Ухвала суду № 39882015, 14.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5027/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

14 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цехаве Корм ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цехаве Корм ЛТД» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 17.01.2014 року №100270002/2014/000027/1, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.01.2014 року №100270002/2014/30031,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 17.01.2014 року №100270002/2014/000027/1, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.01.2014 року №100270002/2014/30031.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 червня 2013 року між позивачем (покупець) та компанією Евонік Індастріс АГ (Evonik Industries AG) (Німеччина) (постачальник) укладено рамковий контракт №00018 (далі - контракт), за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти товари: МетАМІНО® DL-Метіонін кормовий 99 %, ТреАміно® L-Треонін кормовий 98,5%, ТріпАМІНО® L-тріптофан кормовий 98 % (далі - товари). Згідно з п. 1.2 контракту, на кожну поставку товару контракт повинен доповнюватись специфікацією, яка визначає кількість і вартість товару, погоджена постачальником та покупцем. Відповідно до положень пункту 4 контракту рахунок за товари виставляється в Євро; умови оплати - відстрочка платежу на 45 днів від дати рахунку; платіж за товар здійснюється шляхом банківського переводу з рахунку покупця на рахунок постачальника, як зазначено в рахунку постачальника, в якому повинен бути вказаний номер рахунку.

25 листопада 2013 року позивачем на митну територію України завезено товари - (продукти, що використовуються для виробництва кормів для годівлі тварин: ТреАміно® L-Треонін кормовий 98,5 % у кількості 20,544 кг).

08 січня 2014 року позивачем надано відповідачу митну декларацію №100270002/2014/295535 разом з наступними документами: контрактом; страховим полісом від 21 листопада 2013 року № 8894801442; специфікацію від 21 листопада 2013 року № 3; ветеринарним свідоцтвом від 27 листопада 2013 року Щ-30 № 226058; листом Державної служби України з контролю за наркотиками від 02 грудня 2013 року №09/02-5682; довідкою про відсутність валютних коштів за кордоном №26088831 державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №616/2; декларацією якості від 21 листопада 2013 року № 131111К1А; ветеринарним сертифікатом від 21 листопада 2013 року №HU321-326/139/Т./2013; реєстраційним посвідченням від 16 жовтня 2012 року АА-01770-04-12; сертифікатом відповідності від 22 листопада 2013 року №546002; заявою на проведення дослідження від 10 грудня 2013 року 539/26.2-42; експортною митною декларацією від 21 листопада 2013 року МRN13HU71100020014772.

Митна вартість товару була заявлена за основним методом визначення митної вартості у розмірі 32000 євро - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У зв'язку із виникненням сумнівів у правильності визначення митної вартості та у зв'язку із можливим невірним визначенням ціни товару у позивача було витребувано додаткові документи: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити для ідентифікації товарів; прайс-листи виробників товарів; копію митної декларації країни відправлення товарів; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією; виписку з бухгалтерської документації.

Також, підставою для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів стала виявлена відповідачем наявність у Єдиній автоматизованій системі Державної митної служби України (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість аналогічних товарів.

В обґрунтування зазначеного контролюючий орган посилається на те, що документи, подані до митного оформлення для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Так, наданий для митного оформлення платіжний документ від 15 січня 2014 року неможливо ідентифікувати за оцінюваними товарами, оскільки в графі «Деталі платежу» відсутнє посилання на рахунок фактуру або інвойс, згідно з яким здійснено оплату; суму у платіжному дорученні зазначено як 86400,00 євро, у той час як відповідно до інвойсу, загальна вартість товарів складає 32000,00 євро.

В подальшому між позивачем та митним органом було проведено консультацію, що не заперечується сторонами.

17 січня 2014 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100270002/2014/000027/1, відповідно до якого, митну вартість товарів збільшено до 39200,00 євро. В рішенні відображено, що митна вартість визначена із застосуванням методу 2а відповідно до ст. 59 Митного кодексу України (митна вартість ґрунтується на митній вартості товару ідентичного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснено за МД від 23.12.2013 року №100270001/2013/188280) та зазначено причини не застосування попередніх методів.

На підставі зазначеного рішення відповідачем прийнято картку відмови у митному оформленні від 17.01.2014 року №100270002/2014/30031.

У подальшому, позивачем надано відповідачу нову вантажно-митну декларацію, оформлену з урахуванням оскаржуваних рішення та картки, та сплачено митні платежі згідно із зазначеною у такій декларації новою митною вартістю товарів, що дозволило випустити товари у вільний обіг.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів виходив з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - Митний кодекс України, МК України).

Відповідно до статті 49 цього Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).

Разом з тим, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Обґрунтовуючи свій сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості, контролюючий орган послався на те, що наданий для митного оформлення платіжний документ від 15 січня 2014 року неможливо ідентифікувати за оцінюваними товарами, оскільки в графі «Деталі платежу» відсутнє посилання на рахунок фактуру або інвойс, згідно з яким здійснено оплату; суму у платіжному дорученні зазначено як 86400,00 євро, у той час як, відповідно до інвойсу, загальна вартість товарів складає 32000,00 євро.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача виникли обґрунтовані сумніви, оскільки документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем обґрунтовано було витребувано у позивача додаткові документи для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості та встановлення достовірності заявленої позивачем митної вартості, оскільки відповідно до інвойса від 21.11.2013 року №6000006514, який був поданий позивачем під час митного оформлення товару, останній повинен був сплатити вартість товару до 05.01.2014 року включно, в той час як позивачем не було надано платіжне доручення про сплату вказаного інвойса (рахунка).

Також, вказане платіжне доручення не було надано під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції, яке відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України є одним із основних документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Приписами 2 - 5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, метод визначення митної вартості за цінною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, тому митну вартість скориговано із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 МК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цехаве Корм ЛТД» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 21.07.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А. Епель О.В.

Федотов І.В.