Ухвала суду № 39869909, 09.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2014 р. м. Київ К/800/2595/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду 14.10.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 у справі №816/5484/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду 14.10.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.09.2013 №0005652202/371, від 06.09.2013 №0005672202/372, від 06.09.2013 №0005672202/373, від 06.09.2013 №0000322205/374.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано відсутністю порушень позивачем вимог податкового чи валютного законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області 08.01.2014 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 28.01.2014 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду 14.10.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.4 та 198.6 статті 198, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2 та 138.4, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статей 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», статей 7, 9, 69, 86, 138 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 1025221,00грн.; пунктів 198.3, 198.4 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 882243,00грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 90949,00грн.; статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні експортних контрактів від 20.06.2012 №7612/121084/с з ЗАТ «Гомелевський вагонобудівельний завод», Республіка Білорусь - порушення строку оплати за поставлені вагонокомплекти в сумі 820845,00 дол. США з простроченням на 6 днів, та від 15.06.2006 №5006/0241 с СЗАТ «Могілевський вагонобудівельний завод», Республіка Білорусь - порушення строку оплати по утриманню конструкторської документації на піввагон в сумі 8500,00 дол. США з простроченням на 1 день.

За результатами перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією складено акт від 20.08.2013 №1357/16-03-22-01-08/05763814 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.09.2013 №0005652202/371, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1281526,25 грн. (в тому числі за основним платежем 1025221,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 256305,25грн.), від 06.09.2013 №0005662202/372, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 90949,00грн., від 06.09.2013 №0005672202/373, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 882243,00грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 220560,75грн., від 06.09.2013 №0000322205/374, яким позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД в розмірі 118302,06грн.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про відсутність факту передачі товарів (послуг) по правочинах, здійснених позивачем з ПП «Таір-1», ТОВ «МВС» «Зевс», ТОВ «НПО Днепромаш», ТОВ «ТД Евротех», ТОВ «Ітєу», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Нова лінія», ТОВ «Кредере», ТОВ «Промснаб», ТОВ «НПП «Алкар», ПП «Восток-плюс ЛТД», ТОВ «Запоріжпромтехнологія», ТОВ «Транс ком логістик», ТОВ «Баст Трейд», ПП «Салфіт», ТОВ «ЗЗМС», ТОВ «Сокол», ПП «Пластик», ТОВ НВКФ «Вест-Пром», ТОВ «Спецфрезінструмент», ТОВ «Досс інструмент України», ПП «Фірма «Рембудсервіс», ПП «Деметра» та ТОВ «Сталькомплект ЛТД», а також висновок про безпідставне включенню позивачем до складу витрат суми витрат з надання послуг з випробування електропотягів, які призвели до отримання збиткового фінансового результату, та висновок про недотримання термінів розрахунків в іноземній валюті при проведенні експортних операцій з ЗАТ «Гомельський вагонобудівний завод», Республіка Беларусь та СЗАТ «Могилевський вагонобудівний завод».

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, позивачем надано: видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, специфікації, накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, шляхові листи, талони замовника, рахунки на оплату, заявки, акти надання послуг, рахунки на оплату по замовленню, акти здачі-прийняття робіт, транспортування товару придбаного у контрагентів та здійснення оплати за отриманий товар та надані послуги підтверджуються рахунками на товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, подорожніми листами службового легкового автомобіля та платіжними дорученнями. На підтвердження оприбуткування придбаного товару позивачем суду надано прибуткові ордери.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи вищезазначене, слід погодитися з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентами, що свідчить про правомірність віднесення ним до складу витрат та податкового кредиту витрат на придбання товарів та послуг у контрагентів.

Судами встановлено, що між позивачем (постачальник) та ДП «Донецька залізниця» (покупець) було укладено договір на постачання двосистемних дев'ятивагонних електропоїздів для міжрегіональних пасажирських перевезень №Д/Л-112469/ 1 НЮ, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити двосистемні дев'ятивагонні електропоїзди для міжрегіональних пасажирських перевезень за цінами згідно специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Підпунктом 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України встановлено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

Судами встановлено, що з метою виконання умов договору укладеного з ДП «Донецька залізниця» позивачем було розроблено технічну документацію та виготовлено два дослідні електропоїзди. З метою проведення приймання уповноваженою міжвідомчою Державною комісією електропоїздів та отримання дозволу на їх серійне виготовлення та експлуатацію ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» здійснено випробування вказаних електропоїздів.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що основною статутною діяльністю позивача є виготовлення вагонів різних моделей, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивач правомірно відніс до складу витрат послуги по проведенню випробувань двох міжрегіональних двосистемних електропоїздів.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 06.09.2013 №0005652202/371, від 06.09.2013 №0005672202/372, від 06.09.2013 №0005672202/373 є правильним.

Вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 06.09.2013 №0000322205/374, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ЗАТ «Гомельський вагонобудівельний завод», республіка Білорусь було укладено контракт від 20.06.2012 №7612/121084/с на поставку продукції виробничо-технічного призначення.

Позивач звернувся до господарського суду Гомельської області з позовною заявою про стягнення з контрагнета-боржника ЗАТ «Гомельський вагонобудівельний завод» суми боргу та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Ухвалою господарського суду Гомельської області від 20.12.2012 провадження по справі відкрито.

Рішенням господарського суду Гомельської області від 02.04.2013 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ЗАТ «Гомельський вагонобудівельний завод» на користь ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» пені в сумі 10389,74 дол. США та 23854,04 дол. США по відшкодуванню витрат по держмиту.

Судами встановлено, що заборгованість ЗАТ «Гомельський вагонобудівельний завод» перед ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» була повністю погашена до прийняття господарським судом Гомельської області рішення від 02.04.2013, а граничний термін надходження валютної виручки по контракту настав 23.12.2013.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги статей 1 та 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а податковим органом протиправно було нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань на підставі податкових повідомлень-рішень від 06.09.2013 №0005652202/371, від 06.09.2013 №0005672202/372, від 06.09.2013 №0005672202/373, від 06.09.2013 №0000322205/374 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду 14.10.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 у справі №816/5484/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв