Рішення № 39882277, 21.07.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"21" липня 2014 р. Справа № 911/2259/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», м. Вишгород

про стягнення 6 173, 09 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач - не з'явився;

відповідач - Боклан А.А. - предст. дов № 29-01/29 від 01.07.2014р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», в якому просить стягнути з відповідача в порядку регресу виплачене позивачем страхове відшкодування в сумі 6000,00 грн., 173,09 грн. 3% річних, всього 6173,09 грн. та покласти на відповідача відшкодування позивачу судового збору.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, позивачем (страховиком) було виплачено ОСОБА_2 (страхувальнику) страхове відшкодування в сумі 6000,00 грн. за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, винним у скоєні якої визнано ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем -товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/0366508. Посилаючись на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», що надають право страховику звернутися з вимогою до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки, позивач просить суд в порядку регресу стягнути з відповідача 6000,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання з виплати позивачу страхового відшкодування в порядку регресуу строк, який позивач визначає відповідно до ст. 530 ЦК України та п.36.2 ст.36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2014р. порушено провадження у справі № 911/2259/14 та призначено до розгляду на 21.07.2014р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду подав витребувані судом документи, а також клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника позивача. Зазначене клопотання судом було задоволено.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов № 436 від 18.07.2014р., в якому заперечує проти нарахування 3% річних. Заперечення мотивовані тим, для позадоговірних (регресних) зобов'язань, які існують між сторонами - страховиками законом не передбачено застосування забезпечення виконання зобов'язань шляхом встановлення неустойки та сплата річних.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

21.07.2014р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника відповідача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

встановив:

06.10.2012 року ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2107, д.н. НОМЕР_1 на вул. Київський шлях, в м. Бориспіль, не вибрав безпечної дистанції, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Факт ДТП підтверджується довідкою відділу Державтоінспекції Бориспльського МВ ГУ МВС України в Київській області від 06.10.2012р. та довідкою № 9084580 (копії залучені до матеріалів справи).

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.11.2012р. у адміністративній справі № 3/1005/4460/2012, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні 06.10.2012р. ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Renault Sandero було пошкоджено. Перелік та характер пошкоджень транспортного засобу підтверджується: довідкою про ДТП від 06.10.2012 року, звітом № 620 від 04.11.2012 року, фактичні витрати на відновлювальний ремонт склали 6 000,00 грн.

Згідно страхового акту № 32/11-Тз/Кд-1 від 16.11.2012 року, було прийняте рішення про визнання події страховим випадком та виплату страхового відшкодування у розмірі 6 000 грн. (згідно з рахунком СТО).

Факт виплати страхового відшкодування підтверджується платіжними дорученнями № 9630 від 19.11.2012 року.

Автомобіль Renault Sandero, д.н. НОМЕР_2 застрахований в ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» за договором страхування наземного транспорту № 32/11-Тз/Кд від 20.10.11 року. На умовах, встановлених цим Договором страхування, були застраховані майнові інтереси Страхувальника, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем Renault Sandero, д.н.НОМЕР_2, від ризиків «Викрадення», «Збитки внаслідок ДТП», «Збитки внаслідок інших подій».

Винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_3, який керував автомобілем марки ВАЗ 2107, д.н НОМЕР_1.

Транспортний засіб марки ВАЗ 2107, д.н НОМЕР_1, був застрахований в ТДВ «СК «Провіта» полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/0366508.

Згідно п. 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Оскільки джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, то відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків».

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Вказана норма статті кореспондується зі статтею 27 Закону України «Про страхування».

За таких обставин судом встановлено, що до позивача - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» перейшло право вимоги в межах фактичних витрат, а саме в сумі фактично виплаченого страхового відшкодування 6000,00 грн.

12.02.2013 року на адресу ТДВ «СК «Провіта» було направлено заяву на виплату страхового відшкодування (вих. № 120213-0291/К), яка була отримана відповідачем 15.02.2013р., про що свідчить копія поштового повідомлення, наявна у матеріалах справи.

Згідно із пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик ... керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування...

Пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, що має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентноївиплати) та виплатити його...

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як стверджує позивач, на день подання позову про рішення, прийняте за результатами розгляду заяви не повідомлялось та страхове відшкодування не виплачувалось, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду про стягнення в порядку регресу збитків.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Як вбачається з роздруківки з бази МТСБУ, франшиза за полісом № АВ/0366508 є нульовою, тому, зважаючи на дану обставину, ТДВ «СК «Провіта» є зобов'язаною у відповідності до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодувати завдані винуватцем ДТП матеріальні збитки в повному обсязі в розмірі 6000,00 грн.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як це передбачено ст. 33 ГПК України.

Зважаючи на вищевикладене та те, що відповідачем не надано доказів сплати суми майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, вимога позивача про стягнення з відповідача 6000,00 грн. в порядку регресу збитків підлягає задоволенню.

Крім суми матеріальної шкоди, позивач заявляє до стягнення 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 173,09 грн.

Зазначена вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Вказана норма встановлює спосіб захисту майнового права та інтересу у зобов'язальних відносинах боржника та кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, відповідно таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Однак, спірна сума, заявлена позивачем до стягнення з відповідача, за правовою природою є відшкодуванням реальних збитків в порядку регресу, а не сплатою страхового відшкодування страховиком страхувальнику за договором страхування. Відповідно вказана норма ст. 625 ЦК України також не розповсюджується на відносини відшкодування шкоди в порядку регресу, які існують у справі між відповідачем та позивачем, і які не є зобов'язальними в розумінні ст.ст. 509-512 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.09.2011р., постанові Верховного Суду України від 26.09.2012р. № 4/17-3520-2011.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення в порядку регресу 6000,00 грн. суми збитків. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код ЄДРПОУ 31704186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (01000, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 33908322) - 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. шкоди та 1775 (одну тисячу сімсот сімдесят п'ять) грн. 77 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 24.07.2014р.

Суддя Щоткін О.В.