Ухвала суду № 39880255, 08.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/4239/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

08 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року у справі за позовом Приватного підприємства Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Щорса до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ПП Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Щорса звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення № 8 від 08.10.2013 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Козелецька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, судове рішення та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 23 серпня 2013 року №40, виданого Козелецькою об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, працівникми податкового органу, на підставі ст. 20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п.81.1 ст.81, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями, відповідно до наказу Козелецької ОДПІ від 20.08.2013 №90 проведена позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса (далі - ПОСП ім. Щорса) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2013 відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевірка проводилась з 23.08.2013 по 30.08.2013, про що складено акт від 06.09.2013 № 75/22-03799245 (а. с.21-47).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2013 № 0002502200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1483337,00 грн., у т. ч. 659261,00 грн. - за основним платежем та 824076,00 грн.- за штрафними санкціями.

На підставі акта перевірки відповідачем також прийнято рішення №8 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування від 08.10.2013, на підставі якого податковим органом проведено анулювання Спеціального свідоцтва та реєстрація сільськогосподарського підприємства, як платника податку на додану вартість, на загальних умовах із формуванням нового Свідоцтва за процедурами перереєстрації. Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу Спеціальне свідоцтво та всі його засвідчені копії. Податковий орган видає сільськогосподарському підприємству Свідоцтво лише в обмін на оригінал та всі завірені копії Спеціального свідоцтва, яке було анульовано (а.с.6-7).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо неправомірності дій відповідача та наявності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Сільськогосподарське підприємство протягом 01.10.2009-30.09.2010 мало сукупну вартість поставок всіх товарів (послуг) в сумі 3236340 грн., у тому числі несільськогосподарських товарів (послуг) 3159335 грн., що становить 98%, що перевищує 25 % вартості всіх поставлених товарів (послуг).

Оскільки ПОСП ім. Щорса поставило протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких менше 75% вартості всіх поставлених товарів/послуг, його знято з реєстрації, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, та/або реєстрації, як платника податку на додану вартість на загальних підставах.

Перше число місяця в якому було допущено перевищення - 01.12.2011.

Згідно довідки від 28.08.2013 №01-16/1310 Головного управління Держземагенства у Чернігівській області, Відділу Держземагенства у Козелецькому районі Чернігівської області за землекористувачем ПОСП ім. Щорса с. Красилівка станом на 15.08.2013 року обліковується: Красилівська сільська рада - 790,9398 га, з них: рілля - 534,2833 га, сіножать - 198,5247 га, пасовище - 58,1318 га; Підлісненська сільська рада - 479,7355 га, з них: рілля - 479,7355 га; Надинівська сільська рада - 65,74 га, з них рілля - 65,74 га (а.с.80).

Згідно з п.8-1.6 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168.97-ВР (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш, як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п.6 розділу І Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Отже, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладені в акті документальної перевірки, не посилаються на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, чим порушено вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути підставою для визнання продукції, вирощеної на таких угіддях, несільськогосподарськими товарами для цілей справляння податку з осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість. Розглядувані угіддя знаходяться у користуванні платника сільськогосподарського податку, в даному випадку ПОСП ім. Щорса.

Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність визначення питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів, поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником, що перебуває на спеціальному режимі оподаткування, податком на додану вартість є сільськогосподарською продукцією в розумінні пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Відповідно така продукція повинна враховуватися при визначенні питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів, поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського підприємства.

За таких обставин відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Таким чином, перебування особи у статусі платника, що перебуває на спеціальному режимі оподаткування, податком на додану вартість є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно, встановлений статтею 209 Податкового кодексу України. При цьому цей критерій не залежить від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок і дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку.

Отже, не можна прийняти аргументи відповідача відносно того, що не будучи зареєстрованим у встановленому законом порядку, договір не є укладеним, а отже і відповідне посилання в податковій звітності на такі договори є протиправними, а також щодо порушення позивачем пункту 8-1.6 статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України з огляду на те, що вищенаведені договори оренди земельних ділянок не мали відповідної державної реєстрації в Держкомземі.

З урахуванням викладеного, у податкових органів відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до позивача, як до особи, що застосовує спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі не дотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, оскільки при цьому позивачем дотримано вимоги податкового законодавства.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вони не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - відмовити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).

Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 11.07.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.