Ухвала суду № 39870106, 15.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 року м. Київ К/800/49884/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постанову та ухвалуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 рокуу справі№ 2а/0470/9945/11за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Трансавтоматика»до третя особаДержавної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс Плюс»проскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року у справі № 2а/0470/9945/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекцієї у Кіровському районі міста Дніпропетровська від 20.06.2011 року форми «Р» № 0001272302 та № 0001282302.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 230, 215, 216, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.

З наданих документів вбачається, що в силу ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач підлягає заміні правонаступником Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «НВО «Трансавтоматика» з питань дотримання вимог податкового законодавства за серпень-вересень 2010 року по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Теплосервіс Плюс» Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська складено акт № 1246/23-2/20257178 від 03.06.2011 року, яким зафіксовано нікчемність правочинів, заниження податкових зобов'язань по ПДВ, заниження податку на прибуток.

На підставі акта перевірки відповідачем 22.06.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001272302, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 1 105 141,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 276 285,46 грн.; № 0001282302, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 401 869,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 100 467,44 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що доводи податкового органу, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, враховуючи наступне.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», порушення якого встановлено актом перевірки, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Аналогічну норму містить п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, що не підтверджені податковими накладними.

У відповідності до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Визначення поняття господарська діяльність наведено в п. 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно із п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності.

За нормами пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку включаються до валових витрат.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору поставки кабельно-провідникової продукції № Т-0011/10 від 23.06.2010 року, укладеного між ТОВ «Теплосервіс Плюс» та ТОВ «НВО «Трансавтоматика», підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах справи.

Придбаний товар був використаний в господарській діяльності ТОВ «НВО «Трансавтоматика», а саме: при здійсненні будівельно-монтажних робіт за замовленням ДП «Донецька залізниця» згідно із договором № Д/НКВ-101546/НЮ від 17.08.2010 року, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та підсумковими відомостями ресурсів.

Згідно із актами приймання-передачі кабелю на тимчасове збереження за вказівкою ТОВ «НВО «Трансавтоматика» тимчасове збереження кабелю здійснювало ТОВ «Донецьке БМУ зв'язку».

Крім того, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011 року у справі № 8/5005/11054/2011 за позовом ТОВ «НВО «Трансавтоматика» до ТОВ «Теплосервіс Плюс» про визнання договору поставки недійсним, п. 3.1 договору № Т-0011/10 від 23.06.10 року визнано недійсним, проте встановлено факт того, що за оспорюваним договором були проведені розрахунки та був поставлений обумовлений товар.

Судами обґрунтовано відхилено доводи податкового органу з огляду на те, що відсутність товарно-транспортних накладних в разі поставки товару постачальником на склад покупця-позивача не є беззаперечним доказом безтоварності операцій з поставки товарів, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилено посилання відповідача на висновки актів перевірки контрагентів позивача, в тому числі по подальшому ланцюгу постачання, оскільки вони не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком про задоволення вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із спірним контрагентом, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Замінити відповідач правонаступником Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекцієї у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 року у справі № 2а/0470/9945/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак