Постанова № 39877667, 23.07.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 643/5559/14-п Головуючий у 1 інстанції

Провадження № 33/790/425/14 Довготько Т.М.

Категорія : ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2014 року м. Харків

Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Харківської області Шевченко В.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, його захисника - адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 26 червня 2014 року про притягнення

ОСОБА_2, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в місті Харкові, приватного підприємця , мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2014 року постановою судді Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлено судом першої інстанції, 30 березня 2014 року о 05 год. 50 хв. в м. Харкові, водій ОСОБА_2 керував автомобілем НОМЕР_1 по вул. Полтавський Шлях з ознаками алкогольного сп'яніння. Водій в присутності двох понятих відмовився від продуття алкотестера «Драгер» 6810, а також відмовився від проходження медичного огляду в наркоцентрі на стан сп'яніння, чим порушив п.п. 2.5,2.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з прийнятим процесуальним рішенням судді, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 26 червня 2014 року, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Апелянт зазначає, що суддя в постанові, посилаючись на його пояснення, виклав їх перекручено та однобічно, а саме не вказав про те, що між ним(ОСОБА_2) та інспектором ДПС склалися неприязні стосунки; протокол у його присутності не складався та жодних свідків не було. Окрім того, ОСОБА_2 вважає, що суд необґрунтовано послався на письмові пояснення свідків, які за викликом в судове засідання не з*явились, чим обмежив його право на захист: скористатись правовою допомогою адвоката, задати запитання свідкам.

Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 суддею повно і всебічно встановлені всі обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст.251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з чим погоджується і апеляційний суд.

Згідно з ч.1 ст. 130 КУпАП, відповідальність за вказаною статтею КУпАП настає не лише внаслідок керування транспортними засобами особами у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння

ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння.

Факт вчинення адміністративного правопорушення та вина ОСОБА_2 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 серії АВ2 №346390 від 30.03.2014 року (а.с.1), поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с. 3-4), рапортом співробітника ДАІ Дубровського Д.Ю. (а.с.5), письмовими поясненнями інспектора ДАІ Дубровського Д.Ю. та свідка ОСОБА_6 суду першої інстанції (а.с. 29-30). Зазначені фактичні обставини частково узгоджуються і з поясненнями водія ОСОБА_2 даними суду першої інстанції (а.с.31), який підтвердив, що керував автомобілем у зазначений в протоколі час та був зупинений працівниками ДАІ, які, посилаючись на наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, пропонували пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер», на що він відмовився, бо мав сумніви щодо його технічного стану, а від проходження медичного огляду в наркоцентрі теж відмовився, бо не вбачав для цього підстав (а.с. 31), зазначені обставини апелянт не оспорює в апеляційній скарзі, а лише посилається на відсутність свідків та спростовує факт складання протоколу у його присутності.

Доводи апелянта про відсутність свідків спростовуються матеріалами справи, в тому числі і поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не довіряти яким підстав у суду не має. Окрім того, дії посадових осіб органів ДАІ щодо складання відносно нього протоколу від 30 березня 2014 року ОСОБА_2 у визначеному законом порядку також не оскаржував; будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апеляційному суду не надав.

Посилання апелянта на бажання скористатись правовою допомогою захисника та порушення його права на захист судом першої інстанції є неспроможними. Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, в тому числі і право користуватись юридичною допомогою адвоката, іншого фахівці в галузі права, роз*яснені ОСОБА_2 , що підтверджується його заявою від 06 травня 2014 року (а.с.11), будь-яких обмежень процесуальних прав правопорушника в стадії судового розгляду із матеріалів справи не вбачається.

Таким чином, наведені факти вказують на скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а доводи апелянта про відсутність складу адміністративного правопорушення суперечать наявним в матеріалах справи фактичним даним та є необґрунтованими.

Адміністративне стягнення ОСОБА_2 визначене в межах санкції статті 130 ч.1 КУпАП, з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, скасуванню за доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 26 червня 2014 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Харківської області В.В.Шевченко