Ухвала суду № 39875345, 23.07.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Олійник П.В.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"23" липня 2014 р. Справа № 564/803/14-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Капустинського М.М.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Дєдуху Б.О. ,

за участю позивача - ОСОБА_3,представника позивача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Костопільського районного суду Рівненської області від "03" червня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до Костопільської міської ради, треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання неправомірними відмови у приватизації частини земельної ділянки та видачу Державного акта про право на земельну ділянку ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Костпольського районного суду Рівненської області з позовом до Костопільської міської ради Рівненської області, третіх осіб: ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання неправомірною відмови Костопільської міської ради безоплатно передати їй у власність одним масивом земельну ділянку розміром 0,0306 га для обслуговування належної їй частини жилого садибного будинку по АДРЕСА_1 та визнання виданим без належної підстави.

Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 3 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити її позовні вимоги.

Апелянт зазначила, що вона є співвласником частини будинку по АДРЕСА_1. В спільному користуванні її та інших співвласників жилого будинку тривалий час перебувала земельна ділянка площею 0,0918 га, яка закріплена за вказаним будинком. Вказує, що первинне право власності на квартири в цьому будинку набуте та виникло внаслідок їх приватизації у 1996 році на 6-х осіб, в тому числі квартира АДРЕСА_1 - на одну особу. Право вищевказаних осіб на земельну ділянку, що була виділена для забудови та обслуговування цього будинку (0,0918 га) є спільно-сумісним, тобто рівним, по 0,0153 га на одну особу. Зазначає, що частка кожної із 6-ти осіб у праві на земельну ділянку площею 0,0918 га становить 1/6 її частини або 0,0153 га на кожну особу, що проживала в будинку на момент виникнення права спільно-сумісної власності на землю. Земельна ділянка, що передбачена для розміщення та обслуговування квартири АДРЕСА_1, як приватизованої на 2-х осіб, визначена законом у розмірі 0,0306 га. Однак Костопільська міська рада неправомірно відмовляє їй у реалізації її права на приватизацію та виділення в натурі земельної ділянки у розмірі 0,0306 га, вважаючи, що позивач має право на приватизацію лише земельної ділянки площею 0,0197 га.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач та треті особи є співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1, тривалий час користується разом земельною ділянкою, яка розташована біля будинку і має загальну площу 0,0918 га, землі загального користування складають - 0,0238 га.

Рішенням Костопільської міської ради №727 від 03.09.2009 р., частину даної земельної ділянки площею 0,0483 га надано у спільну сумісну власність ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Як вбачається з позовної заяви, позивач звернулася до суду з вимогою про визнання неправомірною відмову Костопільської міської ради безоплатно передати їй у власність одним масивом земельну ділянку розміром 0,0306 га для обслуговування належної їй частини жилого будинку.

01 вересня 2011 року позивач звернулась із заявою до міського голови про передання їй безоплатно в приватну власність земельної ділянки площею 0,0236 га. розташованої в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Згідно висновку комісії по питанню земельного спору від 11 жовтня 2011 року площа земельної ділянки, яка може бути передана у власність апелянту, становить 0,0197 га.

Враховуючи положення статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України із виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда; на земельну ділянку, що перевищує ці розміри (зокрема, ту, яка необхідна для їх обслуговування), право власності виникає на загальних підставах та у порядку, визначених чинним законодавством.

Такий порядок визначено статтею 116 ЗК України, згідно з якою набуття права власності або права користування ділянкою із земель державної або комунальної власності набувається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Стаття 118 даного Кодексу визначає, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Передача земельних ділянок у власність здійснюється на підставі технічних документів та матеріалів, які підтверджують розмір цих земельних ділянок.

Згідно зі ст.13 Конституції України земля є об"єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Основним Законом.

Зі змісту ст.12 Земельного кодексу України вбачається, що розпорядження землями територіальної громади міста, в тому числі передача їх у власність, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які вирішується виключно на пленарних засіданнях відповідних рад - сесії.

З досліджених судом першої інстанції матеріалів справи вбачається, що апелянт не надала суду належних доказів на обґрунтування позовної вимоги в частині визнання неправомірною відмову Костопільської міської ради про безоплатну передачу їй у власність земельної ділянки 0,0306 га для обслуговування розміщених на ній належної їй частини будинку як належну їй за законом її частку у праві спільної власності на земельну ділянку під цим будинком площею 0,0918 га., площа земельної ділянки, яка може бути передана у власність становить 0,0197 га.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Що ж до вимоги апелянта про визнання неправомірним складання та видачу відповідачем Державного акту серії ЯИ №001986 на земельну ділянку площею 0,0032 га, виданого 27 листопада 2009 року, суд першої інстанції визнав її необґрунтованою з наступних підстав.

В судовому засіданні в суді першої інстанції встановлено, що безоплатна передача у приватну власність третім особам земельної ділянки проводилась у відповідності до ст.ст. 40,116, 120 ЗК України, враховано їх частки у власності житлового будинку і землі загального користування та з дотриманням процедури передачі у власність земельної ділянки.

У п.34 ч.1 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні правові підстави для визнання неправомірними складання та видачу Костопільською міською радою Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Відхиляючи апеляційну скаргу, колегія суддів також враховує постанову Костопільського районного суду від 23.05.2012 року, яка відповідно до ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 року набрала законної сили, і якою ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним рішення Костопільської міської ради №727 від 03.09.2009 року «Про передачу земельних ділянок у власність», а також рішення Костопільського районного суду рівненської області від 4 грудня 2013 року, яким відповідно до ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 29 січня 2014 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання недійсною відмови у розгляді заяви про безоплатну передачу у власність частину земельної ділянки та визнання недійсними державних актів.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, за приписами вищевказаної статті, правильне застосування норм матеріального та процесуального права необхідне для гарантування справедливого результату судочинства та справедливого процесу його здійснення, що забезпечує такий результат. Для ухвалення обґрунтованого рішення суду необхідно правильно оцінити докази, оцінка яких здійснюється на основі внутрішнього переконання, що має бути засноване на повному, безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні доказів.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення , не встановлено. Твердження апеляційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Костопільського районного суду Рівненської області від "03" червня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: М.М. Капустинський

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "24" липня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_5 АДРЕСА_1

- представник ОСОБА_4, АДРЕСА_2

3- відповідачу: АДРЕСА_1

4-третій особі: ОСОБА_6 - АДРЕСА_1

ОСОБА_7 - АДРЕСА_1

ОСОБА_8 - АДРЕСА_1

ОСОБА_9 - АДРЕСА_1