Ухвала суду № 39869991, 17.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2014 р. м. Київ К/800/4836/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Розваляєвої Т.С.

Цуркана М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та стягнення коштів.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано протиправним рішення управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому № 21391/06 від 24.10.2012 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4, кошти в сумі 1488 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім грн.), сплачених як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року змінено постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року. Абзац другий резолютивної частини постанови суду першої інстанції викладено в наступній редакції: "Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому Хмельницької області щодо відмови у вчиненні дій щодо повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля ZAZ TF698K, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2." В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року залишено без змін.

Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 26 липня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами було встановлено, що ОСОБА_4 23 травня 2012 року придбав автомобіль марки ZAZ TF698K, номер кузова НОМЕР_2, що підтверджується копією договору купівлі-продажу автомобіля № 614508-Y01568 від 23.05.2012 Відповідно меморіального ордеру № g012gm_310, позивач при реєстрації автомобіля в органах ДАІ сплатив до Пенсійного фонду України збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1488 грн. (3% вартості автомобіля).

19 жовтня 2012 року ОСОБА_4 звернуся до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому з вимогою про повернення сплачених коштів у розмірі 1488 грн. оскільки обов`язок сплати збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій відчуження легкових автомобілів не передбачений вимогами чинного законодавства.

Листом управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому від 24.10.2012 №21391/06 було відмовлено у поверненні коштів в зв'язку з тим, що органи Державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що сплачена позивачем сума збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі легкового автомобіля підлягає поверненню.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Пунктом 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено вичерпний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Натомість, відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на такі автомобілі, зокрема, шляхом їх купівлі, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Отже, на час виникнення спору положення Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій суперечили вимогам Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» у частині регулювання правовідносин зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 (пункт 5), зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

З урахуванням наведеного та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні цього спору пріоритетними є норми Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26 лютого 2013 року №21-29а13.

Колегія судів апеляційної інстанції дійшла вірних висновків, що при вирішенні спору по суті судом першої інстанції не було враховано, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень його компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії. Саме вони мають вплив на його права та інтереси.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, зі змінами та доповненнями, основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; внесення пропозицій Міністру щодо формування державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів; забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою; виконання інших завдань, визначених законами України та покладених на Пенсійний фонд України Президентом України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про визнання протиправними дії відповідача та правомірність повернення сплаченого судового збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги висновків апеляційного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: