Рішення № 39882475, 15.07.2014, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 667/11301/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді: Радченко Г.А.

при секретарі: Рушелюк О.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Херсона цивільну справу за позовом ОСОБА_1, до ОСОБА_2, державного виконавця виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції м. Херсона ОСОБА_3, Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції м. Херсона, Головного управління державної казначейської служби України у Херсонській області, Головного управління юстиції у Херсонській області, Державної казначейської служби України про стягнення судового збору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, державного виконавця виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції м. Херсона ОСОБА_3 якому просила стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 160,95 грн. за рішенням апеляційного суду Херсонської області від 16.04.2013 року, штрафні санкції у вигляді пені в сумі 2889,76 грн., 3% річних в сумі 57,94 грн., інфляційні в сумі 161,06 грн.

В обґрунтування позову посилалася на те, що рішенням апеляційного суду Херсонської області від 16.04.2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4, яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зобов'язали відшкодувати судовий збір в сумі 160,95 грн. з кожної на користь неповнолітнього ОСОБА_1 Згідно виписки по рахунку 26202003280121 від 18.11.2013 року борг в розмірі 155,95 грн. був стягнутий з ОСОБА_5, а борг ОСОБА_2 не погашений. Виконавче провадження по справі було закінчено 18.06.2013 року на підставі постанови виконавчої служби Комсомольського РУЮ м. Херсона. Вважала, що з цього дня вона має право на пред'явлення штрафних санкцій у вигляді пені, а також на стягнення з відповідачів 3% річних за користування грошима, що їм не належать та інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 16.04.2014 року до участі у справі в якості співвідповідачів судом було притягнуто Державну виконавчу службу Комсомольського районного управління юстиції м. Херсона, Головне управління державної казначейської служби України у Херсонській області.

Ухвалою суду від 20.06.2014 року до участі у справі в якості співвідповідачів судом було притягнуто Головне управління юстиції у Херсонській області, Державну казначейську службу України.

Крім того, ухвалою суду від 15.07.2014 року в якості відповідача по справі було притягнуто саме ОСОБА_1, який на цей час досяг повноліття.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги збільшили просили суд також стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та державного виконавця ОСОБА_3 по дві тисячі гривень з кожного на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди за невиконання рішення апеляційного суду Херсонської області від 16.04.2013 року. ОСОБА_4 пояснила, що невиконання рішення суду пов'язане зі стресом для їх родини, які їй, інваліду третьої групи вони категорично протипоказані. Крім того, страждала не лише вона, а й дідусь ОСОБА_1 та сам ОСОБА_1, який через відсутність грошових коштів не міг звернутися до стоматолога.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що на виконанні у ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсоні перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2114/8872/12 від 17.05.2013 року, виданого Комсомольським районним судом м. Херсона про стягнення судового збору з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 160,95 грн. Вказане виконавче провадження відкрито 29.05.2013 року про що винесено відповідну постанову. 18.10.2013 року на розрахунковий рахунок відділу надійшли стягнуті грошові кошти у розмірі 160,95 грн., що були перераховані на розрахунковий рахунок, вказаний у заяві про відкриття виконавчого провадження. 12.12.2013 року на розрахунковий рахунок відділу повернулися грошові кошти у розмірі 160,95 грн. у зв'язку з тим, що ОСОБА_1, як вкладника, не знайдено та вказаний рахунок йому не належить. 12.12.2013 року державним виконавцем на адресу, вказану у виконавчому документі, направлено лист з вимогою надати розрахунковий рахунок ОСОБА_1 Станом на 28.04.2014 року необхідного для перерахування коштів розрахункового рахунку державному виконавцю не надано у зв'язку з чим він не вбачає можливим здійснити перерахування стягнутих з боржниці коштів. Також зазначив, що представник стягувача - ОСОБА_4 на прийомі у нього в усній формі відмовилася від надання необхідного розрахункового рахунку, мотивуючи це тим, що станом до 05.01.2014 року ОСОБА_1 є неповнолітнім і, з її слів, не може відкрити розрахунковий рахунок.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов також не визнала та пояснила, що 16.04.2013 року апеляційним судом Херсонської області було винесено рішення про стягнення з неї на користь ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 160,95 грн. Оскільки вона на той час не працювала вже близько півтора років та мала двох неповнолітніх дітей на своєму утриманні, то не мала змоги одразу виконати вказане рішення через відсутність коштів. 17.10.2013 року вона оплатила на рахунок ДВС вказані грошові кошти і після цього виконавчим провадженням не цікавилася, оскільки вважала, що борг нею погашено. Крім того, зазначила, що положення ст. 625 ЦК України не застосовуються до правовідносин з приводу виконання рішення суду.

Представник Головного управління юстиції у Херсонській області в судовому засіданні просив відмовити у задоволені позову, пояснивши, що управління повинно відповідати за бездіяльність підлеглих йому відділів ДВС, однак будь-яких доказів того, що рішенням суду така бездіяльність визнана неправомірною, суду не надано.

Представник Державної казначейської служби України та Головного управління державної казначейської служби України у Херсонській області в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що неправомірність дій державного виконавця не доведена, а тому підстав для задоволення позову не має.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

В п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання встановлюється завдання майнової то моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах. Установлених договором або законом.

Стаття 559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат стягувача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати від боржника за користування ним коштами, належними до сплати стягувачеві).

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання.

Аналогічні висновки містяться в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.10.2011 року по цивільній справі № 6-20464св11.

Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Херсонської області від 16.04.2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто судові витрати в розмірі 160,95 грн.

З постанови державного виконавця ОСОБА_3 вбачається, що 29.05.2013 року ним було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вказаних судових витрат в розмірі 160,95 грн.

Відповідно до наданої суду квитанції 17.10.2013 року ОСОБА_2 внесла на розрахунковий рахунок виконавчої служби стягувану з неї суму судового збору.

Як вбачається з розпорядження державного виконавця ОСОБА_3 №38143061/13-856 від 21.10.2013 року грошові кошти у сумі 160,95 грн., що надійшли 18.10.2013 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа, а саме виконавчого листа № 2114/8872/12 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у сумі 160,95 грн. слід перерахувати на користь ОСОБА_1 як борг на р/р № 29095011 (п/р № 26202003280121) в АТ «Ощадбанк», МФО 352457, ЄДРПОУ 02766367.

12.12.2013 року на розрахунковий рахунок ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсоні повернулися грошові кошти у розмірі 160,95 грн. у зв'язку з тим, що ОСОБА_1, як вкладника, не знайдено та вказаний рахунок йому не належить.

Того ж дня, тобто 12.12.2013 року державним виконавцем на адресу, вказану у виконавчому документі, направлено лист з вимогою надати розрахунковий рахунок ОСОБА_1, що підтверджується копією вказаного повідомлення.

20.12.2013 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 до ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсоні було подано заяву про перерахування сплаченого ОСОБА_2 судового збору на рахунок Ощадбанку, що підтверджується копією вказаної заяви. Згідно пояснень представника позивача в судовому засіданні та її письмової заяви на адресу суду від 04.04.2014 року (а.с. 86) вищезазначений рахунок, на який вона просила перерахувати судовий збір, також відкритий на її ім'я, а не на ім'я ОСОБА_1, який є стягувачем за виконавчим провадженням.

На підставі викладеного судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 дійсно прострочила виконання зобов'язання по сплаті судового збору на підставі рішення апеляційного суду Херсонської області від 16.04.2013 року, що тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України.

Так, строк прострочки виконання рішення становить 183 дні, а саме з 17.04.2013 року по 16.10.2013 року.

У зв'язку із зазначеним позивачу має бути відшкодовано 3% річних від простроченої суми, що складає 2,41 грн., виходячи з розрахунку: 160,95 грн. х 3% : 365 днів х 183 дні = 2,41 грн.

Таким чином, з відповідачки ОСОБА_2, як боржника винного у прострочені виконання зобов'язання, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3% річних від простроченої суми в розмірі 2,41 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Проте, як вбачається зі зробленого судом розрахунку, позивач, як кредитор, не зазнав втрат від інфляційних процесів.

Так, індекси інфляції за період прострочення, відповідно до газети «Урядовий кур'єр» становлять:

Квітень 2013 року - 100,00%

Травень 2013 року - 100,10%

Червень 2013 року - 100,00 %

Липень 2013 року - 99,90%

Серпень 2013 року - 99,30%

Вересень 2013 року - 100,00%

Жовтень 2013 року - 100,40%

Відповідно до листа Верховного суду України з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ № 62-97р. від 03.04.1997 року індекс інфляції судом розраховано наступним чином:

100,00 х 100,10 х 100,00 х 99,90 х 99,30 х 100,00 х 100,40 = 99,697%

(160,95 х 99,697%) : 100% = 160,46 грн.

Таким чином, сума боргу з урахуванням інфляції склала 160,46 грн., що на 49 копійок менше ніж сума боргу без урахування індексу інфляції, а отже вказаний індекс має від'ємне значення, а саме - 0,49 грн. (мініс 0,49 грн.), і не може бути стягнутий на користь позивача.

Що стосується решти позовних вимог, то вони не можуть бути задоволені, оскільки вимоги позивача про стягнення пені на підставі ст. 232 ГК України не можуть бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім того, такий вид штрафної санкції, як нарахування пені, не передбачений для даних правовідносин.

Крім того, слід зазначити, що при визначені особи, винної у порушені прав ОСОБА_1, суд враховує, що винною у невиконанні рішення суду є саме відповідачка ОСОБА_2, яка шість місяців не сплачувала стягнутий з нею судовий збір. Порушень прав ОСОБА_1 в діях інших відповідачів по справі, зокрема державного виконавця судом не встановлено.

Так, відповідно до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. За письмовою заявою стягувача - фізичної особи чи його представника (за наявності відповідних повноважень) стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на зазначений ним рахунок у банку або в іншій фінансовій установі чи надіслані на адресу стягувача поштовим переказом, що здійнюється за його рахунок... Не допускається виплата стягувану стягуваних сум готівкою або стягуваних сум іншим особам, які не є стягувачами.

Оскільки представником стягувача державному виконавцю не надано реквізитів розрахункового рахунку відкритого саме на ім'я ОСОБА_1 для перерахування суми боргу, а перерахування таких коштів на рахунок інших осіб законом не допускається, а також не надано заяви про надіслання коштів на адресу стягувача поштовим переказом, суд не вбачає порушення прав ОСОБА_1 державним виконавцем ОСОБА_3

Вимоги представника позивача про стягнення моральної шкоди також не можуть бути задоволені, оскільки жодного доказу спричинення такої шкоди саме позивачу не надано, а відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Долучені до матеріалів справи докази щодо спричинення моральної шкоди представнику позивача, її чоловіку, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки моральна шкода може бути відшкодвана лише позивачу, а не його представникам, чи членам їх сімей.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60, 61, 88, 174,212-215 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 559, 598, 625 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, державного виконавця виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції м. Херсона ОСОБА_3, Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції м. Херсона, Головного управління державної казначейської служби України у Херсонській області, Головного управління юстиції у Херсонській області, Державної казначейської служби України про стягнення судового збору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних від суми простроченого зобов'язання в розмірі 2 грн. 41 коп.

В решті позову - відмовити за необґрунтованістю.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: