Ухвала суду № 39870105, 19.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року м. Київ К/800/45206/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Костенка С.І. Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року

у справі № 805/4196/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Юнион-углегазодобыча»

до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби,

Управління Державної казначейської служби України у м. Сніжному Донецької області

про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Юнион-углегазодобыча» (надалі також - позивач, МП «Юнион-углегазодобыча») звернулося до суду з адміністративним позовом до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (надалі також - відповідач-1, ДПІ) та до Управління Державної казначейської служби України у м. Сніжному Донецької області (надалі також - відповідач-2) про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка виникла на підставі податкової декларації за квітень 2010 року в розмірі 563731 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Юнион-углегазодобыча» задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Юнион-углегазодобыча» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість, яка виникла на підставі податкової декларації за квітень 2010 року в розмірі 563731 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2014 року апеляційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року у справі № 805/4196/13-а - без змін.

Відповідач-1 в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі також - Закон № 168/97-ВР, чинний на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

За приписами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20 травня 2010 року позивачем було подано до ДПІ податкову декларацію за квітень 2010 року, якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Разом з тим, також було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 1424046 грн., розрахунок суми бюджетного відшкодування, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів, довідку щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідачем було відшкодовано частково суму податку на додану вартість в розмірі 860315 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

З 1 липня 2010 року по 14 липня 2010 року ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалась за період жовтень, листопад 2009 року, січень-березень 2010 року, за наслідками якої складено акт від 19 липня 2010 року № 527/23-32457909, в якому зроблено висновки про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2010 року № 0000372342/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 563731 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року по справі № 2а-24129/10/0570 позов ТОВ «МП «Юнион-углегазодобыча» до ДПІ про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 липня 2010 року № 0000372342/0 та зобов'язання вчинити певні дії, позовні вимоги задоволені частково: визнано недійсним та скасовано повідомлення-рішення від 20 липня 2010 року 0000372342/0. У задоволенні позовної вимоги в частині зобов'язання податкового органу надати відділенню Державного казначейства України у Донецькій області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 травня 2012 року по справі № 2а-24129/10/0570 апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України (№ К/9991/39898/12) від 22 червня 2012 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 24 травня 2012 року.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (який набрав чинності на час набрання законної сили судовим рішенням) у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Так, з огляду на те, що за змістом підпункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що закінчення процедури судового оскарження слід пов'язувати саме з часом набрання рішенням суду законної сили.

За приписами пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

ДПІ, в дотримання положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано доказів виконання вимог пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, а саме звернення до органу Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду, з висновком із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, у зв'язку із чим сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість не була перерахована органом Державного казначейства України на розрахунковий рахунок позивача.

За таких обставин, з урахуванням наведених положень законодавства та встановлених обставин на підставі доказів, що містяться у справі, оцінка яким надана з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли юридичного правильного висновку про те, що ДПІ допущено протиправну бездіяльність та порушені права та законні інтереси позивача підлягають поновленню шляхом стягнення з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 563731 грн.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.І. Костенко

М.В. Сірош