Рішення № 39868823, 15.07.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" липня 2014 р. Справа № 906/576/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача: Гаєвий О.О. - дов. від 03.01.2014р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (м.Гадяч, Полтавська область)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 49437,13 грн.

Позивач подав позов про стягнення з відповідача 49437,13грн., з яких 29434,08грн. основного боргу; 3175,33 грн. пені; 5708,68 грн. 20% річних, 11119,05грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду від 07.05.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.05.2014р.

Ухвалою господарського суду від 26.05.2014р. розгляд справи відкладено на 01.07.2014р.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2014р. продовжено строк розгляду спору у справі до 22.07.2014р. включно та відкладено розгляд справи на 15.07.2014р.

На адресу господарського суду 10.07.2014р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 48413,20грн., із яких 25434,08грн. основного боргу, 4347,72грн. пені; 7512,36грн. 20% річних, 11119,05грн. штрафу.

Згідно приписів ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив, що позивачем зменшено розмір основного боргу та збільшено розмір нарахованих штрафних санкції. Вказані дії позивача не суперечать чинному законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, у зв'язку з чим прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог. Вирішення спору відбувається в межах поданих змін.

Представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив стягнути з відповідача 25434,08грн. основного боргу, 4347,72грн. пені; 7512,36грн. 20% річних, 11119,05грн. штрафу.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

До суду повернулись копії ухвал суду, яка направлялась рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2 та на фактичну адресу: АДРЕСА_3, із відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.05.2014р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 34).

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Отже, судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Вирішення спору здійснюється за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.09.2011р. між ТОВ "Білогір'я молокопродукт" (постачальник/позивач) та ФОП ОСОБА_2 укладено договір поставки №463/11-БМ (а.с. 9-12), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується у встановлений договором строк передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього плату на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 111190,58грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 14-15).

Згідно п. 5.5. договору передбачено, що оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Покупець сплачує постачальнику вартість товару за відповідною накладною протягом 14 календарних днів з дати поставки.

Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково, оплативши 85756,50грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 16-32, 62) та карткою рахунку (а.с. 13).

Станом на час розгляду справи має місце заборгованість у розмірі 25434,08грн.

Пунктом 9.3. договору сторони погодили, що за порушення зобов'язань з оплати товару покупець без попередньої письмової вимоги постачальника сплачує пеню, на підставі ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % річних від суми боргу за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати (зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника). Розмір пені, передбачений цією статтею, у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

У відповідності до умов п. 9.3. договору відповідачу за неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховано 4347,72грн. пені та 7512,36грн. 20% річних.

Відповідно п. 5.5. договору, якщо покупець не оплатив вартість товару протягом 20 днів і більше з моменту виникнення боргу, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10 % від суми боргу.

Згідно п. 5.5. договору позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 11119,05грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення учасника судового процесу, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Нормою ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу товару, що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача, та факт лише часткового виконання договірних зобов'язань відповідачем.

Тому, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 25434,08грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок штрафу в розмірі 11119,05грн., нарахування якого здійснено у розмірі 10 % у зв'язку з простроченням відповідачем оплати товару протягом 20 днів і більше з моменту виникнення боргу, господарський суд встановив, що його нараховано арифметично вірно, відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.

Як вбачається з розрахунку, позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 4347,72грн. та 20 % річних в розмірі 7512,36грн. за період з 28.06.2013р. по 16.04.2014р.

Перевіривши розрахунок пені та 3 % річних, із врахуванням вихідних даних позивача, суд встановив, що правомірними за вказаний період є нарахування 4321,90грн. пені та 6542,33грн. 20 % річних.

Таким чином, 25,82грн. пені (4347,72грн. - 4321,90грн.) та 970,03грн. 20 % річних (7512,36грн. - 6542,33грн.) заявлені позивачем безпідставно, а тому в їх задоволенні суд відмовляє.

З огляду на викладене, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 25434,08грн. основного боргу, 11119,05грн. 10 % штрафу, 4321,90грн. пені та 6542,33грн. 20 % річних.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Леніна, 82, оф. 23, ідентифікаційний код 33707592)

- 25434,08 грн. основного боргу;

- 11119,05 грн. 10 % штрафу;

- 4321,90 грн. пені;

- 6542,33 грн. 20 % річних;

- 1789,42 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.07.14

Суддя Сікорська Н.А.

Друк. :

1 - до справи

2 - позивачу (30200, Хмельницька область, Білогірський район, смт. Білогір'я, вул. Миру, 3 А) (рек. з пов.)

3 - відповідачу (АДРЕСА_2) (рек. з.пов)