Рішення № 39867686, 15.07.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2014 Справа № 917/1196/14

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, м. Гадяч, Полтавська обл., 37303

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранок", с. Харківці, Лохвицький р-н,, Полтавська обл., 37207

про стягнення 18 228,00 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

Суть спору : розглядається позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранок" 18 228,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 21.11.2013 р. між сторонами договору № БВП-17 на збирання сільськогосподарських культур, з яких : 9 800,00 грн. основний борг та 8 428,00 процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останні відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Відповідач надав за допомогою факсу клопотання № 297 від 14.07.2014 р. (вх. № 9054 від 14.07.2014 р.) про відкладення розгляду справи з огляду на перебування його представника з 11.07.2014 р. на лікарняному.

Заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи відхилене судом з огляду на те, що останнім не надано доказів на підтвердження викладених у ньому обставин, що виключає можливість для ствердження про наявність поважних причин неявки представника відповідача у судове засідання. При вирішенні вищезазначеного клопотання судом враховано ч. 2 пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якої учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32-34 ГПК України). Крім того, неможливість забезпечення представництва у судове засідання з огляду на перебування представника на лікарняному з 11.07.2014 р. не є перешкодою для виконання вимог суду (ухвала суду від 19.06.2014 р. про порушення провадження у даній справі отримана представником відповідача 20.06.2014 р.).

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пп. 3.9.2 постанови від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, створення судом усіх належних умов для розгляду справи у суді та приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив :

21.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранок" (замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було укладено Договір № БВП-17 на збирання сільськогосподарських культур (а.с. 12-13, далі - Договір), відповідно до якого Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (виконавець) зобов'язувалася виконати роботи по збиранню сільськогосподарських та зернових культур, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранок" (замовник) зобов'язувалося забезпечити обсяг робіт, прийняти результати робіт та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- предметом договору є послуги із обмолоту кукурудзи на зерно на площі 28,00 га комбайном CLASS LEXTION 480 (п. 1.1 Договору);

- ціна на послуги складає 350,00грн. за один га (пп. 3.1.1 Договору);

- сторони зобов'язуються скласти акт приймання-передачі виконаних робіт з обов'язковим зазначенням опрацьованих площ (пп. 2.1.9, пп. 2.2.5 Договору);

- розрахунок за виконані роботи по збиранню врожаю замовник проводить відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт не пізніше тридцяти календарних днів після їх складання шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (пп. 3.1.2 Договору);

- з дня, коли послуги замовником повинні бути оплачені, виконавець мє право затребувати від замовника, а замовник повинен виплатити проценти за користування чужими грошовими коштами до дня повної оплати послуг (ст. 536, п. 3 ст. 692 ЦК України). Проценти за користування чужими грошовими коштами виплачуються в розмірі 0,5% від невиплаченої вартості послуг по акту приймання-передачі виконаних робіт за кожний календарний день, відколи послуги повинні бути оплачені замовником до дня повної оплати послуг (п. 4.2 Договору);

- договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.1.2013 р., але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язання за даним договором повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 6.1 Договору).

На виконання умов Договору Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було виконано роботи по обмолоту кукурудзи на зерно на площі 28,00 га загальною вартістю 9 800,00 грн., про що складено акт № 16 приймання-передачі виконаних робіт від 22.11.2013 р., що підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін (а.с. 14).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем оплату вартості отриманих результатів робіт не проведено, на момент подання позову заборгованість відповідача складає 9 800,00 грн.. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами проводилась звірка взаєморозрахунків та було складено належним чином оформлений акт, згідно якого станом на 12.02.2014 р. за відповідачем за вказаним актом рахується заборгованість у розмірі 9 800,00 грн. (а.с. 16).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з відповідача 18 228,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 21.11.2013 р. між сторонами договору № БВП-17 на збирання сільськогосподарських культур, з яких : 9 800,00 грн. основний борг та 8 428,00 процентів за користування чужими грошовими коштами.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 854 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 854 Цивільного кодексу України результати отриманих робіт не оплатив, заборгованість останнього на момент подання позову та прийняття даного рішення складає 9 800,00 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що з дня, коли послуги замовником повинні бути оплачені, виконавець має право затребувати від замовника, а замовник повинен виплатити проценти за користування чужими грошовими коштами до дня повної оплати послуг (ст. 536, п. 3 ст. 692 ЦК України). Проценти за користування чужими грошовими коштами виплачуються в розмірі 0,5% від невиплаченої вартості послуг по акту приймання-передачі виконаних робіт за кожний календарний день, відколи послуги повинні бути оплачені замовником до дня повної оплати послуг. За правовою природою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України дана неустойка підпадає під визначення пені (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.12.2013 р. у справі № 8/5025/1402/12 та є обов'язковою для застосування у судовій практиці відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України).

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 8 428,00 процентів за користування чужими грошовими коштами, що оцінені судом як пеня, суд прийшов до висновку, що останні є правомірними частково, а саме: в частині стягнення з відповідача 681,91 грн. пені за період з 24.12.2013 р. по 12.06.2014 р. у розмірі, визначеному ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та з урахуванням приписів п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо терміну обрахування (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5" та залучено до матеріалів справи).

Посилання позивача на приписи ст. 692 Цивільного Кодексу України в обґрунтування правових підстав позову суд не оцінює як правомірне, оскільки дана норма права регулює правовідносини, що виникають з договору купівлі-продажу, та не може поширюватися на правовідносини, що виникли з договору підряду. Крім того, це не спростовує наведеного вище.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 9 800,00 грн. основного боргу та 691,91 грн. пені підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі. В частині вимог щодо стягнення 7 736,09 грн. пені у позові слід відмовити.

Понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються відповідно до ст. 49 ГПК України на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, ст. 82-85, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранок" (с. Харківці, Лохвицький р-н,, Полтавська обл., 37207), ідентифікаційний код юридичної особи 32078806 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, м. Гадяч, Полтавська обл., 37303), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 : 9 800,00 грн. основного боргу, 691,91 грн. пені та 1 059,66 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранок" 7 736,09 грн. пені у позові відмовити.

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.