Ухвала суду № 39863088, 22.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1438/14 (3 тома) Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

22 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівКлючковича В.Ю., Кобаль М.І.,При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» пред'явило позов до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.12.2013 № 0001702201 та № 0001712201.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена позапланова перевірка ТОВ «Агрікор Холдинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Приват Агро» за період з 01.01.2012 по 30.09.2012, ТОВ «Вторметекспорт» за період з 01.04.2013 по 30.04.2013, за результатами якої складено акт від 28.11.2013 № 381/22-36279482 (а.с. 22-45 т. 2).

В вищезазначеному акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 19) в сумі 46667,00 грн., в тому числі за квітень 2013 року в сумі 46667,00 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 261309,00 грн., в тому числі за січень 2012 року в сумі 9026,00 грн., березень 2012 року в сумі 35607,00 грн., квітень 2012 року в сумі 27956,00 грн., травень 2012 року в сумі 17215,00 грн., липень 2012 року в сумі 7396,00 грн., серпень 2012 року в сумі 105994,00 грн., вересень 2012 року в сумі 58115,00 грн.

За висновками акта перевірки Прилуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 17.12.2013: № 0001702201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 261309,00 грн. за основним платежем та 130654,50 грн. за штрафними санкціями (а.с. 46 т. 1); № 0001712201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 46667,00 грн. (а.с. 47 т. 1).

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Агрікор Холдинг» та ПП «Приват Агро» укладено договір купівлі-продажу від 04.01.2012 № 04/011 та додатки до нього (а.с 55-66 т. 1). Згідно цього договору ПП «Приват Агро» (Продавець) зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ «Агрікор Холдинг» (Покупець) макуху/шрот соняшниковий, а ТОВ «Агрікор Холдинг» прийняти та оплатити за нього в кількості, по цінам та у строки, зазначені у додатках до цього договору, які є невід'ємною його частиною.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Приват Агро» надані видаткові накладні (а.с. 67-98 т. 1), з яких вбачається, що придбана в ПП «Приват Агро» макуха надходила на склад кормів в с. Сергіївка. Отриманий товар був оплачений шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку позивача на розрахунковий рахунок ПП «Приват Агро», що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 138-170 т. 1). Складський облік придбаної макухи/шроту соняшникового підтверджується відомостями матеріалів по складу кормів в с. Сергіївка (а.с. 165-172 т. 2). В подальшому макуха/шрот соняшниковий використовувався у власній господарській діяльності ТОВ «Агрікор Холдинг» для виготовлення кормів та подальшої годівлі ВРХ, що підтверджується відомостями витрат кормів (а.с. 246-250 т. 1, а.с. 1-72 т. 2) та статистичними звітами Ф24 про наявність ВРХ (а.с. 73-84 т. 2). Безпосередньо виготовлення комбікорму здійснювала завідувач складом Коваленко Л.І., що підтверджується актами на виготовлення комбікормів (а.с. 171-245 т. 1). Комбікорм виготовлявся за допомогою комбікормових ліній «Лідер», наявність яких у власності позивача підтверджується інвентарною карткою основних засобів по бухгалтерському обліку (а.с. 173 т. 2). Зберігалась макуха соняшникова та комбікорм на власному складі позивача, який розташований на території зернотоку в с. Сергіївка. Право власності ТОВ «Агрікор Холдинг» на складське приміщення підтверджується договором купівлі-продажу від 05.03.2009, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічним паспортом та інвентарною карткою основного засобу (а.с. 174-183 т. 2).

Виконання даного договору сторонами також підтверджують виписані ПП «Приват Агро» податкові накладні (а.с. 100-136 т. 1)

Підтвердженням відображення по бухгалтерському обліку позивача придбання макухи/шроту соняшникового по контрагенту ПП «Приват Агро» є оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 9 місяців 2012 та реєстр отриманих податкових накладних по ПП «Приват Агро» за період з 01.01.2012 по 31.09.2012 (а.с. 184-191 т. 2).

По-друге, судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Вторметекспорт» (код ЄДРПОУ 30127924).

Так, між ТОВ «Агрікор Холдинг» і ТОВ «Вторметекспорт» укладено договір на виконання сільськогосподарських робіт від 09.04.2013 № 0904. Згідно цього договору ТОВ «Агрікор Холдинг» (Замовник) доручає, а ТОВ «Вторметекспорт» (Виконавець) приймає на себе зобов'язання виконати відповідно до умов даного договору сільськогосподарські роботи з посіву зерна кукурудзи та соняшника згідно параметрів: швидкість руху посівного агрегату допускається не більше 10 км/год; норми посіву і внесення мін. добрив повинні відповідати встановленим нормам на підприємстві (насіння 80-96 тис/га, добрив 50 або 100 кг/га); глибина заробки насіння повинна відповідати заданій агрономом господарства; дотримання прямолінійності посіву; в об'ємі 5000 гектарів. Замовник зобов'язується прийняти виконані сільськогосподарські роботи та оплатити їх вартість в порядку та строки, визначені цим договором (а.с. 90-95 т. 2).

Доказами реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Агрікор Холдинг» та ТОВ «Вторметекспорт» є: акт приймання-передачі виконаних робіт від 20.05.2013, підтверджує факт виконання робіт (а.с 195 т. 2); довідка щодо використання посівного матеріалу під час посіву кукурудзи під урожай 2013 року по сільськогосподарських відділеннях, по місцю виконання сільськогосподарських робіт ТОВ «Вторметекспорт» (а.с. 205 т. 2); видаткові накладні видані ТОВ «ТД «Насіння», ТОВ Агросем», ТОВ «Агріматко-Україна», підтверджують придбання посівного матеріалу, який в подальшому передавався для виконання робіт ТОВ «Вторметекспорт» з посіву кукурудзи (а.с. 196-204 т. 2); лімітно-забіні картки на отримання матеріальних цінностей та оборотно-сальдова відомість по рахунку ТОВ «Агрікор Холдинг» 203 за 2013 рік, підтверджують забезпечення пальним та заправку сільськогосподарської техніки ТОВ «Вторметекпорт» у відповідності до умов укладеного договору (а.с. 207-219 т. 2); відомості на харчування по відділенню в с. Канівщина за квітень - травень 2013 року, підтверджують забезпечення харчуванням працівників ТОВ «Вторметекспорт» (а.с. 220-221 т.2); довідки управлінь Держкомзему у Прилуцькому та Новгород-Сіверському районах Чернігівської області станом на січень 2013 року про наявність в користуванні земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Піддубівської, Рудівської, Дубовогаївської, Канівщинської, Попівської та Камянсько-Слобідської сільських рад на яких виконувало сільськогосподарські роботи ТОВ «Вторметекспорт» (а.с. 222-228 т, 2); статистичні звіти за формою 37-СГ за червень, травень 2013 року, підтверджують наявності посівів кукурудзи у ТОВ «Агрікор Холдинг» у 2013 році (а.с. 229-233 т. 2); оборотно-сальдова відомість по рахунку ТОВ «Агрікор Холдинг» 631, підтверджує відображення по бухгалтерському обліку господарських операцій з придбання послуг у ТОВ «Вторметекспорт» та їх оплату (а.с. 234 т. 2); банківська виписка, підтверджує оплату послуг (98-101 т. 2); податкова накладна від 18.04.2013 № 26 (а.с. 97 т. 2); реєстр отриманих податкових накладних за 2013 рік по ТОВ «Вторметекспорт» (а.с 235 т. 2).

ТОВ «Агрікор Холдинг» подано до Прилуцької ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період (а.с. 240-250 т. 2).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські відносини між ПП «Агрікор Холдинг» та контрагентами ПП «Приват Агро», ТОВ «Вторметекспорт» в повній мірі відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Водночас, суд не погоджується з твердженнями відповідача про нікчемність правочинів між позивачем і контрагентом і вважає такі доводи відповідача необґрунтованими і безпідставними, з огляду на відсутність належного документального підтвердження завідомо умисної мети і факту спрямованості правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим частина перша ст. 228 ЦК пов'язує визначення порушення публічного порядку.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаним договором операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.

Також, відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на акти перевірки як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентами, оскільки, згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть бути належними доказами при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ПП «Приват Агро» та ТОВ «Вторметекспорт» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент здійснення правовідносин із ПП «Приват Агро» та ТОВ «Вторметекспорт», позивач та контрагенти були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи останніх не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ПП «Приват Агро» та ТОВ «Вторметекспорт», правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними первинними документами, згідно до чого контрагентами на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Кобаль М.І.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Кобаль М.І.