Ухвала суду № 39872594, 17.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/752/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі судового засідання: Копійчук О.В.

за участю:

представника позивача: Ціхомського М.П.

представника позивача: Шарикіної А.Ю.

представника відповідача: Юзвак Л.В.

представника відповідача: Терепи С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена Долина" до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" (далі - Позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Відповідач) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправними дії Крижопільської ОДПІ щодо залишення без розгляду заперечень ТОВ "АК "Зелена долина" від 17.02.2014 року відносно висновків перевірки, які відображені в акті перевірки № 89/2200/32721857 від 04.02.2014 року, та визнати протиправною бездіяльність Крижопільської ОДПІ щодо не складання висновків за результати розгляду таких заперечень товариства, а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Крижопільської ОДПІ № 0000122200 від 25.02.2014 року про збільшення ТОВ "АК "Зелена долина" податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3 421 860 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області щодо залишення без розгляду заперечень товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" від 17.02.2014 року № 766 на висновки перевірки, викладені в акті перевірки від 04.02.2014 року № 89/2200/32721857; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 0000122200 від 25.02.2014 року; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Представники Відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представники Позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З обставин справи встановлено, що ТОВ "АК "Зелена долина" взяте на податковий облік 20.09.2004 року за № 393, у спірний період було платником ПДВ згідно із свідоцтвом № 01605982 від 04.10.2004 року, а також є сільськогосподарським підприємством, яке займається виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції.

Працівниками Відповідача проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "АК "Зелена долина" з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.11.2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 89/2200/32721857 від 04.02.2014 року, згідно висновків якого встановлено порушення Позивачем вимог податкового законодавства.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, Позивач надав заперечення від 17.02.2014 року за № 766, які 18.02.2014 року були зареєстровані податковим органом за вхідним № 761.

Листом за № 726 від 25.02.2014 року Крижопільська ОДПІ повідомила ТОВ "АК "Зелена долина" про залишення заперечень на акт перевірки без розгляду у зв'язку із недотриманням вимог ст. 86 ПК України.

Згідно з вимогами пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право, зокрема, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 86.7 ст. 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Таким чином, оскільки другий примірник акта перевірки № 89/2200/32721857 від 04.02.2014 року ТОВ "АК "Зелена долина" отримало 11.02.2014 року, колегія суддів дійшла висновку, що Позивачем дотримано визначений ст.86 ПК України строк для подання заперечень на акт перевірки.

Доводи апеляційної скарги, що останнім днем для подачі заперечень в даному випадку є 17.02.2014 року колегія судді оцінює критично, так як відповідно до ст.86 ПК України заперечення до контролюючого органу подаються протягом 5 робочих, а не календарних днів.

Крім того, 25.02.2014 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122200, яким Позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 3 421 860 грн., з яких 2 246 422 грн. основного платежу і 1 175 438 грн. застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Колегією суддів встановлено, що в акті перевірки Крижопільська ОДПІ дійшла до висновку про порушення ТОВ "АК "Зелена долина" вимог п. 189.1 ст. 189, п. 198.5, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого відбулося заниження зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, всього на суму 47 150 грн.

Зазначене порушення, на думку податкового органу, відбулось внаслідок того, що ТОВ "АК "Зелена долина" списано загинувші посіви загальною площею 2434,05 га на суму 235 751,46 грн. При цьому, суми понесених витрат включено підприємством до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі п. 198.5 ст. 198 ПК України платник зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної пунктом 189.1 ст. 198 ПК України за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 5 розділу першого "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228, платники податку, які згідно зі ст. 209 Податкового кодексу України застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену), що є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, встановленого зазначеною статтею.

Спеціальним режимом оподаткування передбачено, що сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми ПДВ акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Суб'єкт спеціального режиму оподаткування має право використовувати кошти, акумульовані на спеціальному рахунку, з моменту їх перерахування на такий рахунок до повного використання для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей, без урахування строків давності.

Таким чином, за результатами діяльності TOB "АК "Зелена долина" складало та подавало до податкового органу дві декларації з податку на додану вартість: загальну та скорочену.

Також судом встановлено, що Позивач відображав операції з придбання товарів, робіт, послуг, які використовувалися в межах господарської діяльності с/г підприємства та в подальшому з яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість, лише у податкових деклараціях з ПДВ (скорочена), при цьому за період, який перевірявся, товариство не відображало вказані операції у загальній податковій декларації з ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що TOB "АК "Зелена долина" було списано загинувші посіви загальною площею 2434,05 га на суму 235 751,46 грн. в частині покупних товарно-матеріальних цінностей. В той же час вартість всіх придбаних перерахованих товарів/робіт, послуг, що були використанні на посіви, які в подальшому були втрачені (загиблі) та з якої був сформований податковий кредит з податку на додану вартість були відображені в податковій звітності спеціального режиму оподаткування з ПДВ, тобто в скороченій податковій декларації.

З урахування зазначеного колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що за обставин, якщо навіть товариством у звітному періоді при списанні загиблих посівів не було відкориговано податковий облік з податку на додану вартість шляхом нарахування податкових зобов'язань в рядку 1 розділу І "Податкові зобов'язання" податкової декларації з ПДВ (скороченої) на суму податкового кредиту з придбаних товарів/робіт, послуг, які були використані для вирощування таких посівів - державному бюджету не завдано (фінансової) шкоди в частині неотримання (несплати підприємством) коштів податку на додану вартість. Оскільки у цьому випадку господарські операції зі списання загиблих посівів та нарахування з них податку на додану вартість сільськогосподарським підприємством-суб'єктом спеціального режиму оподаткування (зокрема Позивачем) не відображаються в загальній податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Досліджуючи взаємовідносини Позивача з контрагентами ТОВ "К-В-С" та ТОВ "Торговий дім "Інтер-Нафта", колегія суддів встановила наступне.

Між ТОВ "К-В-С" та Позивачем укладено договір поставки № 01/08 від 01.08.2012 року.

В підтвердження виконання умов домовленості Позивачем надано видаткові накладні на загальну суму 433 711,21 грн. та податкові накладні.

Факт передачі товару матеріально відповідальним особам TOB "АК "Зелена долина" засвідчується лімітно-забірними картками на одержання запчастин на автомашини підприємства за 27.09.2012 року, за 28.09.2012 року, за 28.09.2012 року та за 13.10.2012 року. Розрахунки за отриманий товар проведено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 174-№ 181.

Таким чином, TOB "АК "Зелена долина" за період з 01.01.2011 року по 30.11.2013 року включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з придбання товарів (запчастин) у ТОВ "К-В-С" на суму 433 711,32 грн., в тому числі ПДВ - 72 285,22 грн.

Формування податкового кредиту по ПДВ відбулось на підставі податкових накладних, які включені TOB "АК "Зелена долина" та ТОВ "К-В-С" до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідних періодів.

Крім того, придбані у ТОВ "К-В-С" запасні частини були використані Позивачем у власній господарській діяльності для ремонту власної сільськогосподарської техніки, що підтверджується відповідними актами списання запасних частин.

Також колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між TOB "АК "Зелена долина" та ТОВ "Торговий дім "Інтер-Нафта" укладено договори № 208-АП-ЗД/ПС від 15.07.2011 року, № 350-АП-ЗД/ПС від 29.09.2011 року та № 338-АП-ЗД/ПС від 04.10.2011 року на поставку дизпалива.

В підтвердження виконання умов домовленостей Позивачем надано видаткові накладні на загальну суму 13 178 415 грн. та податкові накладні.

Крім того, надано товарні звіти на придбаний товар, накладні на внутрішнє переміщення товару зі складу паливно-мастильних матеріалів (Вапнярка) до відповідних матеріально-відповідальних осіб, лімітно-забірні картки на отримання паливно-мастильних матеріалів матеріально-відповідальними особами товариства. Розрахунки за отриманий товар між підприємствами проведено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Поставка дизельного палива залізничним транспортом від ТОВ "ТД "Інтер-Нафта" до TOB "АК "Зелена долина" підтверджується залізничними накладними, повідомленнями про відвантаження залізничним транспортом.

На виконання умов пункту 2.1 договору поставки № 350-АП-ЗД/ПС від 29.09.2011 року та № 338-АП-ЗД/ПС від 04.10.2011 року Позивачем проведено оплату вартості залізничного тарифу по перевезенню товару, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0000002 від 04.10.2011 року та № ОУ - 0000003 від 08.10.2011 року.

Таким чином, TOB "АК "Зелена долина" за період з 01.01.2011 року по 30.11.2013 року до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по операціях з придбання дизельного пального у ТОВ "Торговий дім "Інтер-Нафта" на суму 2 666 234 грн. по податковим накладним, отриманим в липні 2011 року на суму 2 146 435 грн., серпні - 21 053 грн., вересні - 304 050 грн. та жовтні 2011 року - 194 696 грн.

Формування податкового кредиту по ПДВ відбулось на підставі податкових накладних, які включені TOB "АК "Зелена долина" та ТОВ "ТД "Інтер-Нафта" до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідних періодів.

Пунктом 14.1.181 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

В силу вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктами 201.6, 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином Податковим кодексом України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Крім того, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В силу ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, встановлення факту-здійснення господарської операції здійснюється шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Судом встановлено, що усі вище перераховані документи, які були оформлені в результаті здійснення господарських операцій, є первинним документами, оформленими належними чином, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88.

З досліджених первинних документів колегія суддів дійшла висновку про реальність операцій Позивача щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Щодо посилань Відповідача в акті перевірки на акти перевірок контрагентів Позивача колегія суддів зазначає наступне.

Згідно уставленої судової практики Верховного суду України та Європейського Суду з прав людини, рішення яких повинні враховуватись судами України під час розгляду аналогічних справ, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу усіх постачальників по ланцюгу постачання товарів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Інших підстав визнання правочину нікчемним чинне законодавство не передбачає.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Відносно посилань податкового органу щодо нікчемності та недійсності укладених позивачем правочинів, слід зазначити, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Акт перевірки не містить жодного доказу укладення договору між позивачем та контрагентами з порушенням публічного порядку і спрямованості саме на це їх умислу. Отже, вказані обставини та долучені до матеріалів справи докази додатково підтверджують протилежність позицій Відповідача.

Оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів дійшла висновку, що правочини, укладені Позивачем відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності Позивача із вказаними підприємствами, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов домовленостей.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо безпідставності та необґрунтованості висновків Крижопільської ОДПІ про неправомірність включення TOB "АК "Зелена долина" до податкового кредиту ПДВ по операціях з придбання товарів (запчастин) у ТОВ "К-В-С" на суму 433 711,32 грн., в тому числі ПДВ - 72 285,22 грн., а також по операціях з придбання дизельного пального у ТОВ "Торговий дім "Інтер-Нафта" на суму 2 666 234 грн. по податковим накладним, отриманим в липні 2011 року на суму 2 146 435 грн., серпні - 21 053 грн., вересні - 304 050 грн. та жовтні 2011 року - 194 696 грн.

Що стосується висновків податкового органу про зменшення суми податкового кредиту Позивача на 52 853 грн. внаслідок опрацювання відхилення між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість суб'єкта господарювання та його контрагентів, встановлених програмним продуктом ''Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів''.

З обставин справив встановлено, що в період з березня 2011 року по липень 2012 року TOB "АК "Зелена долина" користувалося спеціальним режимом оподаткування для сільськогосподарських виробників, визначеним ст. 209 ПК України.

Податок на додану вартість в загальній сумі 52 853 грн. сплачений товариством в ціні товарів (послуг), придбаних у контрагентів ПАТ "Вінницяобленерго", ТОВ "Укройлпродукт", ЗАТ "Волинська фондова компанія", ПАТ "АК "Сатер", ТОВ "Конкорд-Гей", ТОВ "Агровіта", ТОВ "Ямпільський цегельний завод", ПП "Партнер Україна" і ТОВ "Вербка Південна", був включений Позивачем до податкового кредиту спецдекларації відповідного звітного періоду.

В подальшому такі товари (послуги) використовувалися товариством поза межами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері оподаткування, у зв'язку з чим Позивач здійснював коригування показників податкової звітності шляхом збільшення податкового кредиту загальної декларації відповідного звітного періоду.

Враховуючи положення п.209.2 ст. 209 ПК України, колегія судів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності необхідності врахування суми 52 853 грн. до загальної суми заниження Позивачем зобов'язань з ПДВ та стягнення її до бюджету, з огляду на те, що платники із спеціальним режимом оподаткування не сплачують до бюджету суми ПДВ з вартості поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг) і сума заниження ПДВ по спеціальному режиму оподаткування не є податковим зобов'язанням такого платника податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Що стосується висновків податкового органу про порушення TOB "АК "Зелена долина" вимог п. 50.1 ст. 50 ПК України при самостійно виявлених помилках згідно поданих уточнюючих розрахунків, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ по скороченій декларації у зв'язку з ненарахуванням та не сплатою штрафних санкцій у розмірі 52 227,12 грн.

Так, відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 14.1.39 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.

Відповідальність за податкові правопорушення в частині невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності передбачена п. 120.2 ст. 120 ПК України.

З аналізу пункту 120.2 статті 120 ПК України встановлено, що передбачений цією нормою штраф може бути накладено у випадку не надіслання уточнюючого розрахунку або не включення виявлених сум до податкової звітності за наступні періоди, а також у разі несплати суми недоплати.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що Позивачем було своєчасно подано відповідну податкову звітність та самостійно усунуто виявлені помилки, проте в порушення вимог п. 50.1 ст. 50 ПК України не здійснено розрахунок та сплату до бюджету штрафу в розмірі трьох відсотків від суми недоплати у зв'язку з поданням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань.

З огляду на те, що суд не може підміняти податковий орган, приймаючи замість нього інше рішення, яке б відповідало закону, самостійно розраховувати суму податкових зобов'язань платника податків і розмір штрафних санкцій, які підлягають застосуванню, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення тих питань, що належать до компетенції суб'єкта владних повноважень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Крижопільської ОДПІ № 0000122200 від 25.02.2014 року в цілому.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 липня 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.