Ухвала суду № 39882016, 14.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1361/14 Головуючий у 1-й інстанції: Д"якова В.І.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

14 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Данівське» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данівське» про стягнення адміністративно - господарських санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данівське», в якому просив суд стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції в сумі 44071,88 грн. та пеню у сумі 105,76 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем 28 лютого 2014 року поданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік (форма 10-ПІ). Згідно зазначеного звіту середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача в 2013 році становила 64 осіб, з них 2 працівника, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях - 3 особи.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції входив з того, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення адміністративно - господарських санкцій та за їх несвоєчасну сплату нарахована пеня.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року №420 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за №1534/11814), затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», яка втратила чинність 12.07.2013 року згідно з наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316.

Загальними положеннями зазначеної Інструкції передбачено, що відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків. У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.

Згідно пункту 3 Інструкції «Додаткові вимоги» у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України «Про зайнятість населення», із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших. Наявність вільного робочого місця (вакантної посади) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими шифрами, зокрема,: 11 - інваліди.

Так, на підтвердження інформування про наявність вакансій позивачем надано відповідний звіт станом на 10 липня 2013 року форми №3-ПН, в якому зазначено про наявність вакансій для інвалідів за професією: підсобний робітник та головний агроном.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за №988/23520), що набрав чинності з 12.07.2013 року, затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Пунктом 2.1 Порядку передбачено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Також, на підтвердження інформування про наявність вакансій позивачем надано Інформацію про попит на робочу силу (вакансії), що заповнена 02.09.2012 року, форми №3-ПН, в якій зазначено про наявність двох вакансій за професією: підсобний робітник.

Проте, будь - яких доказів, що зазначені звіти від 10.07.2013 року та від 02.09.2012 року були подані територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення, відповідачем не надані.

Крім того, колегія суддів вважає, що відповідачем також не надано доказів щодо відкриття вакансій, які відображені в зазначених звітах.

Так, як встановлено судом першої інстанції, особами з обмеженими фізичними можливостями відпрацьовано на підприємстві сумарно 14 місяців, що відповідає 1 робочому місцю призначеному для інвалідів, а саме: ОСОБА_2 відпрацьовано у товаристві 6 місяців (інвалідність встановлена з 20.06.2013 року); ОСОБА_3 відпрацьовано 8 місяців (інвалідність встановлено з 14.02.2013 року, звільнено в зв'язку зі смертю 02.10.2013 року).

Таким чином, невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Данівське» становить два робочих місця.

При цьому, відповідачем не було подано після припинення трудових відносин 02.10.2013 року з ОСОБА_3 звітності форми №3-ПН. Також, відповідачем не доведено про наявність вакансії для інвалідів до 20.06.2013 року (до прийняття ОСОБА_2) та до 14.02.2013 року (до прийняття ОСОБА_3).

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не були своєчасно подані звіти, що суперечить пункту 3 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення».

Інші доказі, які б підтверджували виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідачем не надані.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік річний фонд оплати праці у товаристві відповідача складає 1410,3 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 22031,25 грн.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, сума середньорічної заробітної плати штатного працівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Данівське» розрахована з порушенням вимог Інструкції щодо заповнення форми 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів». Так, в даному випадку рядок 05 = 1410,3 * 1000/64 = 22035,94 грн. Таким чином, за два нестворені робочі місця штрафні санкції становлять 44071,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У зв'язку із тим, що відповідачем несвоєчасно сплачено адміністративно-господарські санкції йому було нараховано пеню у розмірі 105,76 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позов.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Данівське» залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 21.07.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.