Рішення № 39873616, 22.07.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 липня 2014 р. Справа № 902/962/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння", код ЄДРПОУ 30674952 (01133, м. Київ, вул. Щорса, 18, кв. 3)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке", код ЄДРПОУ 33837304 (23712, Вінницька область, Гайсинський район, с. Кузьминці, вул. Леніна, 11)

про стягнення 734436,39 грн.

при секретарі судового засідання Здорик Я.С.

за участю представників:

позивача: Мартиненко О.О. - довіреність № 7Д-11 від 27.06.2014 р.;

відповідача: Ткаченко Ю.М. - довіреність № 148 від 22.07.2014р.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" про стягнення 530717,95 грн. основного боргу, 62596,27 грн. пені, 65302,29 грн. штрафу, 12995,45 грн. 3% річних, 62824,43 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 04.07.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/662/14 та призначено її до розгляду на 22.07.2014 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 22.07.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Довідкою № б/н від 18.07.2014р. повідомив, що станом на 18.07.2014 року сума заборгованості відповідача перед позивачем згідно договору № 2-2205/пр984х від 22.05.2013 року складає 530717,95 грн.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві № б/н від 22.07.2014 року позовні вимоги визнав в повному обсязі та пояснив, що розрахуватись за поставлений товар не було можливості в зв'язку з складним фінансовим становищем.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.05.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (за договором - продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" (за договором - покупець) укладено договір № 2-2205/пр984х, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався в строки визначені договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість.

Відповідно до п. 2.1. договору розгорнутий асортимент та кількість товару, що поставляється, визначається у додатках до договору.

Згідно п. 4 договору термін поставки визначається в додатках до договору. Дозволяється дострокова поставка товару. У разі дострокової поставки продавець зобов'язаний повідомити покупця про дату дострокової поставки товару.

В п. 5.1. сторони визначили, що ціна за товару кожного найменування та її еквівалент в іноземній валюті наводяться у додатках до цього договору.

Загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в додатках до цього договору (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 10 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками сторін. строк дії договору становить 12 місяців. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На виконання умов договору та додатків № 1, 2, 3, 4, 5, 6 до договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 736470,84 грн., що підтверджується видатковими накладними № Н-БХ-2205-059 від 22.05.2013р., № Н-БХ-2805-056 від 28.05.2013р., № Н-БХ-2905-005 від 29.05.2013р., № Н-БХ-0306-001 від 03.06.2013р., №Н-БХ-0606-002 від 06.06.2013р., № Н-БХ-0706-002 від 07.06.2013р., № Н-БХ-2006-002 від 20.06.2013р., № Н-БХ-2506-009 від 25.06.2013р., № Н-БХ-0907-003 від 09.07.2013р. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 42-48).

Однак відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті товару виконав частково, за отриманий товар розрахувався на загальну суму 129939,75 грн.

Крім того, сторонами було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.02.2014р., відповідно до якої заборгованість відповідача за договором № 2-2205/пр984х від 22.05.2013р. було зменшено на 10808,80 грн.

Відповідно до договору про переведення боргу № 1-2702/120Б від 27.02.2014р. борг відповідача за договором № 2-2205/пр984х від 22.05.2013р. в сумі 65004,34 грн. було переведено на нового боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке".

Таким чином, враховуючи вказані часткові розрахунки, зарахування зустрічних вимог та переведення боргу, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за договором № 2-2205/пр984х від 22.05.2013р. в сумі 530717,95 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору № 2-2205/пр984х від 22.05.2013р. між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатками до договору № 2-2205/пр984х від 22.05.2013р. встановлено кінцеві строки оплати отриманої продукції.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 530717,95 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 62596,27 грн. пені, 65302,29 грн. 10% штрафу, 12995,45 грн. 3% річних, 62824,43 грн. інфляційних втрат, а саме:

- за зобов'язаннями по оплаті товару згідно додатку № 1 до договору № 2-2205/пр984х від 22.05.2013р. за період з 24.05.2013р. по 27.02.2014р.;

- за зобов'язаннями по оплаті товару згідно додатку № 2 до договору № 2-2205/пр984х від 22.05.2013р. за період з 30.05.2013р. по 25.06.2014р.;

- за зобов'язаннями по оплаті товару згідно додатку № 3 до договору № 2-2205/пр984х від 22.05.2013р. за період з 31.05.2013р. по 25.06.2014р.;

- за зобов'язаннями по оплаті товару згідно додатку № 4 до договору № 2-2205/пр984х від 22.05.2013р. за період з 06.06.2013р. по 25.06.2014р.;

- за зобов'язаннями по оплаті товару згідно додатку № 5 до договору № 2-2205/пр984х від 22.05.2013р. за період з 11.07.2013р. по 25.06.2014р. (пеня, 3% річних), за період з 02.10.2013р. по 25.06.2014р. (інфляційні втрати);

- за зобов'язаннями по оплаті товару згідно додатку № 6 до договору № 2-2205/пр984х від 22.05.2013р. за період з 11.07.2013р. по 25.06.2014р.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 11 договору сторони передбачили відповідальність сторін.

Так, п. 11.2 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання за договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму прострочення зобов'язання за кожен день прострочки.

В разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 календарних днів покупець, крім пені, сплачує продавцю штраф у розмірі 10 % від загальної вартості товару (п.11.4 договору).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат та 10% штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку пені, 3 % річних, інфляційних втрат та 10% штрафу не виявлено помилок, в зв'язку з чим зазначені вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

22.07.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке", код ЄДРПОУ 33837304 (23712, Вінницька область, Гайсинський район, с. Кузьминці, вул. Леніна, 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння", код ЄДРПОУ 30674952 (01133, м. Київ, вул. Щорса, 18, кв. 3) 530717,95 грн. основного боргу, 62596,27 грн. пені, 65302,29 грн. штрафу, 12995,45 грн. 3% річних, 62824,43 грн. інфляційних втрат та 14688,73 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24 липня 2014 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи