Ухвала суду № 39869898, 09.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2014 р. м. Київ К/800/48978/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 у справі №2а/1570/5404/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторсировина» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторсировина» (далі - ТОВ «Вторсировина», позивач) до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області, відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області 27.08.2012 №0003502301 та №0003492301.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що висновок податкового органу щодо нікчемності укладених правочинів є неправомірним, оскільки первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість із порушенням норм податкового законодавства.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області 26.09.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 14.11.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, частини першої та частини п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 31.07.2012 по 06.08.2012 посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вторсировина» з питань взаємовідносин з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Ойл» (далі - ТОВ «Приват-Ойл») за період з 01.10.2010 по 31.12.2010, за результатами якої податковим органом складено акт №568/22/32272071 від 13.08.2012.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.08.2012 №0003502301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 211226,00грн. - за основним платежем та 52806,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0003492301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 264032,00грн. - за основним платежем та 66008,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для визначення ТОВ «Вторсировина» податкових зобов'язань став висновок відповідача про порушення останнім вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок заниження позивачем податку на додану вартість в грудні 2010 року на суму 211226,00грн., вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок заниження позивачем податку на прибуток підприємств за четвертий квартал 2010 року на суму 264032,00грн. До того ж, на думку податкового органу, відповідно до частини першої та частини п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, правочини, укладені між ТОВ «Вторсировина» та ТОВ «Приват-Ойл» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб та мають ознаки нікчемності. При цьому, податковий орган виходив з неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Приват-Ойл», з огляду на фіктивність даних фінансово-господарських операцій, що свідчить про укладання угод без настання реальних наслідків.

Законодавець дозволяє платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, однак при цьому наголошує на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведеного вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому продавцями товару первинних документів, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата податку на додану вартість продавцям у складі вартості товару є достатніми підставами для визначення податкового кредиту при реальному проведенні господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Приват-Ойл» 22.11.2010 було укладено договір поставки №2-22/11/10 відповідно до умов якого останній поставляє та передає у власність позивачу продукцію виробничо-технічного призначення, харчові добавки та кондитерські вироби, що підтверджується податковими накладними та видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, на поставку позивачу паперової тари на загальну суму 425354,78грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 94559,12грн.

Отриманий за вказаним договором товар (паперова тара), позивачем було списано на переробку, про що складено акти списання. Згідно вказаних актів списання, отриману від ТОВ «Приват-Ойл» паперову тару позивачем було розібрано, відсортовано та спресовано, у зв'язку з чим утворилась макулатура, яку в подальшому було реалізовано ТОВ «Вторсировина» своїм контрагентам ЗАТ «Дніпровторма» та ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат».

Також, 10.12.2010 між ТОВ «Приват-Ойл» та позивачем було укладено договір купівлі-продажу №3-10/12/10, згідно з умовами якого останній купує у ТОВ «Приват-Ойл» Пресс пакетувальний Y81-250D за ціною 700000,00грн., в тому числі податок на додану вартість уі розмірі 116666,67грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 16.12.2010, податковою накладною №121605 від 16.12.2010 та видатковою накладною №РП-121605 від 16.12.2010 на зазначену суму та вказаний товар.

В подальшому, отриманий Пресс пакетувальний Y81-250D, походження якого підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №Вт-0000009 від 20.12.2010 на підставі розпорядження №18/о від 17.12.2010 з метою введення в експлуатацію оглянуто, та зроблено висновок, що вказаний об'єкт в задовільному стані та може використовуватися для пересування брухту.

Враховуючи зазначене, досліджені в процесі розгляду справи документи підтверджують реальність та товарність фінансово-господарських відносин між позивачем та його контрагентом за вище вказаними договорами.

Крім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Приват-Ойл» щодо підтвердження господарських відносин останнього із платниками податків за період з 01.10.2010 по 30.06.2011, оскільки дані обставини не є підставою для позбавлення ТОВ «Вторсировина» права на формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, так як невиконання своїх податкових зобов'язань однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

До того ж, при здійсненні господарських операцій з контрагентом ТОВ «Приват-Ойл», останнє було зареєстроване як платник податків та як юридична особа.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 09.09.2008 у справі №21-500во08, від 01.06.2010 у справі №21-573во10, постанові від 31.01.2011. Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Більш того, вищезазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03).

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку ТОВ «Вторсировина» та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Тобто, вищенаведеним спростовується позиція податкового органу, що полягає у переконаності в штучному створенні документообігу задля імітації господарських операцій, які дають право позивачу на формування сум податкового кредиту та реалізацію права на бюджетне відшкодування.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв