, також відповідачі не сплачують плату за користування квартирою, користуються підведеними комунікаціями. Тому факт проживання відповідачів та їх реєстрація у вказаній квартирі порушує права позивача як власника квартири.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву, в якій просить розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до укладеного договору № 06-1-05-59 від 14.06.2010 року та додаткової угоди №7 до договору кредиту №06-1-05-59 від 20.04.2011 року, позивач надав ТОВ «Торговий будинок АКВІЛОН» кредитну лінію з метою поповнення обігових коштів з лімітом кредитування у розмірі 1 025 000,00 грн. строком по 08.06.2011 року з нарахуванням 26% в порядку визначеному цим договором. ( а.с. 7-10).

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору, ТОВ «Торговий будинок «АКВІЛОН» зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України визначено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до договору іпотеки №06-1-05-59/з1 від 14.06.2010 року укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_1, предметом іпотеки є: п'тикімнатна квартира АДРЕСА_1 вартістю 2 377 500,00 грн. (а.с. 12-15).

Відповідно до рішення ХМР від 24.07.2013 року №480 «Про зміну та впорядкування адрес об'єктам нерухомого майна на території, що включена до меж м. Харкова», АДРЕСА_1. (а.с. 11).

Як передбачено ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ч.3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Позивач скористався своїм правом, передбаченим даною нормою та набув право власності на предмет іпотеки, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.02.2014 року, індексним номер 17863835. (а.с. 16).

Таким чином, позивач є власником п'ятикімнатної квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку», Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст. 109 Житлового кодексу, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 43 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Позивачем була направлена вимога про добровільне виселення відповідачу, але була залишена без задоволення. (а.с. 17-19).

Відповідно до п. 44 вказаної постанови, згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства", батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суд повинен виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Як вбачається з довідки №174 від 04.04.2014 року виданої КП «Жилкомсервіс-МЖК», відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у вказаній квартирі з 29.12.2010 року, а відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зареєстровані з 11.01.2011 року, тобто після укладення договору іпотеки. (а.с. 22)..

Відповідно до ст.. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки ст. 16 ЦК України визначено один із способів захисту цивільних прав як примусове виконання обов'язку в натурі.

Керуючись ст. ст.10,11,60,169,212,213,215 ЦПК України, ст. 109 Житлового Кодексу України, ст. ст.16, 319, 321, 391, 525-527, 530, 554, 625, 629, 1050 ЦК України, ст. ст. 7,11, 36, 40 Закону України «Про іпотеку», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Регіон-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи- Київський районний відділ у місті Харкові Головного управління ДМС у Харківській області, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про виселення- задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1).

Виселити ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири АДРЕСА_1) без надання іншого житлового приміщення та зняти їх з реєстраційного обліку за даною адресою.

Стягнути з ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Регіон-Банк» (п/р 29092022 в АТ «Регіон-Банк», код Банку 351254, код ЄДРПОУ 09620081) судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення. У разі, якщо рішення було винесено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ