Рішення № 39867681, 10.07.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2014 Справа № 917/1165/14

за позовом Заступника Генерального прокурора України, вул. Різницька, 13/15, м. Київ-11, 01011 в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент", вул. Олександра Сербіченка, 5, м. Кременчук, Полтавська область, 39621

про :

(1) зобов'язання поставити міністерству оборони України 1 840 пар хромових черевик з високими берцями клеєпрошивного методу кріплення на загальну суму 569 664,00 грн.;

(2) стягнення 57 536,06 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Вельма І.О., довіреність 220/198/д від 21.02.2014 р., посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.06.2011 р.;

від відповідача: не з'явилися.;

від прокуратури: Нечволод П.В., наказ № 67о/с від 24.06.20145 р., паспорт серії НОМЕР_2, виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 21.02.2006 р..

Суть спору : розглядається позов Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент" про :

- зобов'язання ТОВ "Індастріал Девелопмент" поставити Міністерству оборони України 1 840 пар хромових черевик з високими берцями клеєпрошивного методу кріплення на загальну суму 569 664,00 грн. на виконання умов укладеного 14.03.2014 р. між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент" договору № 286/3/14/5;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент" 57 536,06 грн., з яких : 39 876,48 грн. штраф та 17 659,58 грн. пеня за період з 01.04.2014 р. по 01.05.2014 р..

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, вимог суду (п. 5 ухвали про порушення провадження у даній справі від 17.06.2014 р.) не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання та про покладені на нього судом обов'язки, про що свідчить повідомлення № 3600110929496 про вручення 18.06.2014 р. представнику відповідача поштового відправлення - вказаної ухвали суду .

Останній надіслав суду клопотання № б/н від 03.07.2014 р. (вх. № 8883 від 09.07.2014 р.) про відкладення розгляду даної справи з огляду на неможливість забезпечення належного представництва в дане судове засідання у зв'язку з перебуванням у відпустці до 30.07.2014 р. його єдиного представника Гришко А.Г..

Заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи відхилене судом з огляду на його необґрунтованість. При вирішенні вищезазначеного клопотання судом враховано ч. 2 пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якої учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32-34 ГПК України). Крім цього, неможливість забезпечення відповідачем представництва у судове засідання по даній справі жодним чином не перешкоджає виконанню вказаних вимог суду.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пп. 3.9.2 постанови від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, створення судом належним умов розгляду справи у суді, неприпустимість зловживання процесуальними права учасниками господарського процесу, суд не оцінює вказану обставину як підставу для відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокуратури, оцінивши надані докази, суд,

встановив :

14.03.2014 між Міністерством оборони України (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент" (постачальник) було укладено Договір № 286/3/14/5 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби за кошти Державного бюджету України (далі - Договір).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- постачальник зобов'язується у 2014 році поставити замовнику взуття різне, крім спортивного, захисного та ортопедичного (лот. 5 Черевики хромові з високими берцями клеєпрошивного методу кріплення) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані в цьому договорі. (пп. 1.1 Договору);

- номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, характер, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються даною Специфікацією : строк (термін) постачання товару до 31 березня 2014 року (включно). Загальна кількість товару, яку необхідно поставити - 1 840 пар хромових черевик з високими берцями клеєпрошивного методу кріплення на загальну суму 569 664,00 грн. з ПДВ (п. 1.2 Договору);

- ціна цього договору становить 569 664,00 грн., у тому числі ПДВ 94 944,00 грн. - загальний фонд (п. 3.1 Договору);

- розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 90 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі) ( п. 4.1 Договору);

- постачальник зобов'язується забезпечити поставку товару, у строки, встановлені договором (п.6.3 Договору);

- за порушення строків виконання зобов'язань Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору (п. 7.3.4 Договору);

- договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р. (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення ( п. 10.1 договору)

До вказаного Договору між сторонами була укладена Додаткова угода та Додатки, а саме :

- додаток № 1 "Рознарядка Міністерства оборони України за специфікацією" (а.с. 13);

- додаток № 2 "Ростовка Міністерства оборони України за специфікацією" (а.с. 14).

- додаткова угода № 1 від 28.05.2014 р., згідно якої було внесено зміни до розділу ХІІІ Договору "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін".

В порушення умов Договору відповідачем не було поставлено позивачу 1 840 пар черевиків хромових з високими берцями клеєпрошивного методу кріплення.

В зв'язку з викладеним, позивач направляв на адресу відповідача претензію № 286/6/2395 від 18.04.2014 р. (а.с. 15), в якій повідомляв останнього про невиконання ним умов Договору в частині здійснення поставки товару (в кількості 1 840 пар черевиків) на суму 569 664,00 грн. та необхідність пеню у розмірі 10 253,95 грн..

За даними позивача, як на момент звернення з даним позовом до суду, так і на момент розгляду даної справи відповідач зобов'язання за Договором в частині здійснення поставки готової товару не виконав, на претензію не відреагував.

Вважаючи права та інтереси держави порушеними, Заступник Генерального прокурора України з метою їх захисту звернувся до суду в особі Міністерства оборони України про зобов'язання - відповідача поставити Міністерству оборони України 1 840 пар хромових черевик з високими берцями клеєпрошивного методу кріплення на загальну суму 569 664,00 грн. та стягнути з відповідача 57 536,06 грн., з яких : 39 876,48 грн. штраф та 17 659,58 грн. пеня за період з 01.04.2014 р. по 01.05.2014 р..

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Пунктом 2 частини 1 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Згідно із статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991 р. (із змінами та доповненнями) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формою цього представництва є, зокрема, участь у розгляді судами справ.

Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві в чому саме полягає порушення інших інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

За приписами ст. 10 Закону України № 1932-ХІІ від 06.12.1991 р. "Про оборону України" (із змінами та доповненнями) та п.1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 406/2011, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

З огляду на вищевикладене, звернення Заступника Генерального прокурора України з позовом в інтересах держави, які в даному спорі співпадають з інтересами Міністерства оборони України, є правомірним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України як на момент звернення з даним позовом до суду та і на момент винесення даного рішення не поставив позивачу товар (1 840 пар хромових черевик з високими берцями клеєпрошивного методу кріплення на загальну суму 569 664,00 грн.). Дана обставина відповідачем не спростована.

Пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

За викладеного, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права відповідає п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача поставити міністерству оборони України 1 840 пар хромових черевик з високими берцями клеєпрошивного методу кріплення на загальну суму 569 664,00 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Положеннями ст. 216 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України також визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах : за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Аналіз зазначеної норми матеріального права свідчить, що вона є спеціальною і підлягає застосуванню до правовідносин, що склались між сторонами у даній справі, оскільки виконання зобов'язання позивача за договором поставки фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Пунктом 7.3.4 Договору визначено, що за порушення строків виконання зобов'язань постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

При укладені договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та договірних санкцій у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011, що є обов'язковою для застосування у судовій практиці відповідно до положень ст. 11128 ГПК України, та презумпцію правомірності правочину відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 17 659,58 грн. пені за період з 01.04.2014 р. по 01.05.2014 р. та штрафу у розмірі 39 876,48 грн. (7% від суми непоставленого товару), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно приписів Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент" (вул. Олександра Сербіченка, 5, м. Кременчук, Полтавська область, 39621), ідентифікаційний код юридичної особи 333575778, р/р 260023011474, р/р 2600730101474 у центральному відділенні АТ "ЄВРОГАЗБАНК", МФО 380430 поставити Міністерству оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168), ідентифікаційний код юридичної особи 00034022, КПКВ 2101020 р/р 35211007018611 в ДКСУ у м. Києві, МФО 820172 - 1 840 пар хромових черевик з високими берцями клеєпрошивного методу кріплення на загальну суму 569 664,00 грн..

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент" (вул. Олександра Сербіченка, 5, м. Кременчук, Полтавська область, 39621), ідентифікаційний код юридичної особи 333575778, р/р 260023011474, р/р 2600730101474 у центральному відділенні АТ "ЄВРОГАЗБАНК", МФО 380430 на користь Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168) ідентифікаційний код юридичної особи 00034022, КПКВ 2101020, р/р 35211007018611 в ДКСУ у м. Києві, МФО 820172 - 39 876,48 грн. штрафу та 17 659,58 грн. пені.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент" (вул. Олександра Сербіченка, 5, м. Кременчук, Полтавська область, 39621), ідентифікаційний код юридичної особи 333575778, р/р 260023011474, р/р 2600730101474 у центральному відділенні АТ "ЄВРОГАЗБАНК", МФО 380430 на користь Державного бюджету України, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтава (м. Полтава), код отримувача 38019510, рахунок отримувача 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001 - 1 827,00 грн. та 1 218,00 грн. судового збору.

Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.