Рішення № 39877834, 22.07.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2014 р. Справа № 914/1700/14

Суддя Чорній Л.З., розглянувши матеріали

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", м. Трускавець Львівської області

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОФІ", м. Київ

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прано Інвест", м. Київ

про застосування наслідків нікчемного кредитного договору (стягнення з ПАТ "Кредобанк" 2 662 552,57 дол. США та 50 195 366,82 грн., та стягнення з ТзОВ "Трускавецьінвест" 7 436 017,06 дол. США); визнання н/д договору іпотеки від 17.10.2006р.; визнання н/д договору іпотеки від 26.06.2013р.; визнання н/д договору поруки від 29.04.2010р. №3/48/2006; визнання н/д договору поруки від 29.04.2010р. №2/48/2006.

Представники сторін:

від позивача: Коновал Р.О., Савчук А.В. - представник,

від відповідача-1:Пятковська І., Костур Р.В. - представники

від відповідача-2: н/з;

від відповідача-3: н/з.

Відповідно до ст.20 ГПК України сторонам було роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: Позов подано Товариством з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", м. Трускавець Львівської області до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОФІ", м. Київ, відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прано Інвест", м. Київ про застосування наслідків нікчемного кредитного договору (стягнення з ПАТ "Кредобанк" 2 662 552,57дол.США та 50 195 366,82 грн., та стягнення з ТзОВ "Трускавецьінвест" 7 436 017,06 дол. США); визнання н/д договору іпотеки від 17.10.2006р.; визнання н/д договору іпотеки від 26.06.2013р.; визнання н/д договору поруки від 29.04.2010р. №3/48/2006; визнання н/д договору поруки від 29.04.2010р. №2/48/2006.

Ухвалою господарського суду Львівськї області від 16.05.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.06.2014 р. В судове засідання представники відповідачів 2, 3 не з'явились, представник відповідача - 1 подав клопотання про припинення провадження у справі. У зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 16.05.2014 р., розгляд справи відкладено на 11.06.2014 р. В судове засідання представники відповідачів 2, 3 не з'явились, представник відповідача-1 подав клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 11.06.2014 р. розгляд справи відкладено на 25.06.2014 р. В судове засідання представники відповідачів 2, 3 не з'явились. Представник відповідача-1 подав клопотання про відмову від клопотання від 03.06.2014 р. про припинення провадження у справі та доцільність розгляду справи по суті. У зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідачів 2,3 та невиконання ними вимог ухвал суду, розгляд справи відкладено на 02.07.2014 р. Ухвалою суду від 02.07.2014 р. розгляд справи відкладено на 04.07.2014 р. Ухвалою суду від 04.07.14 р. розгляд справи відкладено на 08.07.14 р. В судове засідання 08.07.14 р. представники позивача та відповідача-1 з'явилися. Відповідачем-1 через канцелярію господарського суду подано заяву в порядку ст. 1057-1 Цивільного кодексу України відповідно до якої просив суд накласти арешт на майно ТзОВ «Трускавецьінвест», що є предметом іпотеки по договору іпотеки від 17.10.2006 р. №1988 та на майно, що є предметом іпотеки по договору іпотеки від 26.06.13 р. №3464; розгляд справи відкладено на 15.07.14 р. Ухвалою суду від 15.07.14 р. продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 18.07.14 р. Ухвалою суду від 18.07.14 р. продовжено строк розгляду спору до 22.07.14 р., розгляд справи відкладено на 22.07.14 р.

В судове засідання 22.07.14 р. представники позивача з'явилися, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, а саме просять суд:

1. Застосувати наслідки нікчемного кредитного договору №48/2006

від 17 жовтня 2006 року, що укладений між Відкритим акціонерним

товариством «Кредобанк», яке змінило назву на публічне акціонерне

товариство «Кредобанк» та товариством з обмеженою відповідальністю

«Трускавецьінвест».

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК»

(адреса: вул. Сахарова, буд. № 78, м. Львів, 79026, ідентифікаційний код

09807862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю

"Трускавецьінвест" (адреса: вул. Суховоля, буд. № 61, м. Трускавець,

Львівська обл., 82200, ідентифікаційний код 30439207) 2 662 552,57 (два

мільйони шістсот шістдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят два долари п'ятдесят

сім центів) доларів США та 50 195 366,82 (п'ятдесят мільйонів сто

дев'яносто п'ять тисяч триста шістдесят шість гривень вісімдесят дві

копійки) гривень.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю

"Трускавецьінвест" (адреса: вул. Суховоля, буд. № 61, м. Трускавець,

Львівська обл., 82200, ідентифікаційний код 30439207) на користь

публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (адреса: вул. Сахарова,

буд. № 78, м. Львів, 79026, ідентифікаційний код 09807862) 7 436 017,06 (сім

мільйонів чотириста тридцять шість тисяч сімнадцять доларів шість центів)

доларів США.

4. Визнати недійсним договір іпотеки від 17.10.2006 року, що

укладений між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», яке

змінило назву на публічне акціонерне товариство «Кредобанк» та ТзОВ «Трускавецьінвест», посвідчений 17.10.2006 року приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Львівської області, зареєстрований в реєстрі за №1988.

5. Визнати недійсним договір іпотеки від 26.06.13 р., що укладений між ПАТ «Кредобанк» та ТзОВ «Трускавецьінвест», посвідчений 26.06.13 р. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Львівської області, зареєстрований в реєстрі за №346.

6. Визнати недійсним договір поруки №3/48/2006 від 29 квітня 2010 р., що укладений між ПАТ «Кредобанк», ТзОВ «Трускавецьінвест» та ТзОВ «Прано Інвест».

7. Визнати недійсним договір поруки №2/48/2006 від 29.04.2010 р., що укладений між ПАТ «Кредобанк», ТзОВ «Трускавецьінвест» та ТзОВ «ТОФІ».

Позовні вимоги обгрунтовують тим, що кредитний договір від 17.10.2006 р. укладений між ВАТ «Кредобанк» та ТзОВ «Трускавецьінвест» №48/2006 зі сторони ТзОВ «Трускавецьінвест» підписаний генеральним директором ОСОБА_5, який не був обраний на цю посаду загальними зборами позивача, про що було відомо ВАТ «Кредобанк», оскільки у розпорядженні останнього був статут позивача та оскільки ВАТ «Кредобанк» зобов'язаний здійснювати фінансовий моніторинг. Запис до єдиного державного реєстру щодо ОСОБА_5 як генерального директора ТзОВ «Трускавецьінвест» здійснено лише на підставі поданої ним же реєстраційної картки. Оскільки згідно із ч. 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір, укладений без додержання письмової форми є нікчемним, в силу ст. 216 ЦК України він не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. Крім того, за приписами ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання тягне за собою і недійсність правочинів, спрямованих на його забезпечення. Така ж позиція висловлена позивачем і у поясненнях, поданих 02.07.2014 р..

У письмових поясненнях, поданих 04.07.2014 р. позивач заперечив факт отримання кредитних коштів у частині 41 805 187,60 грн., з яких 16 421 500,04 грн. 11.05.2010 р. перераховано на користь ТзОВ «Прано Інвест», а 20 061 913,99 грн. у той же день перераховано на користь ТзОВ «Тофі». Крім того, з 23.04.2007 р. по 12.11.2010 р. 3 530 845,49 грн. перераховано на користь ВКП «Кристал», ТзОВ ВКФ «Бескид», ТзОВ «КНП», ТзОВ «Профліга», МПП «Прадобуд», ПП «Бравіма-Буд», ФОП ОСОБА_6, ФОП Хуторянець, ФОП ОСОБА_7, ПП «Балансир», ТзОВ «БПК «Еліт», ТзОВ «Компанія ЄСКО», ПП «Регіональна експлуатаційна мережа», ТзОВ фірма «Сяйво», ПП «Олвік», ТзОВ «Комфорт Сервіс Л», ДП «Містопроект», СПВ «Компані ЛТД», ТзОВ «Берізка», ТзОВ «Вока».

Представник відповідача-1 позовні вимоги заперечив в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позов від 25.06.14 р. Зокрема відповідач посилається на неодноразове підписання сторонами додатків до кредитного договору, скріплення його печаткою, часткове виконання його умов, зокрема, в частині отримання кредиту та його використання шляхом розрахунків із контрагентами, а також часткового погашення отриманого кредиту. Повноваження генерального директора, стверджує позивач, не підтверджуються рішеннями загальних зборів учасників товариства, а випливають з актів цивільного законодавства, оскільки ОСОБА_5 на момент укладення кредитного договору перебував у трудових відносинах із позивачем і був звільнений з посади лише 14.02.2008 р. наказом №619-К, відомості про нього як про генерального директора містяться у довідці №2926 від 14.07.2006 р. з ЄДРПОУ. ОСОБА_5 був обраний на цю посаду на підставі протоколу генеральних зборів акціонерів АТ «СІВ Централ Інвест і пайова участь» від 07.06.2006 р., яке є єдиним власником і учасником ТзОВ «Трускавецьінвестбуд».

У заяві, поданій 04.07.2014 р., відповідач посилається на те, що ОСОБА_5 діяв як статутний орган та реалізовував статутну компетенцію. З 2006 р. позивач отримував кредити, використовував кредитні кошти на розрахунки з контрагентами, підписав 14 додатків до кредитного договору. Просить у порядку ч.ч. 1-4 ст. 1057 ЦК України накласти арешт на майно ТзОВ «Трускавецьінвест», що є предметом договору іпотеки від 17.10.2006 р. №1988: нежитлову будівлю санаторію «Женева» загальною площею 2052,3 кв.м., що зазначена під літ. А-4 у Львівській області, м. Трускавець, вул. Суховоля, 61, а також на земельну ділянку загальною площею 0,1354 га кадастровий номер 4611500000:02:001:0005 за тією ж адресою; а також на майно, що є предметом іпотеки по договору іпотеки від 26.06.2013 р. №346: будівлю готельного корпусу (спальний) 6А' загальною площею 9043,4 кв.м. у Львівськиій області, м. Трускавець, вул. Суховоля, 59; а також на земельну ділянку загальною площею 0,2587 га кадастровий номер 4611500000:02:001:0009 за тією ж адресою.

Відповідач-2 та Відповідач-3 підтримали свою позицію та відповідно до клопотань, поданих через канцелярію господарського суду від 20.06.14 р., зазначили, що у випадку, якщо судом при розгляді даної справи буде встановлено, що кредитний договір є недійсним в силу закону (нікчемним), позовні вимоги просять задоволити. Крім цього, просять розгляд справи здійснювати без участі їх повноважних представників.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив наступне.

17.10.2006 р. між ВАТ «Кредобанк» (банк) та ТзОВ «Трускавецьінвест (позичальник) підписано кредитний договір №48/2006, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати у власність позичальника кредит в сумі 5000000 дол. США під 13% річних, зокрема, для реконструкції та проведення загальноремонтних і оздоблювальних робіт, оплати витрат на придбання предметів побуту для облаштування санаторію, погашення заборгованості по кредитній лінії за договором, укладеним між ТзОВ «Трускавецьінвест» та АКБСР «Укрсоцбанк». Дата остаточного повернення кредиту - 14.10.2016 р.. Погашення кредиту здійснюється згідно графіку: щомісячно рівними частинами по 46300 дол. США починаючи з жовтня 2007 р.; до кінця терміну кредитування - 45900 дол. США.

До вказаного договору між тими ж сторонами укладались додаткові угоди №1 від 18.01.2007 р., №2 від 18.01.2007 р., №3 від 26.01.2007 р., №4 від 28.02.2007 р., №5 від 13.04.2007 р., №6 від 23.04.2007 р., №7 від 29.08.2008 р., №8 від 25.02.2009 р., №9 від 05.03.2009 р., №10 від 30.04.2009 р., №11 від 29.04.2010 р., №12 від 11.05.2010 р., №13 від 27.07.2011 р., №14 від 21.06.2013 р.. З них, перші 7 додаткових угод зі сторони ТзОВ «Трускавецьінвест» були підписані ОСОБА_5, а решта - в.о. генерального директора Березовським Р.Ф. та Юрківим А.П.

Як вбачається із преамбули Кредитного договору, від імені позивача, на підставі статуту ТзОВ «Трускавецьінвест» (нова редакція), зареєстрованого виконавчим комітетом Трускавецької міської ради, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 25.07.05 р., номер запису 14181050001000234, протоколу генеральних зборів акціонерів АТ «СІВ Централ Інвесат і пайова участь» від 07.06.06 р. від 17.08.2006 р., кредитний договір підписав генеральний директор ТзОВ «Трускавецьінвест» ОСОБА_5.

Відповідно до п. 12.1 Статуту ТзОВ «Трускавецьінвест» (нова редакція), вищим органом товариства є загальні збори учасників. Згідно п.13.1 статуту до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства зокрема належить обрання та відкликання генерального директора.

Як зазначає позивач, загальними зборами ТзОВ «Трускавецьінвест» не приймалося жодного рішення щодо обрання генеральним директором ОСОБА_5 Враховуючи те, що ОСОБА_5 генеральним директором позивача не обирався, відповідно він не може вважатися органом ТзОВ «Трускавецьінвест», а тому вважає позивач, в силу ст. 92 ЦК України немає підстав вважати, що ТзОВ «Трускавецьінвест» набуло цивільних прав та обов'язків, які випливають із кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, якою встановлені вимоги до письмової форми правочинів, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною другою ст. 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, оскільки кредитний договір від 17.10.2006 р., на думку позивача укладено з недотриманням письмової форми, вимоги до якої встановлені ч. 2 ст. 207 ЦК України, він є недійсним (нікчемним) в силу ч. 2 ст. 1055 ЦК України. Враховуючи те, що недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення (ч.2 ст. 548 ЦК України), позивач вважає, що укладені між сторонами договори забезпечення суперечать вимогам законодавства, а тому мають бути визнані недійсними.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно вимог ч.1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237 ЦК України).

Частиною 1 ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Згідно п. 16.1. статуту ТзОВ «Трускавецьінвест» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у товаристві створюється виконавчий орган - генеральний директор. Генеральний директор вирішує всі питання діяльності товариства за винятком тих, що входять до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Пунктом 16.5. статуту ТзОВ «Трускавецьінвест» передбачено, що генеральний директор в межах своєї компетенції і відповідно до даного статуту без довіреності діє від імені товариства; від імені товариства та в межах своєї компетенції укладає правочини: представляє товариство у всіх організаціях, установах і підприємствах, а також перед громадянами.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст. 181 ГК України також передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Правовий аналіз наведених вище норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено - письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому письмово.

Тобто, наявність печатки на договорі є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.

Вказної позиції дотримується Вищий господарський суд України у справі №21/235-09 (постанова від 01.11.2011р.) про визнання недійсним договору, встановивши відсутність факту порушення положень ч.2 ст. 207 ЦК України при укладенні оспорюваного договору за обставин встановленої висновком судово-почеркознавчої експертизи невідповідності підпису на спірному договорі дійсному підпису директора товариства.

У своєму відзиві на позов ПАТ «Кредобанк» наголошує на тому, що генеральний директор ТзОВ «Трускавецьінвест», будучи за статутом товариства виконавчим органом товариства, наділений компетенцією на підписання правочинів від імені товариства (п.16.5 статуту), у зв'язку з цим, з поміж іншого, в момент підписання кредитного договору діяв на підставі статуту, про що і вказано у преамбулі договору. Крім цього, зі змісту ч. 2 ст. 207 ЦК України не вбачається обов'язок контрагентів з'ясовувати внутрішні корпоративні відносини один одного, витребовувати рішення загальних зборів учасників товариства про призначення осіб в органи управління товариством та надавати їм правову оцінку. Питання правомірності обрання тої чи іншої особи виконавчим органом товариства не є та не може бути компетенцією контрагента - господарюючого суб'єкта, більше того це компетенція суду. Таким чином, станом на момент укладення з ТзОВ «Трускавецьінвест» кредитного договору від 17.10.2006р. №48/2006 у ПАТ «Кредобанк» не було необхідності та обов'язку, в розумінні ч. 2 ст. 207 ЦК України, надавати оцінку правомірності призначення (обрання) ОСОБА_5 генеральним директором ТзОВ «Трускавецьінвест».

Судом встановлено, що з положень статуту позивача, зокрема п.16.4, вбачається, що генеральний директор ТзОВ «Трускавецьінвест» обирається строком на 5 років і працює за контрактом. Контракт підписується повноваженим представником учасників товариства. На виконання вказаних положень статуту ОСОБА_5 як генеральний директор ТзОВ «Трускавецьінвест» станом на момент укладення кредитного договору від 17.10.2006р. №48/2006 перебував у трудових відносинах з товариством і лише наказом від №619-К від 14.02.2008р. «Про звільнення з посади генерального директора ТзОВ «Трускавецьінвест» його як генерального директора ТзОВ «Трускавецьінвест» звільнено з посади з 14.02.2008 р. за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Цим же наказом виконуючим обов'язки генерального директора ТзОВ «Трускавецьінвест» обрано ОСОБА_10.

Факт безпосереднього перебування ОСОБА_5 у статусі керівника товариства засвідчується також довідкою №2926 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданою Головним управлінням статистики у Львівській області станом на 14.07.2006р. (дата передує моменту укладення кредитного договору), де вказано, що керівником ТзОВ «Трускавецьінвест» є ОСОБА_5.

Наведеним вище спростовуються доводи позивача з приводу того, що відсутність покликання у кредитному договорі від 17.10.2006р. №48/2006 на рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Трускавецьінвсет» про обрання генеральним директором ТзОВ «Трускавецьінвест» ОСОБА_5 та відсутність такого рішення взагалі у ТзОВ «Трускавецьінвест» засвідчує недотримання сторонами (ТзОВ «Трускавецьінвест» та ПАТ «Кредобанк») письмової форми кредитного договору від 17.10.2006р. №48/2006. В момент підписання вказаного договору було встановлено, що право на підписання правочинів від імені ТзОВ «Трускавецьінвест» належить саме генеральному директору як органу управління товариством, а не іншій особі.

У зв'язку з цим, вимога, визначена ч. 2 ст. 207 ЦК України, щодо дотримання письмової форми кредитного договору від 17.10.2006р. №48/2006, сторонами дотримана, оскільки генеральний директор ОСОБА_5 був наділений повноваженнями на підписання правочинів від імені ТзОВ «Трускавецьінвест». Твердження позивача про те, що запис до Єдиного державного реєстру щодо генерального директора ТзОВ «Трускавецьінвест» ОСОБА_5 було здійснено виключно на підставі реєстраційної картки, поданої та підписаної ОСОБА_5, а тому не повинно братися судом до уваги, спростовується наступним.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів ЄДР в порядку, встановленому цим Законом, підлягають лише зміни до установчих документів. Такі відомості про юридичну особу, як: прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, їх ідентифікаційні номери фізичних осіб-платників податків; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток (чч. 1-2 ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»). Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, якщо вони не передбачені ч.1 цієї статті (ч.2 ст. 19 Закону).

Зі змісту ч. 3 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» вбачається, що в реєстраційній справі не зберігаються документи, які підтверджують обрання особи виконавчим органом (керівником) товариства. Більше того, як вказано у ст. 19 цього ж Закону, зміна відомостей про виконавчий орган (керівника) товариства здійснюється лише на підставі заповненої виконавчим органом товариства реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У зв'язку з вказаним, абсолютно вірним є те, що в реєстраційній справі ТзОВ «Трускавецьінвест» відсутні документи на підтвердження обрання ОСОБА_5 генеральним директором ТзОВ «Трускавецьінвест», оскільки ці документи там не повинні бути в силу вимог Закону. Факт внесення державним реєстратором в Єдиний державний реєстр відомостей про зміну виконавчого органу на підставі заповненої реєстраційної картки, по що вказано у виписці (серія ААА №045509) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом 20.09.2006р., повністю відповідає ст. 19 згаданого закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім цього, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів оскарження вказаного запису чи звернення до уповноважених органів про його скасування.

Окрім цього, позивач стверджував, що в період дії спірних правовідносин, повноважним генеральним директором товариства позивача був О. Майстельманн, однак такі твердження не доведені позивачем належними та допустимими доказами (не надано доказів підписання документів від імені товариства, укладення договорів тощо).

Необгрунтованими є доводи позивача, з покликанням на п. 3.2. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р. №492, на п. 3.2. Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003р. №189, на п. 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», на п.п. 12.1., 13.1. статуту ТзОВ «Трускавецьінвест», «Трускавецьінвест», що ПАТ «Кредобанк» не міг не знати про відсутність рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Трускавецьінвест» про обрання ОСОБА_5 генеральним директором товариства (тобто повноважень на підписання кредитного договору від імені ТзоВ «Трускавецьінвест»), а тому відомості про наявність у ОСОБА_5 повноважень на підписання кредитного договору від 17.10.2006р. №48/2006, на підставі абз. 2 ч. З ст. 92 ЦК України, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», не можуть братись до уваги як достовірні при вирішенні даного спору.

Згідно абз. 2 ч. З ст. 92 ЦК України, у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

У п. 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вказано, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

У зв'язку з наведеним суд виходить з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом або про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Як вже зазначалось вище, саме положення статуту ТзОВ «Трускавецьінвест» наділяють генерального директора ТзОВ «Трускавецьінвест» повноваженнями діяти від імені товариства без довіреності та підписувати договори, жодних обмежень, котрі б стосувались кредитного договору, положення статуту не передбачають.

Крім цього, за інформацією, вказаною у виписці (серія ААА №045509) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом 20.09.2006р. (дата передує моменту укладення договору), ОСОБА_5 вказаний як особа, що має право вчиняти юридичні дії від імені ТзОВ «Трускавецьінвест» без довіреності, в тому числі підписувати договори, а саме укладати правочини.

Частиною 1 ст. 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2 ст. 241 ЦК України).

У п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» розтлумачено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

З матеріалів справи, зокрема, банківських виписок, вбачається, що ТзОВ «Трускавецьінвест» кредит фактично отримувався. У відповідності до довідки ПАТ «Кредобанк» від 02.07.2014 р., заборгованість ТзОВ «Трускавецьінвест» за кредитним договором склала 7436017,06 дол. США, сума погашення кредиту - 382623,35 дол. США, сума нарахованих відсотків 2293848,22 дол. США, сума сплати відсотків 2293848,22 дол. США, сума нарахованої комісії 22000 дол. США, сума сплати комісій - 22000 дол. США; а також сума кредиту 98178515,75 грн., сума погашення кредиту 4433260 грн., сума нарахованих відсотків 58464688,03 грн., сума сплати відсотків 45779106,82 грн., сума нарахованої комісії 24000 грн., сума сплати комісій 19000 грн..

Посилання позивача на отримання кредиту у меншій сумі, а саме, у частині 41805187,60 грн., з яких 16421500,04 грн. було перераховано 11.05.2010 р. на користь ТзОВ «Прано Інвест», а 20061913,99 грн. у той же день були перераховані на користь ТзОВ «Тофі». Крім того, з 23.04.2007 р. по 12.11.2010 р. 3530845,49 грн. були перераховані на користь ВКП «Кристал», ТзОВ ВКФ «Бескид», ТзОВ «КНП», ТзОВ «Профліга», МПП «Прадобуд», ПП «Бравіма-Буд», ФОП ОСОБА_6, ФОП Хуторянець, ФОП ОСОБА_7, ПП «Балансир», ТзОВ «БПК «Еліт», ТзОВ «Компанія ЄСКО», ПП «Регіональна експлуатаційна мережа», ТзОВ фірма «Сяйво», ПП «Олвік», ТзОВ «Комфорт Сервіс Л», ДП «Містопроект», СПВ «Компані ЛТД», ТзОВ «берізка», ТзОВ «Вока», спростовується договорами позивача із відповідними контрагентами, платіжними дорученнями позивача про перерахування їм відповідних кредитних коштів у межах цільового призначення кредиту.

Таким чином, на виконання оскаржуваного договору позивач отримав 7436017,06 дол. США, 41805187,60 грн. та на виконання його умов сплатив на користь ПАТ «Кредобанк» 2662552,57 дол. США та 50195366,82 грн.

При цьому, з протоколів №04/10 від 27.04.2010 р., №02/06 від 01.07.2011 р. загальних зборів ТзОВ «Трускавецьінвест» вбачається прийняття позивачем рішення про збільшення суми кредиту в ПАТ «Кредобанк» та уповноваження в.о. генерального директора Юрківа А.П. на підписання відповідних договорів; а з протоколу загальних зборів ТзОВ «Трускавецьінвест» №05/03/13 від 05.03.2013 р. вбачається погодження на внесення змін до договору іпотеки від 29.04.2010 р.

З огляду на викладене, зважаючи на прийняття позивачем кредиту, користування кредитними коштами, підписання позивачальником (позивачем) 14 додаткових договорів до кредитного договору від 17.10.2006р. №48/2006 різними уповноваженими ТзОВ «Трускавецьінвест» особами у статусі генерального директора, в тому числі за заявами ТзОВ «Трускваецьінвест» про реструктуризацію боргу, часткове повернення тіла кредиту та часткова сплата відсотків за користування кредитом, засвідчує схвалення ТзОВ «Трускавецьінвест» кредитного договору від 17.10.2006р. №48/2006, а, отже, засвідчує дійсність договору та часткове виконання.

Враховуючи вищенаведене, повно всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, суд дійшов висновку, що твердження позивача про нікчемність кредитного договору не знаходять свого документального підтвердження матеріалами та дійсними обставинами справи, відтак позовна вимога про застосування наслідків нікчемного правочину є безпідставною та необґрунтованою.

Крім цього, кредитний договір був забезпечений договором поруки №2/48/2006 від 29.04.2010 р., укладеним між ПАТ «Кредобанк» (кредитор), ТзОВ «Трускавецьінвест» (боржник) та ТзОВ «Тофі» (поручитель); договором поруки №3/48/2006 від 29.04.2010 р., укладеним між ПАТ «Кредобанк» (кредитор), ТзОВ «Трускавецьінвест» (боржник) та ТзОВ «Прано Інвест» (поручитель); договором іпотеки від 17.10.2006 р., укладеним між ВАТ «Кредобанк» (іпотекодержатель) та тзОВ «Трускавецьінвест» (іпотекодавець), посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованим в реєстрі за №1988, предметом якого є нежитлова будівля санаторію «Женева» загальною площею 2052,3 кв.м., що зазначена під літ. А-4 у Львівській області, м. Трускавець, вул. Суховоля, 61, а також на земельна ділянку загальною площею 0,1354 га кадастровий номер 4611500000:02:001:0005 за тією ж адресою; договором іпотеки, укладеним між тими ж сторонами 26.06.2013 р., посвідченим приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованим в реєстрі за №346, предметом якого є будівля готельного корпусу (спальний) 6А' загальною площею 9043,4 кв.м. у Львівській області, м. Трускавець, вул. Суховоля, 59; а також земельна ділянка загальною площею 0,2587 га кадастровий номер 4611500000:02:001:0009 за тією ж адресою.

Згідно із ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим кодексом.

Згідно ч.4 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Враховуючи те, що твердження, позивача про нікчемність кредитного договору від 17.10.2006р. №48/2006 не знайшли свого документального підтвердження в матеріалах справи, а інших підстав для визнання недійсним договору іпотеки від 17.10.2006р. №1988, визнання недійсним договору іпотеки від 26.06.2013р. №346, визнання недійсним договору поруки від 29.04.2010р. №3/48/2006, визнання недійсним договору поруки від 29.04.2010р. №2/48/2006, позивач не зазначає, суд враховуючи межі розгляду спору, дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають задоволенню з підстав, заявлених у позовній заяві.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Згідно із ч. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши подані суду документи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, спростовуються поданими суду доказами є такими, що не підлягають до задоволення.

Судові витрати по справі відповідно до ст. 49 ГПК України слід залишити за позивачем.

Також суд зазначає, що подана позивачем заява про застосування наслідків спливу позовної давності до спірних правовідносин до задоволення не підлягає у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.

Одночасно суд розглянув подану відповідачем заяву в порядку ст. 1057-1 ЦК України про накладення арешту на майно боржника та дійшов висновку відмовити у її задоволенні, оскільки станом на даний час немає правових підстав для її задоволення.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 15,16,92,203,207,215,241,548 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.07.2014 р.

Суддя Чорній Л.З.