Постанова № 39862963, 16.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2014 р. Справа№ 910/3280/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Самсіна Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Борійчук О.П. - дов. № 6014 від 20.03.2014р.

від відповідача: Ткаченко В.П. - дов. № 99-99-10-17/66 від 22.04.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства доходів і зборів України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2014р.

у справі № 910/3280/14 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Інформаційні

комп'ютерні системи»

до Міністерства доходів і зборів України

про стягнення 3 069 000, 00 грн.

В судовому засіданні 16.07.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2014р. Приватне акціонерне товариство «Інформаційні комп'ютерні системи» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства доходів і зборів України про стягнення 3 069 000, 00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором № 5005 від 21.11.2012р., а саме щодо повної та своєчасної оплати товару, а тому просив суд стягнути з відповідача 3 069 000, 00 грн. основного боргу, а також 61 380, 00 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2014р. у справі № 910/3280/14 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Міністерства доходів і зборів України на користь Приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» 3 069 000, 00 грн. заборгованості, 61 380, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Міністерства доходів і зборів України 25.06.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 16.07.2014р.

15.07.2014р. від представника відповідача надійшла заява про заміну відповідача правонаступником, яке не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 160 від 21.05.2014р. утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення. Визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 1 березня 2014р. № 67 «Про ліквідацію Міністерства доходів і зборів України».

Постановою Кабінету Міністрів України № 236 від 21.05.2014р. «Про Державну фіскальну службу України» затверджено Положення про Державну фіскальну службу України.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.07.2014р. № 630-р «Про утворення комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів» утворено комісію з реорганізації Міністерства доходів і зборів. Затверджено головою комісії Голову Державної фіскальної служби Білоуса Ігоря Олеговича. Голові комісії доручено затвердити її персональний склад; забезпечити здійснення заходів, пов'язаних з реорганізацією Міністерства доходів і зборів; поінформувати у шестимісячний строк Кабінет Міністрів України про результати проведеної роботи.

Таким чином, на даний час лише розпочато реорганізацію Міністерства доходів і зборів (ідентифікаційний код 38516786), в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні відомості про припинення вказаної юридичної особи, у зв'язку з чим колегія суддів вважає заявлене клопотання позивача про заміну відповідача правонаступником передчасним.

Після закінчення реорганізації відповідача позивач не позбавлений права на заміну його правонаступником у випадках, передбачених чинним законодавством.

Підстав для зупинення провадження у справі згідно ст. 79 ГПК України на даний час колегія суддів не вбачає.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.07.2014р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.07.2014р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2012р. між Приватним акціонерним товариством «Інформаційні комп'ютерні системи» (позивач, постачальник за договором) та Державною податковою службою України, правонаступником якої є Міністерство доходів і зборів України, (відповідач, замовник за договором) укладено договір № 5005, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався у 2012р. поставити замовникові устаткування для автоматичного оброблення інформації (серверне, комутаційне обладнання та комп'ютерна техніка), а саме Лот 5. Сервер тип 4 (далі - товар) у кількості, асортименті та цінами відповідно до специфікації на товар (додаток №1 до договору), а замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно з умовами договору.

Згідно п. 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент), одиниці виміру, кількість товару, що є предметом цього договору, зазначені в специфікації на товар (додаток №1 до договору).

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що ціна договору, відповідно до протоколу погодження договірної ціни на постачання товару (додаток № 3 до договору), становить 3 069 000, 00 грн., у тому числі ПДВ (20 %) - 511 500, 00 грн. Джерело фінансування витрат за цим договором є загальний фонд Державного бюджету України, КПКВ 3507010, КЕКВ 2110, ДК 016-97 - 30.02.1 «Устаткування для автоматичного оброблення інформації».

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2., 4.3. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та видатково-прибуткових накладних. Розрахунки за поставлений товар здійснюються за умови наявності коштів на реєстраційному рахунку замовника. Оплата здійснюється з урахуванням фінансового ресурсу Єдиного казначейського рахунку.

Згідно п. п. 5.1., 5.2. договору строк поставки товару: жовтень - грудень 2012р. Місце поставки товару за адресою: м. Київ, Львівська пл. 8, індекс 04655.

Цей договір, згідно п. 10.1., набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до повного його виконання, але не пізніше 31.12.2012р.

На виконання умов договору між сторонами підписано специфікацію, відповідно до якої сторони погодили найменування продукції, її кількість та вартість, а саме визначено, що предметом договору є товар - Лот 5. Сервер тип 4: Hewlett Packard BladeSystem c7000 Enclosure with HP BL460c Gen8 Blade Server. у кількості 1 шт, загальною вартістю 3 069 000, 00 грн. (з ПДВ).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 5005 від 21.11.2012р. позивач поставив, а відповідач отримав товар - Лот 5. Сервер тип 4: Hewlett Packard BladeSystem c7000 Enclosure with HP BL460c Gen8 Blade Server на загальну суму 3 069 000, 00 грн., що підтверджується накладною № СЭк-9260 від 14.12.2012р., яка підписана уповноваженими представниками сторін, належним чином завірена копія якої наявна в матеріалах справи (а. с. 17).

Вищезазначена накладна оформлена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Місцевим господарським судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що поставлений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача Згутницьким Олегом Святославовичем, повноваження якого підтверджуються довіреністю № 175 від 14.12.2012р., належним чином завірена копія якої наявна в матеріалах справи (а. с. 18).

З вищенаведеного вбачається, що позивач поставив, а відповідач отримав

товар без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений товар розрахунок не провів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3 069 000, 00 грн.

25.02.2013р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 1331 від 22.02.2013р. про визнання та виконання грошових зобов'язань, у т.ч. по договору № 5005 від 21.11.2012р. на суму 3 069 000, 00 грн., у відповідь на яку відповідач листом № 4728/6/05-0318 від 27.03.2013р. повідомив, що вживає усіх необхідних заходів для погашення кредиторської заборгованості, яка виникла у зв'язку з відсутністю коштів на Єдиному казначейському рахунку.

Таким чином, на момент подання даного позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 3 069 000, 00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2., 4.3. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та видатково-прибуткових накладних. Розрахунки за поставлений товар здійснюються за умови наявності коштів на реєстраційному рахунку замовника. Оплата здійснюється з урахуванням фінансового ресурсу Єдиного казначейського рахунку.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на викладене та норми чинного законодавства, доводи апелянта (відповідача) щодо відсутності ресурсу на Єдиному казначейському рахунку, відповідно відсутності грошових коштів, спрямованих на виконання відповідачем умов спірного договору, не заслуговують на увагу.

Таким чином, оскільки факт поставки товару - Лот 5. Сервер тип 4: Hewlett Packard BladeSystem c7000 Enclosure with HP BL460c Gen8 Blade Server підтверджується накладною № СЭк-9260 від 14.12.2012р., яка підписана уповноваженими представниками сторін, а доказів оплати за поставлений товар як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем суду не надано, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача 3 069 000, 00 грн. заборгованості за поставлене обладнання за договором, які підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 27.05.2014р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства доходів і зборів України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2014р. у справі № 910/3280/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2014р. у справі № 910/3280/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3280/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 21.07.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Р.І. Самсін