Рішення № 39873680, 22.07.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р.Справа № 916/3612/13

За позовом: Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство „Рисоіл Термінал"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ДП „Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії ДП „Адміністрація морських портів України"

про зобов'язання укласти додаткову угоду

Головуючий суддя - Малярчук І.А.

Судді - Демешин О.А.

Гут С.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: Перейма Д.О., довіреність №133 від 25.12.2013р.; Очколяс Д.В., довіреність №134 від 25.12.2013р.

від відповідача: Панкратова Г.С., довіреність №1/14 від 21.01.2014р.; Танурков Р.Г., довіреність №1/14 від 21.01.2014р.

від третьої особи: Остапов В.В., довіреність № б/н від 27.12.13р.; Скворцова О.В., довіреність №5507 від 27.12.2013р.

В судовому засіданні 22.07.2014р. приймали участь представники:

від позивача: Очколяс Д.В., довіреність №134 від 25.12.2013р.

від відповідача: Танурков Р.Г., довіреність №1/14 від 21.01.2014р.

від третьої особи: Скворцова О.В., довіреність №5507 від 27.12.2013р.

Суть спору: про зобов'язання ТОВ „СП „Рисоіл Термінал" укласти з ДП „Іллічівський морський торговельний порт" додаткову угоду до договору про використання території порту від 05.11.2013р. №519/д у наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

до договору про використання території порту № 519/д від 05.11.2013.

„____" ___ р. м. Іллічівськ №___

„ПОРТ": Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт", в особі директора порту Крука Юрія Юрійовича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та

„ВАНТАЖОВЛАСНИК": Товариство з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство „Рисоіл Термінал", в особі директора Крижанівського Сергія Володимировича, який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, надалі спільно іменовані - „Сторони", а кожна окремо - „Сторона", керуючись ст.ст.631, 651 та 654 Цивільного кодексу України, п.7.2. договору про використання території порту №519/д від 05.11.2013р. (надалі іменується - „Договір"), уклали цю додаткову угоду (надалі іменується - „Угода") до договору про наступне:

1. За період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р. Вантажовласником перевантажено на території Порту 98136 тон (дев'яносто вісім тисяч сто тридцять шість тон) вантажу, а саме: соняшникова олія. На підставі п.3.1. Договору, яким передбачено плату Вантажовласником 0,63дол. США (сплачується у національній валюті України за курсом Національного банку України на день надання послуг) за кожну тону з вантажів, що переробляються силами і засобами Вантажовласника на території Порту, - загальна сума грошових коштів (заборгованості), що підлягає перерахуванню Вантажовласником на поточний рахунок Порту, складає 593007,19грн. (п'ятсот дев'яносто три тисячі сім гривень 19 коп.), в тому числі ПДВ - 98834,53грн. (дев'яносто вісім тисяч вісімсот тридцять чотири гривні 53 коп.).

2. Сторони домовились, що Вантажовласником будуть перераховані грошові кошти (заборгованість) Порту у сумі 593007,19грн. (п'ятсот дев'яносто три тисячі сім гривень 19 коп.), в тому числі ПДВ - 98834,53грн. (дев'яносто вісім тисяч вісімсот тридцять чотири гривні 53 коп.), на умовах розстрочки платежу наступним чином: щомісячно не пізніше кожного п'ятого числа місяця рівними частинами протягом 12 місяців, починаючи з 05 грудня 2013року.

3. Акт наданих послуг за період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р. формується протягом десяти робочих днів з дня укладення цієї Угоди.

4. Ця Угода є невід'ємною частиною Договору.

5. Ця Угода набирає чинності з дати її укладання, однак, поширюється на правовідносини Сторін, що виникли до дати її укладання, починаючи з 13.06.2013р., та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цією Угодою.

6. Цю Угоду складено українською мовою, на одній сторінці, у двох оригінальних примірниках - по одному для кожної Сторони.

7. Підписи Сторін:

„ПОРТ": „ВАНТАЖОВЛАСНИК"

_____ /Ю.Ю. Крук/ ____ /С.В. Крижановський

м.п. м.п.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, подав доповнення до позовної заяви від 12.02.2014р. за вх.№3841/14, додаткові пояснення від 12.05.2014р. за вх.№12033/14, від 16.06.2014р. за вх.№15448/14, в їх обґрунтування зазначає, що 05.11.2013р. між ДП „МТП" та ТОВ „СП „Рисоіл Термінал" було укладено договір про використання території порту №519/д, за яким порт надає відповідачу послуги з використання відповідачем території порту при перевантаженні експортних і транзитних харчових вантажів наливом, що переробляються на причалах №№10-12 силами і засобами вантажовласника, а вантажовласник планує перевантажити орієнтовно 580000 тон вантажів і сплатити за надані портом послуги відповідно до умов цього договору. При цьому, п.7.2. договору №519/д від 05.11.2013р. передбачено, що врегулювання взаємовідносин порту та вантажовласника щодо використання території порту за період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р. буде здійснено додатковою угодою, яка має бути укладена між ДП „ІМТП" та ТОВ „СП „Рисоіл Термінал" у строк до 31.12.2013р. у порядку ст.631 ЦК України, а також зазначено, що у разі недосягнення згоди між сторонами спір щодо укладення вказаної додаткової угоди може бути переданий будь-якою стороною на вирішення суду в порядку ст.187 ГК України та ст.649 ЦК України. На виконання п.7.2. договору позивачем було направлено проект додаткової угоди, підписаний зі сторони позивача, на адресу відповідача супровідним листом від 27.11.2013р. №691/20-3. Однак, порушуючи умови договору, відповідачем станом на 23.12.2013р. так і не направлено позивачу відповіді на лист 27.11.2013р. Отже, відповідач ухиляється від виконання умов п.7.2. договору №519/д від 05.11.2013р., що і стало підставою для позивача звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Крім того, згідно письмових пояснень позивача від 12.05.2014р., від 16.06.2014р. позивач вважає обґрунтованим застосування при розрахунках із відповідачем вільного тарифу, запровадженого наказом начальника ДП „ІМТП" №522 від 23.09.2013р., а також не вбачає наявною подвійну плату відповідача за користування одними і тими ж послугами на користь ДП „АМПУ" та ДП „ІМТП", оскільки мало місце розмежування компетенції та майна портової інфраструктури між названими особами згідно до ЗУ „Про морські порти України", Розпоряджень КМУ №133-р від 04.03.2013р., №163 від 19.03.2013р.

Відповідач проти позову позивача заперечує, подав відзив від 27.01.2014р. за вх.№2018/14, пояснення від 05.02.2014р. за вх.№2975/14, від 28.02.2014р. за вх.№5218/14, де зазначає, що посилання позивача на положення статті 187 ГК України, як підставу для укладення спірної угоди, вважає безпідставними, оскільки зобов'язання укласти договір за рішенням суду можливо якщо укладення такого договору прямо передбачено законом. При цьому, відповідач вважає, що у проекті спірної угоди не вказано чіткого предмету угоди, а саме, не визначена територія, яка надана для користування, не вказана її площа, межа, правовий режим цієї території, підстави для розпорядження територією, невірно встановлено плату в доларах США за 1 тону перевантаженого вантажу, немає обґрунтованого розрахунку нібито заборгованості вантажовласника за минулий період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р. Одночасно, відповідач зазначає, що позивач намагається нав'язати підписання спірної угоди за минулий період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р., однак, правовідносин між позивачем та відповідачем щодо використання території порту за минулий період не відбувались, тобто, фактичного використання території позивача не було, відповідно заборгованість за такі послуги відсутня. Між тим, у період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р. послуги щодо використання території надавались відповідачу у рамках договору №53/д/а від 15.07.2013р. про надання послуг, що пов'язані зі створенням умов для використання НРР, укладеного з ДП „АМПУ". Послуги щодо використання території включені до комплексу послуг, що пов'язані зі створенням умов для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт харчових вантажів наливом.

Стосовно договорів №53/д/а від 15.07.2013р. та №519/д від 05.11.2013р. відповідач вважає, що стилістично різними фразами в них викладений тотожний предмет договору з ключовими моментами: договори стосуються надання послуг, пов'язаних зі здійсненням вантажоваласником навантаження-розвантаження (перевантаження) експортних і транзитних харчових вантажів власними силами на причалах №№10-12. На думку відповідача така послуга, як „використання території" для перевантаження вантажу та така послуга, як „створення умов для перевантаження вантажу" за своєю суттю при фактичному виконанні договору для вантажовласника нічим не відрізняються.

Відповідач вказує, що згідно інформації, вказаній на офіційній Інтернет сторінці ДП „ІМТП", плата за використання клієнтурою причалів і території портів при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт складає 1,4дол. США/т (11,19грн.). Тобто, це комплексна ставка, яка включає використання причалів та території порту, про що також зазначено у листі позивача від 10.10.2013р. №113/05-01, де вказано, що комплексну плату розподілено у відношенні: 0,452 - ДП „ІМТП", 0,548 - ДП „АМПУ". Починаючи з червня 2013р. по теперішній час комплексна ставка відповідачем сплачена в повному обсязі при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт на причалах №№10-12.

Як зазначає відповідач, він не здійснює роботи, пов'язані з виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт на території порту, обладнання відповідача, яке використовується для суднових вантажних операцій, знаходиться на причалах, якими керує ДП „АМПУ".

Ухвалою суду від 27.01.2014р. було залучено до участі у справі ДП „Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії ДП „АМПУ" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ДП „Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії ДП „АМПУ" подала до суду письмові пояснення від 12.02.2014р. за вх.№3840/14, де зазначає, що за Розпорядженням КМУ від 04.03.2013р. №133-р „Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту" погоджено пропозицію Міністерства інфраструктури щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту за переліком згідно з додатком (зокрема, ДП „ІМТП") шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них відповідно до розподільчого балансів та доручено Міністерству інфраструктури - здійснити заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту. Пунктами 1, 3 Наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013р. №163 „Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення ДП „АМПУ" реорганізовано державні підприємства морського транспорту шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них відповідно до розподільчих балансів та утворено внаслідок виділу ДП „АМПУ", яке є правонаступником визначених державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов'язків відповідно до актів приймання-передачі та розподільчих балансів. Відповідно до розподільчого балансу майна, майнових прав та зобов'язань ДП „ІМТП" до ДП „АМПУ" від 13.06.2013р. та акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від ДП „ІМТП" до ДП „АМПУ" №482/19 від 13.06.2013р. на баланс адміністрації були передані, зокрема, наступні основні засоби: причал №10 (інв.№4582), причал №11 (інв.№4598) та причал №12 (інв.№4597).

Також, третя особа вказує, що 15.07.2013р. між нею та відповідачем був укладений договір №53/д/а від 15.07.2013р., відповідно до п.1.1. якого адміністрація надає послуги, які пов'язані зі створенням умов для виконання вантажовласником власними силами та засобами навантажувально-розвантажувальні роботи на причалах №№10-12. При цьому, згідно п.7.1. наведеного договору сторони домовились, що він регламентує взаємовідносини між сторонами з 13.06.2013р.

Одночасно, ДП „АМПУ" не погоджується із твердженнями відповідача про те, що послуги з використання території порту за період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р. надавались відповідачу в рамках договору із ДП „АМПУ" та були сплачені відповідачем на користь ДП „АМПУ", оскільки за договором №59/д його предметом є послуги з використання території порту, тоді як за договором №59/д/а відповідач отримує послуги з використання причалів №№10-12, ці послуги отримуються від двох самостійних суб'єктів господарювання. Крім того, на баланс ДП „АМПУ" передані безпосередньо гідротехнічні споруди - причали №№10-12, тоді як територія ДП „ІМТП", в т.ч. територія біля причалів №№10-12, знаходиться в господарському віданні ДП „ІМТП", у зв'язку з чим адміністрація фізично не могла надавати відповідачу послуги із використання території порту, а відповідач не міг проводити оплату адміністрації за такі послуги.

Клопотання сторін від 05.02.2014р. за вх.№2974/14, від 03.03.2014р. за вх.№5436/14, від 22.04.2014р. за вх.№10210/14, від 30.05.2014р. за вх.№13990/14, від 21.07.2014р. за вх.№18926/14 про долучення документів до матеріалів справи, від 18.0.2014р. про ознайомлення з матеріалами справи, від 03.03.2014р. за вх.№5409/14 про витребування доказів, від 03.03.2014р. за вх.№5423/14, від 23.04.2014р. за вх.№10305/14 про відкладення розгляду справи були судом задоволені.

Ухвалами суду від 12.02.2014р., від 30.05.2014р. за клопотаннями сторін від 12.02.2014р. за вх.№2-605/14, від 30.05.2014р. за вх.№2-2167/14, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи продовжувався.

Ухвалою суду від 12.03.2014р. справу призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженнями голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 12.03.2014р., від 07.04.2014р., та згідно повторного автоматичного розподілу справ за розпорядженням керівника апарату господарського суду Одеської області №295 від 23.06.2014р. визначався склад колегій суддів по розгляду даної справи та остаточно визначено її склад у наступному вигляді: головуючий суддя - Малярчук І.А., судді - Демешин О.А., Гут С.Ф., якими згідно ухвали від 24.06.2014р. дану справу було прийнято до провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін та наявні в матеріалах справи документи, суд встановив наступне:

05.11.2013р. між ДП „ІМТП" (порт) та ТОВ „СП „Рисоіл Термінал" (вантажовласник) було укладено договір №519/д, за умовами якого порт на умовах цього договору надає вантажовласнику послуги з використання вантажовласником території порту при перевантаженні експортних і транзитних харчових вантажів наливом, що переробляються на причалах №10-12 силами і засобами вантажовласника, а вантажовласник планує перевантажити орієнтовно 580000тон вантажів і сплатити надані портом послуги відповідно до умов цього договору (п.1.1. договору).

За п.2.1.1. договору №519/д від 05.11.2013р. порт забезпечує нагляд за належним станом конструктивно прилеглої до причалів №№10-12 території.

Згідно п.3.1. договору №519/д від 05.11.2013р. вантажовласник сплачує вартість послуг порту за діючими у порту правилами і ставками, встановленими відповідно до ч.3 ст.21 Закону України „Про морські порти України". у т.ч.: плату за використання вантажовласником території порту при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт з вантажів, що переробляються силами та засобами вантажовласника в розмірі 0,63дол. США за тону.

Відповідно до умов п.7.1. договору №519/д від 05.11.2013р. даний договір набуває чинності з 01.10.2013р. та діє до 31.12.2014р.

За умовами п.7.2. договору №519/д від 05.11.2013р. врегулювання взаємовідносин порту та вантажовласника щодо використання території порту за період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р. буде здійснено додатковою угодою, що має бути укладена між портом та вантажовласником у строк до 31.12.2013р. у порядку ст.631 ЦК України. У разі недосягнення згоди між сторонами спір щодо укладення вказаної додаткової угоди може бути переданий будь-якою зі сторін на вирішення суду у порядку ст.187 ГК України та ст.649 ЦК України.

Листом №691/20-3 від 27.11.2013р. позивач звернувся до відповідача з проханням про укладення додаткової угоди, із доданням відповідного проекту. Вказаний лист було отримано відповідачем 28.11.2013р., про що свідчить квитанція №167413.

Згідно листа №516/1 від 03.12.2013р. ТОВ „СП „Рисоіл Термінал" останнє відмовило в укладенні додаткової угоди, оскільки додаткова угода передбачає зобов'язання відповідача щодо сплати на користь порту за період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р., який передував укладенню договору, 593007,19грн., у т.ч. ПДВ - 98834,53грн. за використання території порту, що може бути трактовано податковою інспекцією як порушення податкового законодавства. Однак, позивач заперечує стосовно отримання ним листа відповідача №516/1 від 03.12.2013р., оскільки на екземплярі відповідача відсутні штамп ДП „ІМТП" прямокутної форми дата отримання, індекс та картка вхідної кореспонденції.

На підтвердження своїх заперечень відповідач подав до суду договір №238/д від 31.07.2012р., укладений між ДП „ІМТП" (порт) та ТОВ „СП „Рисоіл Термінал" (вантажовласник), відповідно до умов якого порт надає послуги по використанню причалів №10-12 та території порту при виконанні вантажовласником навантажувальних робіт власними силами і засобами з експортними і транзитними харчовими вантажами наливом, а вантажовласник планує до перевантаження 400000 тон вантажу та зобов'язується сплатити надані портом послуги відповідно до умов цього договору та „Збірника тарифів", затвердженого наказом Мінтрансу України від 31.10.1995р. №392 зі змінами та доповненнями (п.1.1. договору).

Крім того, Наказом начальника ДП „ІМТП" №522 від 23.09.2013р. затверджено та введено в дію з моменту набрання чинності Закону України „Про морські порти України" від 17.05.2012р. №4709-VI вільний тариф: використання території ДП „ІМТП" при перевалці олії наливом - 0,63дол. США за тону, що на думку позивача відповідає вимогам статті 22 Закону України „Про морські порти України".

Угодою про розірвання договору від 26.07.2103р. розірвано з 12.06.2013р. договір №238/д від 31.07.2012р., укладений між ДП „ІМТП" та ТОВ „СП „Рисоіл Термінал", погоджено, що платіжні зобов'язання вантажовласника, які існують станом на 12.06.2013р., підлягають виконанню на умовах договору №238/д від 31.07.2012р.

Відповідач пояснив, що після набрання чинності з 13.06.2013р. Закону України „Про морські порти України" від 17.05.2012р. №4709-VI була проведена реорганізація ДП „ІМТП" та розподіл балансу, внаслідок чого на баланс ДП „АМПУ" було передано частину майна, території, усі причали, які раніше належали ДП „ІМТП", а ДП „ІМТП" фактично став державною стивідорною компанією, яка надає послуги по перевантаженню вантажів. З врахуванням викладеного відповідач підписав нові договори як з АМПУ №53/д/а від 15.07.2013р. так і з ДП „ІМТП" №177/эт від 26.07.2013р.

Також, відповідач надав до матеріалів справи договір №53/д/а від 15.07.2013р., укладений між ДП „АМПУ" (адміністрація) та ТОВ „СП „Рисоіл Термінал" (вантажовласник), відповідно до п.1.1. якого адміністрація надає послуги, пов'язані зі створенням умов для виконання вантажовласником власними силами та засобами навантажувально-розвантажувальних робіт на причалах №10-12, а саме: навантаження експортних і транзитних харчових вантажів наливом, а вантажовласник планує перевантажити через причали №10-12 180000тон вантажу і сплатити надані адміністрацією послуги відповідно до умов цього договору.

Крім того, відповідач надав до суду договір №177/єт від 26.07.2013р. про перевезення експортних і транзитних вантажів наливом, укладений між ДП „ІМТП" (порт) та ТОВ „СП „Рисоіл Термінал" (вантажовласник), за умовами якого порт приймає на себе зобов'язання вивантажити із залізничних цистерн за варіантом „залізнична цистерна - естакада порту - насосна порту - трубопровід вантажовласника" прийняти на зберігання та документально оформити експортні і транзитні харчові вантажі наливом з подальшою видачею цього вантажу вантажовласнику, а вантажовласник планує до перевантаження 35000тон вантажу та зобов'язується сплатити надані портом послуги відповідно до умов цього договору.

Із пояснень відповідача вбачається, що ДП „АМПУ" за період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р. за договором №53/д/а від 15.07.2013р. надавало відповідачу послуги, що пов'язані зі створенням умов для використання вантажовласником (відповідачем) власними силами та засобами навантажувально-розвантажувальні роботи харчових вантажів наливом, за варіантом: „склад вантажовласника - судно", а використання території є складовою комплексу послуг, що пов'язані зі створенням умов для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. В свою чергу, ТОВ „СП „Рисоіл Термінал" оплатило на користь ДП „АМПУ" вартість отриманих по договору №53/д/а від 15.07.2013р. послуг. На підтвердження викладеного, ТОВ „СП „Рисоіл Термінал" надало до матеріалів справи рахунки, акти здачі-прийняття робіт від 15.07.2013р. №№Э/2 349, Э/2 350, Э/2 351, Э/2 352, Э/2 353, від 17.07.2013р. №№Э/2 354, Э/2 355, від 19.07.2013р. №№Э/2 356, Э/2 357, від 20.07.2013р. №Э/2 444, від 03.08.2013р. №Э/3 034, від 27.08.2013р. №Э/4 948, від 28.08.2013р. №Э/5 419, від 03.09.2013р. №Э/5 490, від 19.09.2013р. №Э/6 579, від 20.09.2013р. №Э/6 612, від 21.09.2013р. № Э/6 613, від 24.09.2013р. № Э/6 895, від 03.10.2013р. №Э/8 153, від 08.10.2013р. №Э/8 377, від 12.10.2013р. №Э/8 379, від 13.10.2013р. №Э/8 381, від 22.10.2013р. №№Э/8 743, Э/8 742, від 24.10.2013р. №Т/8 760, від 28.10.2013р. №Э/9 091, від 29.10.2013р. №Э/9 302, від 01.11.2013р. №Э/9 725, від 02.11.2013р. №Э/10 249, від 07.11.2013р. №Э/10 078, від 07.11.2013р. №Э/10 247, від 10.11.2013р. №Т/10 312, від 14.11.2013р. №Э/10 930, від 23.11.2013р. №Э/12 071, від 27.11.2013р. №№Э/12 074, Э/12 076, від 05.12.2013р. №Э/12 928, від 12.12.2013р. №Э/12 930, від 17.12.2013р. №Э/13 341, від 20.12.2013р. №Э/13 882, від 23.12.2013р. №Э/13 885, від 31.12.2013р. №Э/14 434, від 03.08.2013р. № Э/3 034, від 20.09.2013р. №Э/6 612, від 24.10.2013р. №Т/8 760, платіжні доручення №№268, 269, 270, 271 від 29.07.2013р., №№275, 277, 276, 278 від 30.07.2013р., №№718, 719, 722 від 16.08.2013р., №773 від 10.09.2013р., №№336, 337 від 24.09.2013р., №№888, 889, 890 від 08.10.2013р., №339 від 09.10.2013р., №340 від 09.10.2013р., №909 від 14.10.2013р., №№397, 396, 394, 395 від 01.11.2013р., №№405, 404 від 07.11.2013р., №438 від 14.11.2013р., №№410, 411, 412, 415 від 12.11.2013р., №№471, 472, 470 від 22.11.2013р., №№483, 484 від 03.12.2013р., №497 від 06.12.2013р., №№1126, 1125 від 30.12.2013р., №№525, 1089 від 19.12.2013р., №№11, 12, 13, 8, 9 від 08.01.2014р., №№51, 54 від 22.01.2014р.

Відповідач власними силами виконує навантажувально-розвантажувальні операції, оскільки є оператором бази наливних вантажів, що розташована всередині порту на земельній ділянці площею 4,0000га, яка орендується АТ „Рисоіл С.А." згідно договору оренди землі від 11.09.2009р., укладеним із Іллічівською міською радою.

Відповідно до акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від ДП „ІМТП" до ДП „АМПУ" №482/19 від 13.06.2013р. на баланс адміністрації були передані, причал №10 (інв.№4582), причал №11 (інв.№4598) та причал №12 (інв.№4597).

На підтвердження своїх доводів позивачем надано доповідну записку заступника директора з питань експлуатації №69/20.1-3 від 11.02.2014р., із якої вбачається, що ТОВ „СП „Рисоіл Термсінал" за період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р. перевантажено на території порту 98136 тон вантажу - олія рослинна. На підставі п.3.1. договору, яким передбачено плату вантажовласником 0,63дол. США (сплачується у національній валюті за курсом НБУ на день надання послуг) за кожну тону з вантажів, що переробляються силами і засобами вантажовласника на території ДП „ІМТП", - загальна сума заборгованості, що підлягає перерахуванню вантажовласником на поточний рахунок ДП „ІМТП", складає 593007,19грн., у т.ч. ПДВ - 98834,53грн.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, чинне законодавство яким регулюються дані правовідносини, в їх сукупності, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги неправомірними та не обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (п.п. 2, 3 ст.6 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.626, ст.627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам ст.7 цього кодексу (п. 1 ст.628, ст.630 ЦК України).

За положеннями ч.3 ст.631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцент) повинна бути повною і безумовною (п.2 ст.638, п.1 ст.641, п.1 ст.642 ЦК України).

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом (ст.646, п.1 ст.649 ЦК України).

Із аналізу положень вищенаведених норм законодавства вбачається, що у разі недосягнення сторонами згоди щодо укладення договору на запропонованих умовах, законом передбачений такий засіб захисту прав заінтересованої сторони, як врегулювання розбіжностей договору в судовому порядку, тобто зміна правовідносин сторін в межах договору.

Відповідно до ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно з положеннями ч.6 ст.179 ГК України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч.ч.4, 5 ст.180 ГК України).

Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо) (ч.ч.4, 5, 6 ст.181 ГК України).

Положеннями ч.2 ст.187 ГК України встановлено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Дослідивши дії сторін, спрямовані на врегулювання існуючого між ними спору, суд вбачає наявним дотримання позивачем передбаченого ст.181 ГК України позасудового порядку укладення договору, про зобов'язання відповідача укласти який подано даний позов, оскільки до матеріалів справи додано вище проаналізовані докази надсилання проекту додаткової угоди листом від 27.11.2013р. №691/20-3 відповідачу із пропозицією про її укладення. Зважаючи на те, що до суду не подано доказів отримання/надсилання позивачу листа відповідача №516/1 від 03.12.2013р. із відмовою в укладенні додаткової угоди, оскільки на ньому відсутні докази його безпосереднього вручення, то у позивача наявні достатні підстави для звернення до суду із даним позовом про укладення спірної угоди.

Між тим, відповідач заперечує надання позивачем йому послуг з використання території порту за період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р. на суму 593007,19грн., у т.ч. ПДВ - 98834,53грн., тоді як позивачем у проекті спірної угоди вказано про наявність заборгованості ТОВ „СП „Рисоіл Термінал" перед портом в сумі 593007,19грн., у т.ч. ПДВ - 98834,53грн. Між тим, єдиним доказом, який позивач подав на підтвердження надання відповідачу послуг за період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р. за користування територією порту, є доповідна записка заступника директора з питань експлуатації №69/20.1-3 від 11.02.2014р. Жодних доказів, що підтверджують визнання сторонами факту надання позивачем та отримання відповідачем послуг на території порту за період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р., як то акти прийняття послуг, акти звірки розрахунків, документи, що підтверджують здійснення відповідачем розвантажувально-навантажувальних робіт у вказаний період на території порту, матеріали справи не містять.

За таких обставин, з врахуванням того, що додаткова угода спрямована на врегулювання відносин сторін за минулий період, суду позивачем не доведено існування предмету спірної додаткової угоди, п.7.2. спірного договору не є обов'язковим для договорів про надання послуг згідно чинного законодавства, а отже її укладення у запропонованій позивачем редакції неможливе.

З врахуванням викладеного, суд доходить висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог позивача, що є підставою для відмови в задоволенні позову в повній мірі.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Таким чином, суд повністю відмовляє у задоволенні позову ДП „ІМТП" щодо зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до договору про використання території порту від 05.11.2013р. №519/д у викладеній у позові редакції.

Згідно ст.ст.44. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

1. Відмовити у задоволенні позову Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 23.07.2014р.

Головуючий суддя Малярчук І.А.

Суддя Демешин О.А.

Суддя Гут С.Ф.