Постанова № 39872466, 10.07.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2014 року 810/3579/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання – Роздобудько Я.В., за участю представника позивача, представника відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КІК АВТО»

до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т АН О В И В:

ТОВ «КІК АВТО» звернулось до суду з позовом до Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області з вимогою визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.05.2014 р. №0005162204.

У обґрунтування своїх вимог вказує, що ТОВ «КІК АВТО» отримало податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 26.05.2014 р. №0005162204 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств (1057805,00 грн. за основним платежем та 152566,00 грн. за штрафними санкціями).

Пояснює, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту від 15.05.2014 р. №260/10-06-22-04/36998219 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КІК АВТО» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Моолл-Сервіс», ТОВ «Броварське територіальне об’єднання капітального будівництва», ТОВ «Трейд-Лаб» за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р.» (далі – Акт перевірки).

Вказує, що ТОВ «КІК АВТО» не погоджується з висновками Акту перевірки та вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству та виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених законами України.

У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач – Броварська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що працівниками Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «КІК АВТО» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Моолл-Сервіс», ТОВ «Броварське територіальне об’єднання капітального будівництва», ТОВ «Трейд-Лаб» за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено Акт перевірки.

Вказує, що перевіркою встановлено порушення п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, відсутні об’єкти оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 1057805,00 грн., в т.ч.: за 3 квартал 2011 р. в розмірі 109330,00 грн., за 2011 р. в розмірі 338214,00 грн., за І квартал 2012 р. в розмірі 469491,00 грн., за 2 квартал (півріччя) 2012 р. в розмірі 140770,00 грн.;

П.п.1.2 п.1, п.п.2.2, п.п.2.13, п.п2.14, п.п.2.15, п.п.2.16 п.2 та п.п.3.2 п.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704. На підставі чого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «КІК АВТО» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Моолл-Сервіс», ТОВ «Броварське територіальне об’єднання капітального будівництва», ТОВ «Трейд-Лаб» за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено Акт перевірки в якому були зафіксовані виявлені порушення п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, відсутні об’єкти оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 1057805,00 грн., в т.ч.: за 3 квартал 2011 р. в розмірі 109330,00 грн., за 2011 р. в розмірі 338214,00 грн., за І квартал 2012 р. в розмірі 469491,00 грн., за 2 квартал (півріччя) 2012 р. в розмірі 140770,00 грн.; п.п.1.2 п.1, п.п.2.2, п.п.2.13, п.п2.14, п.п.2.15, п.п.2.16 п.2 та п.п.3.2 п.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Броварська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 26.05.2014 р. №0005162204 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств в сумі 1210371,00 грн. за основним платежем та 152566,00 грн. за штрафними санкціями).

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковому повідомленню-рішенню суд вважає за необхідне вказати наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що ТОВ «КІК АВТО» занижено задекларованих показників у рядку 03 Декларації «Інші доходи», чим порушено п.п. 135.5.4. п.135.5 ст. 135 ПК України. Дане твердження Броварської ОДПІ ґрунтується на тому, що на їх думку ТОВ «КІК АВТО» в період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р. оформлював первинні документи своїм покупцям ТОВ «МОЛЛ-СЕРВІС», ТОВ «Броварське територіальне об’єднання капітального будівництва» та ТОВ «ТРЕЙД-ЛАБ» без фактичного здійснення господарської операції, оскільки не мають необхідні умови для ведення господарської діяльності. Відповідач вважає, що здійснення покупцями передоплати за товар, підтверджує реальність здійснення ТОВ «КІК АВТО» своєї фінансово-господарської діяльності та наявність у нього для цього необхідних умов (чисельність працюючих, складські приміщення, офісне приміщення тощо) відповідач вважає, що правочини укладені між ТОВ «КІК АВТО» та ТОВ «МОЛЛ-СЕРВІС», ТОВ «Броварське територіальне об’єднання капітального будівництва» і ТОВ «ТРЕЙД-ЛАБ» є нікчемними, а кошти отримані ТОВ «КІК АВТО» від зазначених покупців, як оплата за товар, вважати безповоротною фінансовою допомогою.

Також відповідач вважає, що оформлення ТОВ «КІК АВТО» первинних документів щодо реалізації товарів своїм покупцям ТОВ «МОЛЛ-СЕРВІС», ТОВ «Броварське територіальне об’єднання капітального будівництва» та ТОВ «ТРЕЙД-ЛАБ» за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р. є таким, що суперечить нормам ЦК України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків, а отже всі правочини укладені між ТОВ «КІК АВТО» та указаними вище підприємствами-покупцями у зазначений період в силу ст. 216 ЦК України є нікчемними.

Як вбачається з матеріалі справи, між продавцем ТОВ «КІК АВТО» та покупцями ТОВ «МОЛЛ-СЕРВІС», ТОВ «Броварське територіальне об’єднання капітального будівництва» і ТОВ «ТРЕЙД-ЛАБ» укладено договори купівлі-продажу товарів. Згідно умов та на підставі даних договорів покупцями здійснено попередню оплату за товар, що підтверджується реєстром банківських виписок. На підставі здійсненої попередньої оплати за товар ТОВ «КІК АВТО» виписало покупцям податкові накладні. Передача товару згідно умов договору відбувалась за базисом поставки EXW (що у відповідності до міжнародних правил Інкотермс 2010 означає - продавець виконує своє зобов'язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі і т.п.). Зокрема, він не відповідає за навантаження товару…), а отже здійснена на складі ТОВ «КІК АВТО» після отримання від покупців попередньої оплати, що підтверджується належним чином оформленими та підписаними сторонами видатковими накладними.

Судом встановлено, що договори укладені між ТОВ «КІК АВТО» та покупцями не визнані у встановленому законом порядку недійсними, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване і неправомірне формування і сплату ТОВ «КІК АВТО» податкових зобов’язань з податку на прибуток.

Відповідно до ст. 187 ПК України право на віднесення сум податку до податкових зобов’язань виникає у разі здійснення операцій з продажу товарів. Датою виникнення права ТОВ «КІК АВТО» на віднесення сум податку до податкових зобов’язань вважається: дата тієї події, що відбулася раніше, яка в випадку ТОВ «КІК АВТО» – це дата зарахування коштів від покупців на банківський рахунок платника податку (продавця) як оплата товарів.

Отже, ТОВ «КІК АВТО» задекларовано та сплачено податкові зобов’язання та податок на прибуток без будь – яких порушень податкового законодавства. Більш того, Броварською ОДПІ не наведено жодних доказів того, що на момент складання податкових накладних ТОВ «КІК АВТО» не було зареєстровано як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мало права видавати податкові накладні. Також Броварською ОДПІ не наведено жодних доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти ТОВ «КІК АВТО» не були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мали права отримувати податкові накладні та формувати податковий кредит.

Судом встановлено, що товари ТОВ «МОЛЛ-СЕРВІС», ТОВ «Броварське територіальне об’єднання капітального будівництва» та ТОВ «ТРЕЙД-ЛАБ» у продавця ТОВ «КІК АВТО» отримувались керівниками даних підприємств особисто, а тому видаткові накладні підписано керівником відповідного покупця особисто і його підпис скріплено печаткою.

За умовами спірного правочину товар отримувався покупцями на умовах EXW (що у відповідності до міжнародних правил Інкотермс 2010 означає - продавець виконує своє зобов'язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі і т.п.). Зокрема, він не відповідає за навантаження товару…), а отже він отримувався покупцями самостійно на складі позивача після отримання від першого попередньої оплати.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Проте, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, необхідні наступні документи: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу. Наявність товарно-транспортної накладної вимагається від водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Також, зауважуємо, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та Закон України «Про автомобільний транспорт» не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Окрім того, податкове законодавство не передбачає обов'язкову наявність ТТН як форми бухгалтерської звітності під час формування податкових зобов’язань та валових доходів при продажу ТМЦ, вона є супровідним документом на підтвердження перевезення товару та не містить в собі контрольної звітності під час визначення підприємством показників за здійсненими господарськими операціями.

Стосовно тверджень про те, що покупці позивача на час здійснення правочинів не були платниками ПДВ також не знаходить свого підтвердження.

Відтак, згідно Акту перевірки, фінансово - господарських документів, які містяться в матеріалах справи та даних ЄДР платників ПДВ в’ючаться що:

- Взаємовідносини позивача з ТОВ «МОЛЛ-СЕРВІС» припинились в листопаді 2011 року, а свідоцтво платника ПДВ за ініціативою податкової анульовано останньому 27.12.2011 року,

- Взаємовідносини позивача з ТОВ «Броварське територіальне об’єднання капітального будівництва» припинились в жовтні 2011 року, а свідоцтво платника ПДВ за ініціативою податкової анульовано останньому в 13.12.2011 року,

- Взаємовідносини позивача з ТОВ «ТРЕЙД-ЛАБ» припинились в квітні 2012 року, а свідоцтво платника ПДВ за ініціативою податкової анульовано останньому 05.07.2012 року.

Як вже зазначалося, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та відповідачами є нікчемними. Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що одним із основних видів діяльності позивача є імпорт і продаж автозапчастин.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними, та на день судового розгляду справи сторони правочину є правоздатними і перебувають в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Окрім того, на час укладення і виконання правочинів контрагент позивача був платником податку на додану вартість, а в акті перевірки та в запереченнях відповідача немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість покупців були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладення чи виконання правочину.

На підтвердження своєї позиції відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими.

А тому, факт наявності інформації в автоматизованих базах даних та службових документах податкового органу про відсутність платників податків за юридичними адресами не може бути підставою для висновків про неправомірне формування позивачем податкових зобов’язань, якщо така адреса відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також за умови вірно заповнених всіх інших реквізитів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану. Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Так, наявні в матеріалах справи податкова накладна, видаткова накладна, договір та платіжні документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Суд вважає, що правочини, укладені між ТОВ «КІК АВТО» та ТОВ «МОЛЛ-СЕРВІС», ТОВ «Броварське територіальне об’єднання капітального будівництва» і ТОВ «ТРЕЙД-ЛАБ» відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об’єктивно засвідчують здійснення зазначеної господарської діяльності між підприємствами, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин, сплатою коштів за товар, прийомом-передачею товару тощо. А, що стосується твердження Броварської ОДПІ, що взаємовідносини між ТОВ «КІК АВТО» та ТОВ «МОЛЛ-СЕРВІС», ТОВ «Броварське територіальне об’єднання капітального будівництва» і ТОВ «ТРЕЙД-ЛАБ» є фіктивними, то при цьому доказом наявності злочинного умислу, може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі. А тому, формування і сплата ТОВ «КІК АВТО» податкових зобов’язань є правомірним, і дана сума сформована, задекларована і сплачена останнім без будь – яких порушень податкового законодавства.

Таким чином, валові витрати позивача сформовані правомірно, а тому податкове повідомлення-рішення від 26.05.2014 р. №0005162204 винесено протиправно, а тому має бути скасовано.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 94, 128, 158-163, 167, 2442 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2.Визначити протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 26.05.2014 р. №0005162204.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 липня 2014 р.