Ухвала суду № 39870087, 15.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2014 р. м. Київ К/800/21094/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Покровська Т.І., Оксененко Н.С. Галик О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2014 року Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 рокуу справі№ 826/20147/13-аза позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Сузір'я»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2014 року у справі № 826/20147/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 09.12.2013 року № 0000272202 та від 28.11.2013 року № 0000391702.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 1, 29, 31 Закону України «Про страхування, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. п. 137.4 ст. 137, пп. 156.1.1 п. 156.1 ст. 156, пп. пп. 168.1.2, 168.1.5 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки ПАТ «СК «Сузір'я» з питань дотримання вимог податкового, валютного на іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року складений акт від 11.11.2013 року № 2246/26-58-22-02-18/22891956, яким зафіксовано порушення ст. ст. 1, 29, 31 Закону України «Про страхування», пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203, ст. 216 Цивільного кодексу України, п. 137.14 ст. 137, пп. 156.1.1 п. 156.1 ст. 156 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в сумі 4 596 922,00 грн.; ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства, взаємовідносин із страхувальниками (перелік наводиться в додатку) є нікчемними і в силі ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та спрямовані на надання податкової вигоди для страхувальників на суму 55 105 018,00 грн. (перелік додається) з метою штучного формування валових витрат; пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.1.5 п. 168 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині несвоєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб у липні 2011 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 28.11.2013 року № 0000391702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, в розмірі 1 098,11 грн.; від 09.12.2013 року № 0000272202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій на загальну суму 5 880 955,00 грн., в тому числі за основним платежем - 4 596 922,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 284 033,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 28.11.2013 року № 0000391702, оскільки підпункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України доповнено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набрав чинності 06.08.2011 року, у зв'язку з чим посилання відповідача на порушення ПАТ «СК «Сузір'я» цієї норми Податкового кодексу України є необґрунтованим.

На момент сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб на дивіденди, тобто станом на 04.07.2011 року, приписами пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України встановлено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ «СК «Сузір'я» було 04.07.2011 року виплачено дивіденди, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових касових ордерів та сплачено податок на доходи фізичних осіб, про що свідчить копія виписки по особовому рахунку, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 28.11.2013 року № 0000391702 підлягає скасуванню.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, за 2011 рік позивачем укладено 1268 договорів страхування, а в 2012 році - 1061 договір страхування з фізичними та юридичними особами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи договори страхування з КП «Бучатепломережа», ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна», ТОВ «Тетрада», ПАТ «КБ «Хрещатик», ПрАТ «УХЛ-МАШ», а також подані на підтвердження їх реальності платіжних доручень та банківських виписок, суд дійшли висновку про безпідставність посилання податкового органу про нікчемність укладених позивачем з юридичними та фізичними особами договорів, оскільки договори набрали чинності з моменту надходження на рахунок страхувальника страхового платежу. Доказів невиконання договірних зобов'язань перед страхувальниками Відповідачем надано не було, оскільки відсутність настання страхового (страхових) випадку (випадків) не можуть свідчити про нікчемність укладених ПАТ «СК «Сузір'я» договорів.

Відповідно до ч. 14 ст. 30 Закону України «Про старування» суд вірно наголосив на тому, що у випадку, якщо страхова сума за окремим предметом договору страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного капіталу і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що станом на 01.01.2011 року ліміт власного утримання за окремим предметом договору страхування у позивача складав 3 021 400,00 грн., тобто, страхові суми, які перевищували вказаний ліміт, повинні бути перестраховані.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про страхування» перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання зазначених вимог позивачем укладено договори перестрахування з ПАТ «СК «Прогрес-Фонд», ПрАТ «СК «Дніпроінмед», ПАТ «СК «Сяйво» та ТДВ «СК «Відродження України» мають реальний характер та відповідають вимогам законодавства.

Зазначені контрагенти зареєстровані як юридичні особи згідно з чинним законодавством, зареєстровані Нацкомфінпослуг, що підтверджується відповідними свідоцтвами, мають ліцензії на провадження страхової діяльності за ризиками, які перестраховувались та мають право на провадження діяльності з перестрахування.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що укладені товариством у спірному періоді договори страхування мають реальний характер, а доводи податкового органу щодо їх нікчемності спростовуються матеріалами справи, і, як наслідок, у позивача були наявні правові підстави для укладення договорів перестрахування, колегія суддів погоджується з висновком судів про правомірність застосування платником 3% ставки податку на прибуток підприємств, визначену пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 151.2.1 п. 151.2 ст. 151 Податкового кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що навіть встановлення факту взаємовідносин позивача або його контрагентів з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ПАТ «СК «Сузір'я», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що висновок відповідача про фінансові операції позивача з виведення грошових коштів через операції з цінними паперами та подальшого формування за рахунок таких цінних паперів резервів спростовуються матеріалами справи, оскільки позивач не формував страхові резерви (технічні резерви) за рахунок цінних паперів (акцій, облігацій, іпотечних сертифікатів).

Доводи касаційної скарги щодо нікчемності договорів страхування та перестрахування викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року у справі № 826/20147/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак