Ухвала суду № 39870042, 17.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2014 р. м. Київ К/800/51229/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Розваляєвої Т.С.

Цуркана М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем Міністерства охорони навколишнього середовища України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова до Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем Міністерства охорони навколишнього середовища України про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року, позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова задоволено. Стягнуто з відповідача суму заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має науковий працівник на користь позивача в розмірі 48598, 36 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, український науково-дослідний інститут екологічних проблем Міністерства охорони навколишнього середовища України звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, Український науково-дослідний інститут екологічних проблем зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова на адресу відповідача направлялись повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, для відшкодування за період з лютого 2011 року по квітень 2013 року колишнім працівника позивача, яка склала 48598, 36 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в порушення ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року, відповідачем не погашено заборгованість з відшкодування різниці між сумою пенсій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» визначено правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку науково-технічної сфери, створює умови для наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку.

Відповідно до ст.24 вищевказаного Закону держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів. Різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом.

Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково - педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ і організацій та вищих навчальних закладів ІП-ІУ рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково - технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 року (надалі Порядок).

Згідно з п. 5 ст. 24 вищевказаного закону та ст. 2 "Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково - педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково - педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій", відповідно до Закону України "Про наукову і науково - технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленої на відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 372, підприємство повинно внести Пенсійному фонду України суму на покриття сум наукових пенсій.

Згідно з п. 9 Порядку № 372, різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3-8 цього Порядку.

Український науково-дослідного інститут екологічних проблем Міністерства охорони навколишнього середовища України відноситься до державних підприємств, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації на яких розповсюджується приписи вищевказаного Порядку.

Відповідно до вимог ч.8 Порядку у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку визначеному законодавством.

З матеріалів справи вбачається та судами досліджено, що відповідачем були отримані повідомлення управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова про необхідність сплати різниці між сумою пенсії, призначеної та виплаченої на підставі Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" за період з лютого 2011 року по квітень 2013 року колишнім працівника позивача, яка склала 48598, 36 грн.

Колегія суддів зазначає, що різниці між сумою пенсії, призначеної та виплаченої на підставі Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" за період з лютого 2011 року по квітень 2013 року колишнім працівника відповідача, яка склала 48598, 36 грн., не була сплачена останнім у встановлені строки, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення вказаної суми є обґрунтованими.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем Міністерства охорони навколишнього середовища України залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: