Ухвала суду № 39869902, 03.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2014 р. м. Київ К/9991/18678/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Мосійчук І.М.

представника позивача Богатеренко О.В.

представника відповідача Вдовенка К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012

у справі № 2а-19072/10/2670

за позовом Державної акціонерної холдингової компанії «Артем»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень

ВСТАНОВИВ:

Державна акціонерна холдингова компанія «Артем» (далі по тексту - позивач, ДАХК «Артем») звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003512309/0 від 12.05.2010, №0006202309/0 від 17.08.2010, №0006202309/1 від 17.08.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Край сервіс» та ТОВ «Лайтіла», за результатами якої складено акт №325/35-30/14307699 від 07.04.2010.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 4825260,00 грн.

На підставі висновку акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003512309/0 від 12.05.2010, яким визначено ДАХК «Артем» податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 4825260,00 грн. за основним платежем та 2412630,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.08.2010 №0003512309/1, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 4825260,00 грн. за основним платежем та 2412630,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0006202309/0, яким визначено позивачу зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 2412630,00 грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що 21.02.2008 між позивачем та TOB «Лайтіла» було укладено договір доручення №392/103, згідно якого повірений зобов'язаний був за винагороду від імені і за рахунок позивача виконати юридичні дії з організації переддоговірної роботи та укласти договори на виконання робіт по передпродажній підготовці виробів підприємства.

На виконання умов вказаного договору позивачем було перераховано попередню оплату на рахунок TOB «Лайтіла» в сумі 21348260,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

У зв'язку з невиконанням TOB «Лайтіла» взятих на себе зобов'язань позивач надіслав листа від 22.07.2008 №17-1708 про розірвання договору доручення та вимогу щодо сплати 21348260,00 грн.

02.10.2008 позивачем до TOB «Лайтіла» була надіслана претензія №17-2163 з вимогою повернути попередню оплату в розмірі 21348260,00 грн. Претензія позивача залишена без реагування та задоволення.

В подальшому, 14.10.2008 позивачем було укладено з TOB «Край Сервіс» договір №102/08 про відступлення права вимоги, згідно якого позивач передав, а TOB «Край-Сервіс» прийняло на себе право вимоги, що належить позивачу, і стало кредитором за договором доручення №392/103 від 20.02.2008, укладеним між позивачем та TOB «Лайтіла».

На виконання умов договору TOB «Край-Сервіс» перерахувало на рахунок позивача 21348260,00 грн. платіжними дорученнями.

Тобто позивачу було повернуто суму передоплати в розмірі 21348260,00 грн., зобов'язання за якою не було виконано TOB «Лайтіла».

Що ж стосується твердження відповідача, що 21348260,00 грн., які позивач отримав від TOB «Край-Сервіс» повинні бути включені до складу валових доходів в І кварталі 2009 року на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то судами вірно зазначено наступне.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових доходів підприємства - платника податку на прибуток включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з п. 12.3 та п. 12.4 цього Закону.

До валового доходу підприємства - платника податку на прибуток включаються лише ті погашені дебітором суми, які були попередньо віднесені підприємством - кредитором до валових витрат ( п. 12.3, п. 12.4 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

При здійсненні позивачем передоплати TOB «Лайтіла» в І - II кварталі 2008 року на суму 21348260,00 грн. підприємством не збільшувались валові витрати в декларації за І квартал та І півріччя 2008 року, а отже, у підприємства відсутні обов'язки для збільшення валового доходу на суму повернутої дебіторської заборгованості від TOB «Край-Сервіс» у сумі 21348260,00 грн. в декларації за І квартал 2009 року.

Тобто, в результаті співставлення сум в рядку 11 «Прибуток що підлягає оподаткування», отримується база оподаткування, що дорівнює нулю.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров