Постанова № 39873745, 22.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р.Справа № 5017/3760/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Колоколова С.І.

суддів, Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням голови суду №1377 від 27.06.2014 року)

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду змінено згідно із розпорядженням голови суду № 370 від 21.07.2014 року)

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача Старчик А.А. (довіреність № 14-90 від 18.04.2014 року)

від відповідача Ельчибекян І.М. (довіреність № 21/17-1 від 03.01.2014 року)

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"; Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Одеської області від 16 квітня 2014 року, повний текст якого складено та підписано 18 квітня 2014 року

по справі № 5017/3760/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"

про стягнення 36 738 222,43 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про стягнення 71 488 648, 34 грн.

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 36 738 222,43 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на порушення відповідачем прийнятих на себе за договором купівлі - продажу природного газу № 14/161/11 від 31.01.2011р. зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати отриманого природного газу.

Заявою № 14/2-1995 від 20.12.2013р. (вх. № 39580/13) позивач згідно вимог ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу та просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 18 680 000 грн., пеню у розмірі 5 660 336,90 грн., інфляційні витрати у розмірі 842 427,24 грн. та 3% річних у розмірі 1 880 996,47 грн., всього - 27 063 760,61 грн.

Ухвалою від 18.01.2013р. господарським судом спільно до розгляду з первісним позовом прийнято зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з останнього збитків, завданих неналежним встановленням граничного обсягу виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу у розмірі 71 488 648,34 грн.

В ході розгляду справи, господарським судом на підставі ст. 41 ГПК України призначалась судова експертиза, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.04.2014 р. позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 18 680 000 грн., 3 % річних у розмірі 1 880 996 грн. 47 коп., інфляційні витрати у розмірі 842 427 грн. 24 коп.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" пені у розмірі у розмірі 5 660 336,90 грн. залишено без розгляду, з підстав, передбачених п 5 ст. 81 ГПК України.

В задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" - відмовлено у повному обсязі, з підстав недоведеності позовних вимог.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої скаржник просить рішення господарського суду від 16.04.2014 р. скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги ПАТ "Одесагаз" до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задовольнити та стягнути з останнього 68 126 317,09 грн. - шкоди, заподіяної внаслідок неналежного встановлення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу.

В обґрунтування поданої скарги апелянт посилається на порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для розгляду справи.

Зокрема, як зазначає апелянт, при винесені рішення суд припустився помилки в застосуванні правових норм, які регулюють спірні правовідносини, оскільки діюче законодавства ототожнює такі поняття як "шкода" та "збитки", при цьому, поняття шкода є більш широким і включає в себе поняття збитки, які застосовуються у випадку порушення зобов'язання. Незаконні дії ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо встановлення для ПАТ "Одесагаз" питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу з порушення порядку, встановленого наказом Мінпаливенерго України № 264 від 30.05.2003 р. "Про затвердження методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільчими мережами", на думку апелянта, формують повний склад цивільного порушення, визначений ст. 1166 ЦК України.

Крім того, рішення господарського суду від 16.04.2014 р. в частині залишення без розгляду вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" пені у розмірі у розмірі 5 660 336,90 грн. оскаржене й ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

За змістом поданої апеляційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить рішення господарського суду від 16.04.2014 р. по справі № 5017/3760/2012 в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо стягнення пені - скасувати, в оскарженій частині прийняти нове рішення, яким розглянути зазначені вимоги та стягнути з ПАТ "Одесагаз" суму пені в розмірі 5660336,90грн., в іншій частині рішення залишити без змін.

Скарга вмотивована порушенням норм матеріального (ст.ст. 230, 231 ГК України, ст.ст. 611, 549-552, 625 ЦК України) та процесуального права (ст.ст. 4-2, 43, 47, 83, 84 ГПК України), прийняття господарським судом рішення без дослідження усіх обставин справи.

ПАТ "Одесагаз" надало відзив на апеляційну скаргу, проти доводів ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заперечило, вважаючи, рішення місцевого суду законним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи. Крім того, висловилось на підтримку власної апеляційної скарги щодо відмови в задоволені зустрічних позовних вимог.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, додаткові пояснення до неї та відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження 31.01.2011 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Одесагаз" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/161/11 (надалі - договір № 14/161/11 від 31.01.2011р.).

Згідно з даним Договором Постачальник в 2011 році зобов'язується передати Покупцеві імпортований природний газ, надалі - газ, для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 2.1 цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору № 14/161/11 від 31.01.2011р. Постачальник передає Покупцеві в 2011 році газ з урахуванням вартості його транспортування магістральними трубопроводами в обсязі до 30 147,300 тис. куб. м.

Пунктом 3.5 договору № 14/161/11 від 31.01.2011р. передбачено, що приймання-передача газу, його документальне оформлення та звітність здійснюються відповідно до порядку, встановленого Положенням про порядок складання балансів природного газу в газорозподільних мережах, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 24.10.01 № 677. Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місці поставки, оформлюється актами приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 5.1 договору № 14/161/11 від 31.01.2011р. оплата за газ, з урахуванням вартості його транспортування, здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.1 договору № 14/161/11 від 31.01.2011р. передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у розмір та у порядку, що передбачені чинним законодавством України та цим договором.

Згідно з п. 6.2 договору № 14/161/11 від 31.01.2011р. за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п. 5.1 цього договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний період.

Пунктом 9.1 договору № 14/161/11 від 31.01.2011р. передбачено, що цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що склались між Сторонами з 1 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

В подальшому, між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" було укладено низку додаткових угод до договору № 14/161/11 від 31.01.2011р.

Так, додатковою угодою № 4 від 30.09.2011р. до договору № 14/161/11 від 31.01.2011р. було досягнуто згоди щодо наступного:

- п. 1.1 договору було викладено у наступній редакції: Постачальник зобов'язується передати Покупцеві в 2011 та 2012 роках імпортований природний газ, надалі - газ, для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсягах, зазначених у п. 2.1 та п. 2.1.1 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Покупця. Використання газу для інших потреб не є предметом цього договору;

- доповнити п. 2.1 пунктом 2.1.1 в наступній редакції: Постачальник передає Покупцеві в 2012 році газ в обсязі до 59 732,485 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: січень - 10 837,447 тис. куб. м., лютий - 9 165,769 тис. куб. м., березень - 7 195,157 тис. куб. м. (І квартал - 27 298,373 тис. куб. м.); квітень - 3 158,883 тис. куб. м., травень - 2 164,289 тис. куб. м., червень - 2 013,579 тис. куб. м. (ІІ квартал - 7 336,764 тис. куб. м.); липень - 1 981,576 тис. куб. м., серпень - 1 991,760 тис. куб. м., вересень - 2 113,962 тис. куб. м. (ІІІ квартал - 6 087,298 тис. куб. м.); жовтень - 4 413,233 тис. куб. м., листопад - 5 528,146 тис. куб. м., грудень - 9 068,671 тис. куб. м. (VI квартал - 19 010,049 тис. куб. м.);

- п. 9.1 договору викласти у наступній редакції: цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками Сторін та поширює свою дію на відносини, що склались між Сторонами з 01 січня 2011 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до їх повного здійснення.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п. 5.1 договору № 14/161/11 від 31.01.2011р. оплата за газ, з урахуванням вартості його транспортування, здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", на виконання умов договору № 14/161/11 від 31.01.2011р. протягом січня 2011 року - березня 2012 року було поставлено, а Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" - прийнято природний газ на загальну суму 145 552 188,16 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.01.11 № 01/11-24-ВТВ, від 25.02.11 № 02/11-24-ВТВ, від 29.03.11 № 03/11-24-ВТВ, від 26.04.11 № 04/11-24-ВТВ, від 30.04.11 № 04/11-24-ВТВ-2, від 30.05.11 № 05/11-24-ВТВ, від 29.06.11 № 06/11-24-ВТВ, від 30.06.11 № 06.1/11-24-ВТВ, від 29.07.11 № 07/11-24-ВТВ, від 31.07.11 № 07.1/11-24-ВТВ, від 31.08.11 № 08/11-24-ВТВ, від 30.09.11 № 09/11-24-ВТВ, від 31.10.11 (з 01 по 10 жовтня 2011р.), від 31.10.11 (з 11 по 31 жовтня 2011р.), від 30.11.11 (за листопад 2011р.), від 31.12.11 (за грудень 2011р.), від 31.01.12 (за січень 2012р.), від 29.02.12 (за лютий 2012р.), від 31.03.12 (за березень 2012р.), копії яких містяться в матеріалах справи. Водночас, за твердженням позивача, станом на 20.11.2012р. заборгованість відповідача складала 28 357 825,03 грн.

Крім того, за період з 20.11.2012р. по 05.12.2013р. Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" була здійснена часткова оплата вартості отриманого природного газу на загальну суму 9 677 825,03 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

З урахуванням викладених обставин, господарський суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 18 680 000 грн.

Встановивши обставини щодо наявності у відповідача простроченого грошового обов'язку судом першої інстанції задоволені також вимоги позивача щодо стягнення з ПАТ "Одесагаз" інфляційних витрат у розмірі 842 427,24 грн. та 3% річних у розмірі 1 880 996,47 грн., нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення пені за період з 16.02.2011 р. по 15.08.2012 р. у розмірі 3 920 856,30 грн., за період з 16.03.2012 р. по 15.09.2012 р. у розмірі 960 495,81 грн., за період з 16.04.2012 р. по 15.10.2012 р. у розмірі 778 984,79 грн., а всього - 5 660 336,90 грн. - залишені судом без розгляду з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Суть порушуваних ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в апеляційній скарзі питань полягає у правомірності залишення судом першої інстанції вимог в частині стягнення пені без розгляду з підстав, визначених п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Зі змісту вищевказаної правової норми можна дійти висновку, що підставою для залишення позову без розгляду є сукупність наступних обставин:

- додаткові документи вважаються витребуваними, якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

- позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Оцінюючи повноту і достатність позовних матеріалів для вирішення спору, господарський суд повинен зазначити, що подані докази не є достатніми і без них спір вирішити неможливо. Витребувані місцевим господарським судом документи повинні бути такими, що дійсно необхідні для розгляду справи.

При з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності господарського процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять в собі всіх необхідних даних і у сторін є обґрунтовані складнощі у наданні додаткових доказів, суд за їх клопотанням зобов'язаний сприяти їм в одержанні або витребуванні таких доказів (ст. 38 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд розгляд справи неодноразово відкладав та, зокрема, ухвалами від 26.11.2013 р., від 27.12.2013 р., від 13.01.2014 р., зобов`язував позивача надати обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та індексу інфляції відповідно до вимог чинного законодавства.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги в частині стягнення пені, суд першої інстанції як на підставу застосування положень ст. 81 ГПК України посилався на неподанням позивачем без поважних причини обґрунтованого розрахунку пені, зробленого у відповідності до норм чинного законодавства, умов Договору та фактичних взаємовідносин сторін.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до правової позиції Вищого господарського суду, сформованої в постанові Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р.: з урахуванням положень частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому, суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

24.12.2013 р. позивачем разом з заявою про уточнення позовних вимог № 14/2-1995 від 20.12.2013р. подано розгорнутий розрахунок сум основного боргу, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних із зазначенням розміру простроченого грошового зобов'язання, строків та періодів нарахування санкцій. Крім того, в матеріалах справи містяться первинні бухгалтерські документи, які визначають строки та обсяг виконання сторонами своїх зобов'язань за договором № 14/161/11 від 31.01.2011р.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави для висновку про правильність застосування місцевим судом положень пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України та про обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, оскільки останнє прийнято із порушенням вимог статті 43 ГПК України, тобто без повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, що згідно вимог ст. 104 ГПК України є підставою для скасування такого рішення.

Здійснюючи у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України оцінку вимог позивача щодо стягнення пені в сумі 5 660 336,90 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового обов'язку підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п. 5.1 цього договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний період.

На підставі наведеного вище пункту, позивачем внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості придбаного газу нарахована та заявлено до стягнення пеню за період з 16.02.2011р. по 15.08.2012р. у розмірі 3 920 856,30 грн., за період з 16.03.2012р. по 15.09.2012р. у розмірі 960 495,81 грн., за період з 16.04.2012р. по 15.10.2012р. у розмірі 778 984,79 грн., а всього - 5 660 336,90 грн., згідно наданого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2013р. до матеріалів справи надійшли пояснення відповідача № 21/17-489 від 01.11.2013р. щодо розрахунку пені та застосування строку спеціальної позовної давності.

Відповідно до ст. ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з положеннями ч. ч. 2, 3, 4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1, 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають, позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем. Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Спеціальний строк позовної давності по стягненню пені, встановлений ст.258 ЦК України, складає один рік.

Позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність сплила за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги. Саме така правова позиція викладена у п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Згідно представленого позивачем розрахунку, частина пені, право на стягнення якої виникло з 16.02.2011 р., є такою, що нарахована поза річним строком позовної давності, оскільки як вбачається з календарного штемпелю підприємства поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла позовна заява позов ПАТ "НАК "Нафтогаз" пред'явлений лише 15.12.2012 р.

За розрахунком суду, здійсненого з допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство", вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 4 445 509, 89 грн.

Що стосується апеляційної скарги ПАТ "Одесагаз", колегія суддів зазначає наступне.

Причиною виникнення спору стосовно стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" грошових коштів в сумі 71 488 648,34 грн., за твердженням Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" стало встановлення відповідачем граничного обсягу виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу при його транспортуванні газорозподільчими мережами на рівні, що унеможливлює покриття для Підприємства витрат на придбання технічного газу.

Відмовляючи в задоволені зустрічного позову суд першої інстанції послався на недоведеність позивачем факту понесення ним збитків, внаслідок дій відповідача щодо встановлення граничного обсягу виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу, а також протиправної поведінки та вини Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у спричинених збитків.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту та об'єктивність у дослідженні всіх обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.ст.11, 509 ЦК України підставою виникнення правовідносин (прав та обов'язків) між певними сторонами є, зокрема, завдання майнової шкоди іншій особі. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Фактично спір виник внаслідок неправомірних дій ПАТ „НАК „Нафтогаз України" по встановленню ліміту виробничо-технологічних втрат та нормованих витрат газу при транспортуванні газорозподільними мережами на 2011 рік в обсязі меншому, ніж це необхідно для покриття таких втрат - тобто мають місце деліктні правовідносини (спричинення шкоди).

Позивач в ході розгляду справи надавав пояснення, в яких визначав дану суму як шкоду (ст. 1166 ЦК України).

За змістом ст.1166 ЦК України, яка визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, відповідно до ст. 1192 цього Кодексу завдана шкода відшкодовується саме потерпілому - особі, щодо майна якої були вжиті протиправні дії.

Відшкодування шкоди є мірою відповідальності, що застосовується за наявності вини заподіювача шкоди і причинного зв'язку між самою шкодою та неправомірними діями особи, що заподіяла шкоду. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ст. 1166 ЦК України). Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано шкоди.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Незаконність дій відповідача НАК "Нафтогаз України" по встановленню граничного обсягу виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу при транспортуванні газорозподільчими мережами, внаслідок яких для ПАТ "Одесагаз" настали негативні наслідки у вигляді додаткових витрат, є основним предметом доказування і, відповідно, встановлення у даній справі, оскільки відсутність даного елемента делікту свідчить про відсутність інших складових даної правової конструкції та відсутність самого факту заподіяння шкоди, як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (ст. 11 ЦК України).

Пунктом 3.4 Договору № 14/161/11 від 31.01.2011 р. сторонами узгоджено, що обсяги виробничо-технологічних втрат та нормованих витрат природного газу визначаються (розраховуються) газорозподільчим підприємством, тобто ПАТ "Одесагаз" у відповідності до Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат/втрат природного газу під час їх транспортування газорозподільчими мережами, затвердженої наказом Мінпаливенерго № 264 від 30.05.2003 р. та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об'єму газу до стандартних умов, затверджених наказом Мінпаливенерго № 295 від 21.10.2003 р.

Положення п. 5.4 Методики передбачають, що методологія визначення питомих виробничо-технологічних втрат газу під час його транспортування газорозподільними мережами побудована на принципах використання індивідуальних граничних показників обсягів виробничо-технологічних втрат газу за умов нормативної герметичності газопроводів і його елементів.

Максимально допустимі обсяги виробничо-технологічних втрат газу визначаються шляхом розрахунку згідно з даною Методикою. Фактичні виробничо-технологічні втрати включаються до собівартості транспортування газу, крім обсягів виробничо-технологічних втрат, що визначені в абзаці другому пункту 5.10 цієї Методики. (п. 5.8 Методики).

Враховуючи те, що позивач здійснює транспортування природного газу розподільчими мережами, споживачі оплачують останньому послуги з транспортування природного газу за тарифами, що включають вартість виробничо-технологічних втрат природного газу при його транспортуванні.

Позивачем, у відповідності до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року N 264, розраховано обсяг втрат газу, який у 2011 році повинен був складати 54 001,260 тис. м. куб.

Водночас, наказом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 29.11.2010р. № 556 для ПАТ "Одесагаз" цей обсяг був встановлений на рівні 30 147,30 тис. м. куб.

Таким чином, всупереч вимогам п. 5.8 зазначеної Методики, до собівартості транспортування газу не було вкладено вартість 23 853,96 тис. м. куб. природного газу.

Висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 4370/13-45 від 29.08.2013 р. встановлено документальне підтвердження розрахунку недоотриманих доходів ПАТ "Одесагаз", що виникли через не включення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" повного обсягу питомих виробничо-технологічних втрат та нормованих витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, визначеного згідно Методик у порівнянні з обсягами, затвердженими наказом "НАК "Нафтогаз України" № 556 від 29.11.2010 р.

За загальним правилом, встановленим ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Вчинення відповідачем дій щодо самовільного встановлення питомих виробничо-технологічних витрат/втрат природного газу під час їх транспортування газорозподільчими мережами всупереч умов Методик, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року N 264, а також умов Договору свідчить про зловживання правом, що є порушенням імперативних вимог ч. 3 ст. 13 ЦК України.

В силу приписів ч. 6 ст. 13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин справи, колегія суддів доходить висновку, що позивачем з допомогою належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України доказів доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, у тому числі, протиправної поведінки відповідача щодо самовільного встановлення питомих виробничо-технологічних витрат/втрат природного газу під час їх транспортування газорозподільчими мережами всупереч умов Методик, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року № 264, а також умов Договору, що в сукупності з висновками судово-економічної експертизи № 4370/13-45 від 29.08.2013 р., є підставою виникнення у постраждалої особи права на відшкодування причиненої їй матеріальної шкоди.

Наведені обставини судом першої інстанції враховані не були, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У відповідності до приписів п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи, рішення частково прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до прийняття неправильного рішення та судом порушені і неправильно застосовані норми процесуального права України, тому рішення господарського суду Одеської області від 16.04.2014 р. у справі № 5017/3760/2012 підлягає частковому скасуванню, а позовні вимоги про стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Одесагаз" шкоди, завданої неналежним встановленням граничного обсягу виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу у розмірі 71 488 648,34 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 68 126 317, 09 грн.

Рішення господарського суду Одеської області в частині відмови в задоволені зустрічних позовних вимог щодо стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" грошових коштів в сумі 18 674 003,48грн. як шкоди, ПАТ "Одесагаз" не оскаржені.

За приписом ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Оцінюючи вимоги ПАТ "Одесагаз" в цій частині колегія суддів зазначає про правомірність висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки такі витрати Підприємство зазнало не внаслідок дій відповідача, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", щодо встановлення обсягу питомих виробничо-технологічних втрат та нормованих витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, а у зв'язку з не включенням Національною комісією з регулювання ринку енергетики України до складу тарифів вартості газу на виробничо-технологічні витрати та нормовані втрати газу в заявленому розмірі.

Таким чином, позивачем не доведено наявності вини саме відповідача у спричиненні шкоди в сумі 18 674 003, 48 грн., як складового елементу цивільного правопорушення, визначеного ст. 1166 ЦК України, що виключає можливість застосування у відношенні нього такого виду відповідальності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1 .Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду Одеської області від 16.04.2014 р. по справі № 5017/3760/2012 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступні редакції:

"Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, п/р 260083127511 в АБ "Укргазбанк", МФО 320478, код ЄДРПОУ 03351208) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р № 260053012609 в ГОУ "Промінвестбанку України", МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг у розмірі 18 680 000 (вісімнадцять мільйонів шістсот вісімдесят тисяч) грн., 3 % річних у розмірі 1 880 996 (один мільйон вісімсот вісімдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 47 коп., інфляційні витрати у розмірі 842 427 (вісімсот сорок дві тисячі чотириста двадцять сім) грн. 24 коп., пеню в сумі 4 445 509 (чотири мільйони чотириста сорок п'ять тисяч п'ятсот дев'ять) грн. 89 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, п/р 260083127511 в АБ "Укргазбанк", МФО 320478, код ЄДРПОУ 03351208) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р № 260053012609 в ГОУ "Промінвестбанку України", МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір у розмірі 61 490 (шістдесят одна тисяча чотириста дев'яносто) грн. 14 коп.

В решті позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - відмовити.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р № 260053012609 в ГОУ "Промінвестбанку України", МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, п/р 260083127511 в АБ "Укргазбанк", МФО 320478, код ЄДРПОУ 03351208) шкоду, завдану неналежним встановленням граничного обсягу виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу в сумі 68 126 317, 09 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 65 583, 18 грн.

В іншій частині - рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, п/р 260083127511 в АБ "Укргазбанк", МФО 320478, код ЄДРПОУ 03351208) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р № 260053012609 в ГОУ "Промінвестбанку України", МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) витрати по сплаті судового забору за подання апеляційної скарги в сумі 28 697, 75 грн.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р № 260053012609 в ГОУ "Промінвестбанку України", МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, п/р 260083127511 в АБ "Укргазбанк", МФО 320478, код ЄДРПОУ 03351208) витрати по сплаті судового забору за подання апеляційної скарги в сумі 34 821, 41грн.

Видачу наказів за постановою із зазначенням реквізитів сторін доручити господарському суду Одеської області

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „23" липня 2014 року.

Головуючий суддя Суддя Суддя С.І. Колоколов Г.П. Разюк Я.Ф. Савицький