Постанова № 39867801, 22.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р.Справа № 916/1103/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням голови суду № 1192 від 16.06.2014р.)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача:

- Зязюн І.В. довіреність № 12 від 08.01.14р. (в судових засіданнях від 01.07.14, від 22.07.14)

від відповідача:

- ОСОБА_2 паспорт серія НОМЕР_2 від 28.11.02р. (в судових засіданнях від 01.07.14, від 22.07.14)

- ОСОБА_3 довіреність № б/н від 16.05.14р. (в судовому засіданні від 01.07.14)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Теплові мережі "Ізмаїлтеплокомуненерго"

на рішення господарського суду Одеської області від 08.07.2013 р.

по справі № 916/1103/13

за позовом Комунального підприємства „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" (далі по тексту КП «ТМ «Ізмаїлтеплокомуненерго»)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту ФОП ОСОБА_2)

про стягнення 4 548,87 грн.

В С Т А Н О В И В :

23.04.2013р. КП «ТМ «Ізмаїлтеплокомуненерго») звернулося до господарського суду Одеської області із позовом, у якому посилаючись на неналежне виконання ФОП ОСОБА_2 свого зобов'язання, визначеного у частині 6 ст.19 Закону України про теплопостачання» та ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, просив суд стягнути з відповідача 4548,87 грн. вартості теплової енергії, поставленої відповідачу в опалювальні періоди в 2009-2012 роках, та судовий збір у сумі 1720,5 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.07.2013 р. (суддя Никифорчук М.І.) позов згідно із резолютивною частиною вказаного рішення задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 4548,87 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію із розстрочкою стягнення цієї заборгованості на шість місяців рівними частинами. В решті позову відмовлено.

Як вбачається із змісту оскарженого рішення суду 1 інстанції заборгованість у сумі 4548,87 грн. у повному обсязі стягнута з відповідача, тобто позов фактично задоволено у повному обсязі. При цьому суд 1 інстанції помилково зазначив у рішенні про відмову у задоволенні решті позову, оскільки фактично звільнивши відповідача від сплати судового збору на підставі ст.8 Закону України «Про судовий збір», відмовив у стягненні з відповідача судового збору, який суд 1 інстанції помилково зазначив як частину позову.

Стягуючи з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у спірний період, суд 1 інстанції виходив з того, що позивач довів належними доказами факт постачання теплової енергії відповідачу у спірний період на загальну суму 4548,87 грн. і обов'язок останнього відповідно із ст.19 Закону України про теплопостачання» та ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» сплатити вартість спожитої теплової енергії. При цьому місцевий господарський суд із посиланням на тяжкий фінансовий стан відповідача розстрочив сплату боргу рівними частинами на 6 місяців та звільнив відповідача від сплати судового збору, який останній повинен був сплатити позивачу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, КП «ТМ «Ізмаїлтеплокомуненерго» через господарський суд Одеської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Одеської області від 08.07.13 р. в частині розподілу судового збору за подання позовної заяви, стягнувши з відповідача 1720,5 грн. судового збору за подання позовної заяви, оскільки у вказаній частині судове рішення прийнято із порушенням норм процесуального права. Крім того, скаржник просить суд стягнути з відповідача судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 913,5 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги КП «ТМ «Ізмаїлтеплокомуненерго» посилається на те, що суд 1 інстанції стягнув з відповідача 4548,87 грн. боргу, тобто фактично задовольнив позов у повному обсязі, а отже у відповідності із ст.49 ГПК України повинен був покласти витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви на відповідача у повному обсязі. Висновки суду 1 інстанції щодо відмови у решті позову є безпідставними, оскільки судові витрати не входять до складу ціни позову.

Скаржник вважає, що суд 1 інстанції при прийнятті оскарженого рішення і вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не врахував положення ч.4 ст.49 ГПК України, яка передбачає, що стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і втому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Таким чином, за будь-яких обставин скаржник вважає, що суд 1 інстанції при задоволенні позову на підставі ч.1,4 ст. 49 ГПК України повинен був відшкодувати йому судовий збір у сумі 1720,5 грн. за рахунок відповідача.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 08.07.13 р. скасувати,у позові відмовити, оскільки позивач не довів належними доказами факт постачання теплової енергії у спірний період та пропустив строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог. Крім того, відповідач зазначає на те, що теплова батарея, яка знаходилася в орендованому приміщенні була відрізана від тепломережі, крім того у спірний період він не користувався орендованим приміщення, оскільки робив ремонт в цьому приміщенні.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи 15.09.2009 р. між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та Відповідачем укладений вищевказаний Договір оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, яке є власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради.

Відповідно до п.1.1 Договору оренди Орендодавець (Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради) передає, а Орендатор ( Відповідач) приймає у строкове платне користування нерухоме майно: частку вестибюля № 1 на 1-му поверсі гуртожитку по АДРЕСА_1, загальною площею 13,1 кв.м.

Абзацем 15 п.5.1 Договору оренди передбачено, що Орендатор (Відповідач) зобов'язується укласти договори на надання комунальних послуг з підприємствами, які їх надають.

Відповідно до пункту 10.1 Договору оренди, він укладений по 14.08.2012 р. включно. Доказів пролонгації Договору оренди згідно п. 10.5 Договору оренди сторонами суду не надано.

Як зазначає позивач, в період часу з моменту укладення Договору оренди від 15.09.2009р. і до закінчення його дії Відповідач фактично ухилявся від свого обов'язку укласти договір на опалення орендованого приміщення. Позивач, в свою чергу, не володів інформацією, що дане нежитлове приміщення здано в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2, а тому був позбавлений можливості вжити заходів щодо укладання договору на постачання теплової енергії з Відповідачем. Про порушення своїх прав на отримання плати за поставлену теплову енергію дізнався лише 14.08.12 р. з листа власника даного приміщення - ОСОБА_4, а тому відповідно із ст.261 ЦК України строк позовної давності не пропущено (а.с.25).

При цьому теплова енергія в нежитлове приміщення надавалась, а тому повинна бути оплачена у відповідності до затверджених для Позивача тарифів.

Нежитлове приміщення розташоване в житловому будинку, в якому передбачене централізоване теплопостачання, а отже, згідно вимог будівельних норм всі стояки та внутрішні розподільчі мережі опалення гідравлічно пов'язані для забезпечення стабільної роботи внутрішньобудинкової системи загалом. Зазначене є специфікою надання цієї послуги. Ненадання послуг з централізованого опалення в окремі приміщення будинку призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення.

Факт постачання Позивачем теплової енергії Відповідачеві у вищевказаний період підтверджується довідками про роботу котелень, що забезпечують опалення в т.ч. і будинку, в якому розташоване нежитлове приміщення орендоване Відповідачем. Внутрішньобудинкова система опалення будинку АДРЕСА_1, згідно актів огляду готовності внутрішньобудинкових мереж централізованого до зими, до опалювальних сезонів 2009 - 2010 років, 2010 - 2011 років та 2011 - 2012 років була готова.

15.08.2012 р. комісією Позивача було проведено обстеження внутрішньобудинкової системи опалення нежитлового приміщення, в ході якого встановлено, що втручань та змін в системі опалення даного приміщення виявлено не було.

У листі-відповіді від 26.09.2012р. на претензію Позивача за вих.. №Юр-103/5/12 від 14.09.2012р. Відповідач, зокрема, зазначає, що в даному приміщенні він не працював, вважав, що батарея відключена, а самі послуги йому були не потрібні.

Відповідно до п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила N 630), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Згідно з п. 26 Правил N 630 відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

З врахуванням вищенаведених нормативних актів судова колегія вважає, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження відключення орендованого ним приміщення від тепломережі будинку, відсутні таки докази і в наявних матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, будинок АДРЕСА_1 не обладнано загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 23 "Правил користування тепловою енергією" затверджених Постановою Кабміну України №1198 від 03.10.2007р. - У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження.

На підставі наведеного Відповідачу проведено нарахування за поставлену теплову енергію у вказане нежитлове приміщення за період часу з 15.09.2009р. по 14.08.2012р. в сумі 4548. 87 грн.

Розрахунок позивача відповідач всупереч положенням ст. 33 ГПК України не спростував належними доказами.

Відповідно до п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв.

Згідно із п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Таким чином, зобов'язання відповідача в умовах неукладеного договору на теплопостачання виникає на підставі дії законів, що перелічені вище. А не укладення договору не звільняє відповідача від сплати заборгованості за спожиту теплову енергію.

На час прийняття судом 1 інстанції оскарженого рішення відповідач не сплатив вартість спожитої ним у спірний період теплової енергії, а тому з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, місцевий господарський суд правомірно стягнув з нього основний борг у сумі 4548,75 грн. та з врахуванням тяжкого матеріального стану відповідача розстрочив сплату основного боргу рівними частинами на 6 місяців.

Щодо звільнення відповідача від сплати судового збору, який останній з огляду на фактичне задоволення позову у повному обсязі повинен був сплатити відповідачу, судова колегія вважає висновок суду 1 інстанції помилковим.

Так, згідно із ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно із ст.3 вказаного Закону, яка визначає об'єкти справляння судового збору, судовий збір справляється:

- за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;

- за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;

- за видачу судами документів;

у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Згідно із статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналізуючи зміст вищенаведених статей Закону України «Про судовий збір» можна дійти висновку, що від сплати судового збору можна звільнити лише сторону, яка звертається до суду у випадках, передбачених ст.3 Закону з врахуванням її майнового стану у разі ухвалення судового рішення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач не є стороною, яка повинна була сплачувати судовий збір відповідно до ст.3 Закону, а тому і не може бути звільнена від його сплати.

За таких обставин, суд 1 інстанції безпідставно звільнив відповідача від сплати судового збору, який він повинен був відшкодувати позивачу на підставі ст.49 ГПК України, оскільки позов КП «ТМ «Ізмаїлтеплокомуненерго» задоволено фактично у повному обсязі, а відповідно із цим судовий збір за подачу позивачем позовної заяви у сумі 1720,5 грн. підлягає стягненню на користь останнього з відповідача.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга КП «ТМ «Ізмаїлтеплокомуненерго» підлягає задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 08.07.13 р. зміні в частині розподілу судових витрат.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Теплові мережі «Ізмаїлтеплокомуненерго» задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 08.07.13 р. змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов Комунального підприємства „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" (адреса: 68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Клушина, 5-а, код ЄДРПОУ 05514413, р/р №26009300170168 у філії Одеського ОУ АТ "Ощадбанк", МФО 328845) - заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 4548 (чотири тисячі п'ятсот сорок вісім) грн. 87 коп., розстрочивши стягнення на шість місяців рівними частинами, а також 1720 грн. 50 коп. судового збору за подачу позовної заяви.

Видати наказ.»

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" (адреса: 68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Клушина, 5-а, код ЄДРПОУ 05514413, р/р №26009300170168 у філії Одеського ОУ АТ "Ощадбанк", МФО 328845) - 913 грн. 50 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 23.07.2014 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.