Рішення № 39877017, 22.07.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/3004/14 Головуючий у 1 інстанції: Мінасов В.В.

Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кримської О.М.

суддів Подліянової Г.С.

Дашковської А.В.

При секретарі Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому вказав, що між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № CNL-204/039/2007 від 18.12.2007 року. За умовами даного договору банк надав позичальнику кредит під 5.99% річних та FIDR в строк до 18.12.2022 року на загальну суму 63000 доларів США, а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредитні кошти, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом в порядку та на умовах передбачених кредитним договором.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, тому станом на 20.12.2011 року заборгованість відповідача складає 2 651 724,36 грн., що складається: з заборгованості за тілом кредиту 60722,67 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 485168,06 грн.; заборгованість за процентами 14244,4 доларів США, що еквівалентно 113811,33 грн.; заборгованість за пенею 2052744,97 грн. за період з 21.12.2010 по 20.12.2011 років.

В якості забезпечення наданого кредиту 18.12.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 були укладені договори поруки № SRCNL-204/039/2007, № SRCNL-204/039/2007/1, № SRCNL-204/039/2007/2 за умовами яких відповідачі зобов'язалися відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі.

10.12.2010 року ТОВ» ОТП Факторинг Україна» та ПАТ « ОТП БАНК» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю. Згідно з вищезазначеним договором ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло за вищезазначеним кредитним договором та вищезазначеними договорами поруки право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором.

Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів вищевказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

03.03.2014 року уточнив позовні вимоги зазначивши, що станом на 24.02.2014 року заборгованість відповідача складає 1 765 206,01 грн., що складається: з заборгованості за тілом кредиту 40721,37 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 363 967,6 грн.; заборгованість за пенею за період з 24.02.2013 року по 24.02.2014 року становить 1 401 238,41 грн. Вказані суми та судові витрати позивач просить стягнути з відповідачів солідарно.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно: з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, ОСОБА_4, та ОСОБА_3, на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №CNL-204/039/2007 від 18.12.2007 р. в розмірі 1765206,01 грн., що складається: з заборгованості за тілом кредиту 40721,37 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 363967,6 грн.; заборгованості за пенею 1401238,41 грн., а також судовий збір в розмірі 3 219,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_8, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити зменшити розмір пені з 1 401 238, 41 грн. до 181 983, 80 грн.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Представник Банку ТОВ «ОТП Факторинг Україна», будучи своєчасно та належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи до апеляційного суду не з"явився, причини неявки суду не повідомив, та у відповідності до вимог ст. 305 ЦПК України, колегія суддів не вбачає поважності причин неявки банку в судове засідання і вважає, що неявка ТОВ «ОТП Факторинг Україна», належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з"ясування судом обставин, що мають значення справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуально права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушено умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, при цьому суд першої інстанції не вбачав підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки відповідач жодної обставини, яка має істотне значення не навів.

Проте з такими висновками повністю погодитися не можна.

Статтями 213, 214, 316 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Судом установлено, що 18.12.2007 року ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № CNL-204/039/2007 за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 63100 доларів США під 5.99% річних та FIDR строком до 18.12.2022 року, а відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом в порядку та на умовах передбачених кредитним договором.

В якості забезпечення наданого кредиту 18.12.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 були укладені договори поруки № SRCNL-204/039/2007, № SRCNL-204/039/2007/1, № SRCNL-204/039/2007/2 за умовами яких відповідачі зобов'язалися відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі.

В порушення умов зазначеного кредитного договору позичальник його умови не виконував і станом на 24.02.2014 року заборгованість відповідача складає 1 765 206,01 грн., що складається: з заборгованості за тілом кредиту 40721,37 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 363 967,6 грн.; заборгованість за пенею за період з 24.02.2013 року по 24.02.2014 року становить 1 401 238,41 грн.

10.12.2010 року ТОВ» ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП БАНК» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю. Згідно з вищезазначеним договором ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло за вищезазначеним кредитним договором та вищезазначеними договорами поруки право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У порушення умов кредитного договору, погашення частини кредиту та нарахованих за його користування процентів у передбачений строк не відбулося.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов"язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 546, 553, 572 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою та заставою.

Неустойка визначається як пенею та штрафом і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог, у тому числі про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, застосування строку позовної давності в один рік щодо стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається окремо за кожен день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує суму збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Положеннями ст. 616 ЦК України передбачено право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути неустойку, яка розрахована ним за рік, з лютого 2013 року по лютий 2014 року ( а.с. 108)

Судом установлено, що розмір основної заборгованості складає 363 967,6 грн., а розмір заборгованість за пенею за період з 24.02.2013 року по 24.02.2014 рік становить 1 401 238,41 грн., що значно перевищує розмір основної заборгованості. Такі обставини є підставою для зменшення розміру неустойки.

Представник відповідача просив зменшити розмір пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Однак суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, а зазначив, що відповідач не навів жодної істотної обставини на підставі якої можна зменшити пеню.

Оскільки розмір пені значно перевищує розмір заборгованості, тому колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду в частині стягнення пені зменшивши її з 1 401 238, 41 грн. до 500 000, 00 грн., а також підлягає зміні рішення суду в частині стягнення з відповідачів солідарно судового збору розмірі 3219,00 грн., зазначивши, що з кожного відповідача підлягає стягненню по 804 грн. 75 коп.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2014 року у цій справі в частині стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 пені в розмірі 1401238, 41 грн. змінити зменшивши її розмір до 500 000, 00 грн.пені.

Стягути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_3 судовий збір з кожного по 804 грн. 75 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: