Ухвала суду № 39870086, 15.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2014 р. м. Київ К/800/59381/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Смірнова Н.В., Васильків С.Б. Гаргауна Я.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській областіна постанову та ухвалуМиколаївського окружного адміністративного суду від 22.04.2011 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 рокуу справі№ 2а-7385/10/1470за позовомДержавного підприємства «Дослідно-проектний центр кораблебудування»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєвапровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.04.2011 року у справі № 2а-7385/10/1470, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 09.06.2006 року № 0005322370/0 та № 0005332370/0.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 6.2, 6.5 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.

Справа в касаційному порядку переглядається повторно.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку за лютий 2006 року, складено акт № 90/23-700/14307618 від 02.06.2006 року, яким зафіксовано порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. п. 6.1, 6.2, 6.5 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за лютий 2006 року на 26 144,00 грн., за січень 2006 року на 1 428 355,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 54 740,00грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.06.2006 року № 0005322370/0, яким зменшено заявлену до відшкодування суму ПДВ за лютий 2006 року на 26 144,00 грн.; № 0005332370/0 яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 2 856 710,00 грн., в т. ч. 1 428 355,00 грн. основного платежу та 1 428 355,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що з боку позивача відсутні порушення Закону України «Про податок на додану вартість», про які йдеться в акті перевірки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, в січні 2006 року позивач здійснював експортні операції на загальну суму 7 546 195,91 грн. відповідно до договорів комісії № 3/110-Д від 04.08.2004 року та № 3/69-Д від 06.05.2005 року.

Договір комісії № 3/110-Д від 04.08.2004 року укладено з ДП ДК «Укрспецекспорт» ДГЗІФ «Укрінмаш», предметом договору комісії є зобов'язання комісіонера укласти та виконати від свого імені, в інтересах комітента, контракт з іноземним замовником на розробку, виготовлення і постачання документації енергетичної установки та загальнокорабельної документації великого надводного корабля. ДП ДК «Укрспецекспорт» ДГЗІФ «Укрінмаш» уклав контракт № МО81-04СSОС/JK010UR від 25.07.2004 року з іноземним замовником, предметом якого було виготовлення і постачання документації енергетичної установки та загальнокорабельної документації великого надводного корабля.

Договір комісії № 3/69-Д від 06.05.2005 року укладено з ДП ДК «Укрспецекспорт» ДГЗІФ «Укрінмаш», предметом договору комісії є зобов'язання комісіонера укласти та виконати від свого імені, в інтересах комітента та за його рахунок, контракт з іноземним замовником на розробку, виготовлення і постачання документації для ремонту корпусу і електромеханічної частини кораблів водотоннажністю близько 8000 тонн. ДП ДК «Укрспецекспорт» ДГЗІФ «Укрінмаш» уклав контракт № 05СSОС/JK002UR від 18.04.2005 року з іноземним замовником, предметом якого було виготовлення і постачання документації для ремонту корпусу і електромеханічної частини кораблів водотоннажністю близько 8000 тонн.

На виконання п. 3 Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 року № 1807, ДП ДК «Укрспецекспорт» ДГЗІФ «Укрінмаш» оформлено дозвіл Державної служби експортного контролю України за № 25475301 від 11.07.2005 року та дозвіл за № 25697002 від 01.12.05 року, згідно з яким «найменування та опис товару» - товари військового призначення (ТВП).

Експорт за вищевказаними договорами комісії засвідчений належним чином оформленими ВМД № 100000012/6/982039 від 19.01.2006 року та № 100000012/6/982032 від 19.01.2006 року із зазначенням найменування товару -«ТВП», відправник/експортер - Казенний дослідно-проектний центр кораблебудування.

З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення (ч. 4 ст. 86 Митного кодексу України).

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт); поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно із п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить « 0» відсотків до бази оподаткування.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач здійснив поставку товарів за межі митного кордону України (експорт товарів) відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», доводи податкового органу про порушення платником п. 6.2 цього Закону є необґрунтованими.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.04.2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 року у справі № 2а-7385/10/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені

статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак